Питання до самоконтролю знань

1. Активи, зобов'язання або майбутня операція, що створюють для підприємства ризики зміни вартості, або зміна грошових потоків - це:

1. інструмент хеджування;

2. об’єкт хеджування;

3. операція хеджування;

4. ефективність хеджування.

2. Фінансовий інструмент (контракт) вартість або грошовий потік від якого, як очікується, буде компенсувати зміни вартості або потоку коштів об'єкта хеджування - це:

1. інструмент хеджування;

2. об’єкт хеджування;

3. операція хеджування;

4. ефективність хеджування.

3. Застосування одного або декількох фінансових інструментів з метою повної або часткової компенсації змін вартості об'єкта або зв'язаного з ним грошового потоку - це:

1. інструмент хеджування;

2. об’єкт хеджування;

3. операція хеджування;

4. ефективність хеджування.

4. В якості інструмента хеджування може використовуватися:

1. коносамент;

2. форвардний контракт;

3. чек;

4. вексель.

5. Операція хеджування вважається ефективної якщо фактичне значення коефіцієнта ефективності хеджування знаходиться в межах:

1. 0,8...1,25;

2. 0,3...1,5;

3. 0,5...2,15;

4. 0,8...1,5.

6. Співвідношення фактичної вартості або грошового потоку об'єкта хеджування до вартості або грошового потоку від інструмента хеджування має назву:

1. інструмент хеджування;

2. об’єкт хеджування;

3. коефіцієнт ефективності хеджування;

4. операція хеджування.

7. Сторона, яка передає цілком або частково страховий ризик перестрахувальнику - це:

а) цедент;

б) перестраховик;

в) ретроцедент;

г) правильної відповіді немає.

8. Узгоджена з перестраховиком частина понесених цедентом витрат з укладання договорів страхування зі страхувальниками має назву:

а) тантьєма;

б) комісійна винагорода;

в) ваш варіант;

г) правильні відповіді а та б.

9. Який метод передбачає обов’язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями та обов’язковість прийняття перестраховиком цієї частини ризиків згідно з умовами договору?

а) факультативно-облігаторне перестрахування;

б) облігаторно-факультативне перестрахування;

в) облігаторне перестрахування;

г) усі відповіді вірні.

10. Сторона, що приймає на себе зобов'язання відшкодувати відповідну частину виплаченого страхового відшкодування - це:

а) цедент;

б) перестраховик;

в) ретроцедент;

г) ексцедент.

11. Які методи перестрахування передбачають факультативність та обов’язковість для однієї та другої сторони перестрахувальної цесії:

а) факультативно-облігаторне та облігаторно-факультативне перестрахування;

б) факультативно-облігаторне та облігаторне перестрахування;

в) факультативне перестрахування та облігаторне перестрахування;

г) правильної відповіді немає.

12. Відрахування з прибутку перестраховика за результатами здійснення укладених договорів перестрахування - це:

а) тантьєма;

б) комісійна винагорода;

в) ваш варіант;

г) правильні відповіді а та б.

13. Який метод перед­бачає обов'язковість для перестрахувальника й факультативність - для перестраховика?

а) факультативно-облігаторне перестрахування;

б) облігаторно-факультативне перестрахування;

в) факультативне перестрахування;

г) усі відповіді вірні.

14. Поручництво банку-гаранта за виконання зобов'язань свого клієнта - це:

1. банківська гарантія;

2. тратта;

3. кліринг;

4. депозит.

15. Договір, відповідно до якого одна особа (поручитель) приймає на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником зобов'язання має назву:

1. порука;

2. тратта;

3. кліринг;

4. депозит.

16. Відповідальність поручителя субсидіарна (тобто допоміжна) при:

1. солідарній поруці;

2. простій поруці;

3. митної гарантії;

4. урядовій гарантії.

17. Кредитор може при невиконанні зобов'язання головним боржником пред'явити вимогу про оплату боргу відразу поручителю при:

1. солідарній поруці;

2. простій поруці;

3. митної гарантії;

4. урядовій гарантії.

18. Зобов’язання гаранта самостійне, тобто не залежить від договірних відносин між принципалом і бенефіціаром:

1. за порукою;

2. за гарантією;

3. за траттою;

4. за кредитом.

19. Гарантія, що надається в забезпечення погашення креди­ту, наданого державі і державним банкам - це:

1. фірмова гарантія;

2. особиста гарантія;

3. урядова гарантія;

4. банківська гарантія.

20. Гарантія, що надається комерційними банками має назву:

1. фірмова гарантія;

2. банківська гарантія;

3. урядова гарантія;

4. особиста гарантія.

21. Гарантія, за якою банк-гарант бере на себе зобов’язання безпосередньо перед бенефіціаром має назву:

1. непряма гарантія;

2. пряма гарантія;

3. проста порука;

4. солідарна порука.

22. Гарантія, яку надає банк принципала, доручаючи своєму банку-кореспонденту виставити пряму гарантію на користь бенефіціара має назву:

1. непряма гарантія;

2. пряма гарантія;

3. проста порука;

4. солідарна порука.

23. Наказодавець по гарантії, що уповноважує свій банк виставити гарантію - це:

1. банк-гарант;

2. бенефіціар;

3. принципал;

4. авізуючий банк.

24. Особа, на чию користь виставлена гарантія має назву:

1. банк-гарант;

2. бенефіціар;

3. принципал;

4. авізуючий банк.

25. Гарантія, яка означає, що вона не може бути відізвана, а її умови не можуть бути змінені без згоди бенефіціара має назву:

1. відзивна гарантія;

2. безвідзивна гарантія;

3. безумовна гарантія;

4. митна гарантія.

26. Гарантія реалізація якої залежить від виконання певних умов - це:

1. безумовна гарантія;

2. безвідзивна гарантія;

3. умовна гарантія;

4. митна гарантія.