- •Міністерство освіти і науки України
- •Ім. М. Туган-Барановського
- •Управління фінансовою санацією підприємства
- •Донецьк – 2004
- •Тема 1. Сутність управління фінансовою санацією підприємства
- •1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють
- •Фактори, що зумовлюють різні види кризи
- •1.2. Економічна сутність санації підприємств
- •1.3. Менеджмент фінансової санації підприємства
- •1.5. Класична модель фінансової санації
- •Тема 2. Санаційний контролінг
- •2.1. Визначення та функціональне призначення санаційного контролінгу
- •2.2. Створення системи раннього попередження та реагування
- •2.3. Характеристика стратегічного та оперативного контролінгу
- •Тема 3. Складання і погодження плану фінансової санації підприємства
- •3.1. Характеристика плану санації
- •План санації
- •Загальна характеристика підприємства:
- •Стратегія санації або оперативна crash програма:
- •План санаційних заходів:
- •Ефективність санації та заходи для реалізації плану
- •3.2. Складові плану санації
- •3.3 Порядок складання та затвердження плану санації
- •Тема 4. Санаційний аудит
- •4.1. Сутність санаційного аудиту та етапи його проведення
- •4.2. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі
- •4.3. Аудит фінансової сфери підприємства
- •4.4. Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції
- •4.5. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві
- •4.6. Акт аудиторської перевірки
- •Тема 5. Санація балансу
- •5.1. Мета та порядок санації балансу.
- •5.2. Формування санаційного прибутку
- •5.2. Механізм зменшення статутного капіталу
- •Тема 6. Внутрішні джерела фінансової санації підприємства
- •6.1. Фінансові джерела санації
- •6.2. Основні напрямки здійснення санації та санаційні заходи
- •6.3. Корегування грошових потоків підприємства
- •Тема 7. Зовнішні джерела фінансової санації підприємства
- •7.1. Структурна характеристика зовнішніх фінансових джерел санації
- •7.2. Санація із залученням коштів власників підприємства
- •7.3. Альтернативна санація
- •7.4. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •7.5. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
- •Тема 8. Санаційна реструктуризація підприємства
- •8.1. Правові основи реструктуризації підприємств
- •8.2. Види реорганізації
- •8.3. Складання розподільного балансу
- •Тема 9. Державна фінансова підтримка санації підприємства
- •9.1. Головні критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки
- •9.2. Форми та методи державної фінансової підтримки санації
- •9.3. Характеристика форм державної підтримки
- •Тема 10. Оцінювання вартості майна підприємства
- •10.1. Етапи оцінювання вартості майна підприємства
- •10.2. Методи оцінки
- •10.4. Визначення вартості бізнесу.
- •Тема 11. Економіко-правові аспекти санації, банкрутства та ліквідації підприємства
- •11.1. Доарбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.2. Арбітражне врегулювання господарських спорів
- •11.3. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •11.4. Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •11.5. Задоволення претензій кредиторів
- •11.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду
- •11.7. Мирова угода
- •11.8. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
- •Тема 12. Санація суб’єктів господарювання з урахуванням сфери діяльності
- •Витяг з Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника і (або) визнання його банкрутом”
- •Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
- •Перелік питань за яким провадиться навчання арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
- •Очередность удовлетворения требований кредиторов
- •Список літератури по курсу
11.5. Задоволення претензій кредиторів
Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Проте грошових засобів, виручених від продажу ліквідаційної маси, може не вистачити для задоволення претензій усіх заінтересованих осіб. Саме тому, у даній сфері потрібне докладне законодавче регулювання черговості задоволення претензій. Згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом" у процесі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси, у першу чергу покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.
До витрат, пов'язаних із провадженням справи про банкрутство, належать, зокрема, такі:
- витрати кредитора на сплату державного мита й публікацію оголошення щодо порушення справи про банкрутство; - витрати на публікацію в засобах масової інформації оголошення про порядок продажу майна банкрута; - витрати розпорядника майна та ліквідаційної комісії, пов'язані зі збереженням майнових активів банкрута, а також сплатою державного мита за позовами про стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта банкрутства; - витрати ліквідаційної комісії та розпорядника майна в разі залучення ними експертів, консультантів та інших подібних осіб; - витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився з рішення арбітражного суду їхнім коштом; - витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Названі витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси. Майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується тільки для позачергового задоволення вимог за-ставодержателя. Якщо в результаті реалізації предмета застави виявиться, що виручена сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог, то різниця використовується для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Якщо ж коштів, виручених від реалізації застави, не вистачило для задоволення відповідних вимог, то різниця відшкодовується заставодержателю із загальної ліквідаційної маси в черзі з іншими кредиторами.
У другу чергу, виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу). У третю чергу, задовольняються вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.
У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
У п'яту чергу задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства та ін.
У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги, зокрема, вимоги власників корпоративних прав.
Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна банкрута тільки після повного задоволення вимог попередньої черги. Коли майна бракує для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Претензії, виявлені й заявлені після закінчення встановленого строку, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також ті, щодо яких кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подали відповідних позовів до арбітражного суду.
Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення власника. У разі реорганізації підприємства його права та обов'язки переходять до правонаступників. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, надалі його вважають вільним від боргів і він може продовжити свою підприємницьку діяльність.