10.4. Визначення вартості бізнесу.

Коли йдеться про оцінювання вартості корпоративних прав, застосовують поняття «вартість бізнесу». Вартість бізнесу - це вартість діючого підприємства або ста відсотків його корпо­ративних прав.

Якщо об 'єктом оцінювання є корпоративний інтерес у влас­ності, фізична частка об'єкта або частка у прибутках, оціню­вач має визначити, чи придатний результат оцінювання части­ни для оцінювання вартості цілого об'єкта за принципом пропорційності або обчисленням суми вартості частин для ви­значення вартості цілого об 'єкта.

Загальновизнані методи оцінювання корпоративних прав такі:

•пряма і непряма капіталізація прибутку (включаючи капіта­лізацію дивідендів);

•пряме і непряме порівняння з бізнесами-аналогами;

• метод балансової вартості.

Оцінювання вартості рухомого майна складається з кількох етапів:

• ідентифікація об'єкта оцінювання;

• визначення мети та очікуваного способу використання оцін­ки, а також умов, що обмежують її використання;

• дефініція відповідної вартості та опис умов, за яких вона є дійсною;

• збір, перевірка й узгодження всіх доступних даних, що мо­жуть бути корисними для визначення вартості;

• визначення вартості об'єкта й умов фінансування, за яких оцінювання є ефективним.

За результатами експертного оцінювання вартості майна складають звіт про експертне оцінювання з висновками екс­перта про оцінну вартість майна.

Тема 11. Економіко-правові аспекти санації, банкрутства та ліквідації підприємства

11.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

11.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів

11.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств

11.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом

11.5. Задоволення претензій кредиторів

11.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду

11.7. Мирова угода

11.8. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство

11.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів

Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового стягнення, у тім числі звернення з позовом до арбітражного суду.

Позов до арбітражного суду може бути направлений тільки за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів, який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.

У претензії зазначаються:

а) реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'являється претензія; докази, які підтверджують ці обставини; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; д) перелік документів, які додаються до претензії.

Претензію підписує керівник підприємства або його заступник, її надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня одержання. Про результати розгляду претензії заявника інформують письмово.

Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії: 1. Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію. 2. Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повістю або частково. 3. Претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про перерахування визнаної суми. 4. Претензію визнано і заборгованість погашено (отже, спір урегульовано).

У перших двох випадках заявник змушений буде звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось причин кошти на розрахунковий рахунок кредитора не поступили (випадок 3), заявник претензії після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії. За браком грошей у боржника кредитор після закінчення місячного строку з дня отримання позитивної відповіді на претензію (однак, не раніше строку настання платежу за договором) має право звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

У разі порушення строків розгляду претензії чи залишення її без відповіді арбітражний суд у процесі вирішення господарського спору має право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке допустило таке порушення, штраф у розмірі 2 відсотків від суми претензії, але не менше ніж 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не більше ніж 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.