Фіскальна діяльність нововідкритих митниць за 1775 р.

Митниці	Карбованці	Копійки
Переволочанська	13159	85 ¾
Кременчуцька	14263	24 ¾
Переяславська	5639	56 ¼
Васильківська	12467	4
Добрянська	9756	12 ½
Злинківська	10464	48 ¾
Усього	52591	32

Як видно, призначена на гетьманський скарб сума становила більше половини зібраного мита.

Заведеного ладу на митницях дотримувались аж до 15 травня 1758 р., а потім усі митниці, відповідно до указу сенату, було передано на відкуп “Темеринковской компании Директору Шемякину и его товарищам” на 6 років³⁰. За умовами цього відкупу, відкупники мали стягувати мито на різні дрібні збори за регламентом і тарифом, не чинити перепони купцям і не вимагати від них зайвих зборів, але й не зменшувати для них мита. Щоб мати певний контроль за відкупниками, їм наказано було заводити митні доповідні й подавати в Комерц-Колегію правильні рапорти про ввезені товари. Розмір відкупної суми не було визначено, а товариство мусило сплачувати щомісячно стільки, скільки надходило щомісяця в 1755 – 1757 рр. та, крім цього, 170 тис. річних. Як інвентар, так і утримання службовців відкупники брали на себе. У 1762 р. сенат видав указ про віддачу на відкуп Шемякіну і його товариству всіх митних зборів терміном на 10 років. Та за цим вийшов ще один указ сенату в тому ж таки 1762 році, відповідно до якого російський уряд розірвав угоду із Шемякіним та його товариством. Відкупники не внесли вчасно всіх відкупних грошей і заборгували скарбові 12 529 крб. У цьому році взагалі було скасовано практику відкупів митних зборів³¹.

Перехід митниць під юрисдикцію державного скарбу лише покращив їх діяльність та умови зовнішньої торгівлі. Інформація про експортно-імпортну торгівлю найповніше відбилася в матеріалах Васильківської митниці, через яку пропускалось найбільше товарів, про що свідчать суми зібраного мита. Так, у 1772 р. вивезено товарів на суму 187 594 крб. 25 коп., а ввезено – на 265 592 крб. 83 коп., мита зібрано на суму 43 553 крб. 64 коп³². Через 12 років, тобто в 1784 р., експорт-імпорт товарів досяг 1,5 млн крб., тобто збільшився майже в 10 разів.

Таким чином, можна впевнено говорити, що порядки, які були поширені російським урядом в середині XVIII ст. в митній сфері України, виправдали сподівання тих, хто зорганізував їх. Як показують дані, хоч і не значні, про кількість стягуваного мита, російський бюджет значно поповнив свої надходження. Протягом усієї першої половини XVIII ст. російське купецтво і власники мануфактур тиснули на російський уряд, подаючи різні проекти, аби той включив Гетьманщину до території, охопленої російським митним законодавством. Митна система, створена гетьманом Б. Хмельницьким ще 1654 р., проіснувала до середини XVIII ст., коли 15 липня 1754 р. російська імператриця Єлизавета Петрівна ліквідувала її і поширила на територію Гетьманщини російське митне законодавство.

1 Осокин Е. Внутренние таможенные пошлины в России. – Казань, 1850. – С. 139.

2 Лодыженский К. История русского таможеннаго тарифа. – СПб., 1886. – С. 88.

3 Слабченко М.Е. Организация хозяйства Украины от Хмельницкого до Мировой войны. – Одесса, 1923. – С. 159 – 160.

4 Слабченко М.Е. Вказ. праця. – С. 160.

5 Руднів В. Фінансовий стан України за Петра І // Науковий збірник за рік 1925. Записки українського наукового товариства в Києві. – К., 1926. – Т. 20. – С. 139.

6 Барвінський В.О. До питання про індукту та евекту в Гетьманщині // Наукові записки науково-дослідчої кафедри історії української культури. – К., 1927. – № 6. – С. 441.

7 Барвінський В.О. – С. 442.

8 Протоколы, журналы и указы Верховного Тайнаго Совета 1726 – 1730 // Сборник Императорского Русскаго Историческаго Общества. – СПб., 1888. – Т. 63. – С. 494 – 495.

9 Полное Собрание Законов Российской Империи (Далі – ПСЗ). – СПб., 1830.– Т. 14. – № 10236.

10 Тищенко М. Форпости, митниці та карантини на західному пограниччю, в зв’язку з зовнішньою торгівлею України у 18 столітті. – К., 1931. – С. 59.

11 Руднів В. Фінансовий стан України за Петра І // Науковий збірник за рік 1925. Записки українського наукового товариства в Києві. – К., 1926. – Т. 20. – С.152.

12 Там само . – С. 153.

13 Щербина В. Документи до історії Києва 1494 – 1835 рр. // Український археографічний збірник. – К., 1926. – Т. 1. – С. 1 – 49.

14 Плохинский М.М. Иноземцы в старой Малороссии // Труды Двенадцатого археологического съезда въ Харькове 1902. – М., 1905. – Т. 2. – С. 46.

15 Лодыженский К. История русского таможеннаго тарифа.– СПб., 1886. – С. 29 – 30.

16 Осокин Е. Внутренние таможенные пошлины в России. – Казань, 1850. – С. 137 – 138.

17 Волков М.Я. Отмена внутренних таможен в России // История СССР. – 1957. – № 2. – С. 80.

18 Лодыженский К. – С. 61 – 63.

19 Дідусенко П.І. Митна справа на Гетьманщині у XVIII столітті. Система “заказних товарів” в Україні у першій чверті 18 століття // Науково-практичний збірник “Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених”. Додаток до журналу “Міліція України”. – К., 2000. – № 2. – С. 29 – 30.

20 Кафенгауз Б.Б. Экономические связи Украины и России в конце 17 –начале 18 столетия // Сборник статей “Воссоединение Украины с Россией 1654 – 1954”. – М., 1954. – С. 424 – 426.

21 Тищенко М. Нариси історії зовнішньої торгівлі Стародубщини в 18 ст. // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. – К., 1931. – Кн. 26. – С. 339.

22 Василенко М. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та українського права 17 – 18 ст.: Український археографічний збірник. – К., 1926. – Т. 1. – С. 51, 61.

23 ПСЗ. – СПб., 1830. – Т. 6. – № 3988.

24 Руднів В. Фінансовий стан України за Петра І: Науковий збірник за рік 1925. Записки українського наукового товариства в Києві. – К., 1926. – Т. 20. – С. 143.

25 Барвінський В.О. До питання про індукту та евекту в Гетьманщині // Наукові записки науково-дослідної кафедри історії української культури. – К., 1927. – № 6. – С. 442.

26 ПСЗ. – СПб., 1830. – Т. 11. – № 9957.

27 Там само. – Т. 14. – № 10236.

28 Дідусенко П.М. Митна справа на Гетьманщині у 18 ст. Зміни в митній справі на Україні в середині другої половини 18 ст.: Науково-практичний збірник “Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених”. Додаток до журналу “Міліція України”. – К., 2000. – № 4. – С. 10.

29 Тищенко М. Форпости, митниці та карантини на західному пограниччю, в зв’язку з зовнішньою торгівлею України у XVIII столітті. – К., 1931. – С. 60.

30 ПСЗ. – СПб., 1830. – Т. 15. – № 10837.

31 ПСЗ. – Т. 16. – № 11955.

32 Шульна І.Г. Документи митниць як джерело до вивчення торгівлі України у 18 ст. // Архіви України. – 1975. – № 6. – С. 61.

141