1.Методологічні принципи побудови СНР.Осн категорії СНР.

2.СНР як нормативна база макроекономічного рахівництва.

3.Основні макроекономічні показники.

4.Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ВВП).

5.Номінальний і реальний ВВП. Індекси цін.

6.Зайнятість та безробіття. Види безробіття. Закон Оукена.

7.Інфляція попиту та інфляція пропозиції. Стагфляція.

8.Сукупний попит. Крива сук. попиту.

9.Сукупна пропозиція.

10.Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

11.Сукупний попит-сукупна пропозиції як базова модель економ.

12.Функція споживання.

13.Інвестиційна функція. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту. Номінальна та реальна відсоткова ставка.

14.Мультиплікатор інвестицій. Модель простого мультиплікатора. Вплив інфляції на мультиплікативний ефект.

15."Заощадження-інвестиції" як спрощена модель економічної рівноваги. Ринок позичкового капіталу та його роль в забезпеченні рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.

16.Сукупні видатки і потенційний ВВП. Рецесійний розрив та його графічна і математична інтерпретація.

17.Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних видатків. Графічна і математична інтерпретація інфляційного розриву.

18.Основні макроекономічні показники.

19.Модель економічної рівноваги за методом "видатки-випуск".

20.Модель ек. рівноваги за методом "вилучення- ін'єкції"".

21.Заплановані та незаплановані інвестиції

22.Дискреційна фіскальна політика. Стимулювальна та стримуюча фіскальна політика. Мультиплікатор збалансованого бюджету.

23.Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків. Мультиплікативний вплив державних закупівель і чистих податків на реальний ВВП.

24.Автоматична фіскальна політика. Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори. Ефект гальмування автоматичної фіскальної політики та необхідність її доповнення дискреційною політикою.

25. Монетарні дії Центробанку та їх наслідки у моделі IS-LM.

26.Методологічні принципи побудови системи національних рахунків.

27. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції. Наслідки фіскальної політики на основі моделі "сукупний попит- сукупна пропозиція" (AD-AS).

28. Наслідки стимулювальної податкової політики хія державного бюджету. Крива Лаффера.

29. Механізм функціонування грошового ринку.

30.Фіскальна політика та державний бюджет.

31.Модель грошового ринку.

32.Основні функції комерційних банків. Банківський механізм розширення грошової пропозиції

33.Вплив монетарної політики на економіку: політика дорогих та дешевих грошей, антиінфляційна функція.

34.Грошова пропозиція, грошова база і грошовий мультиплікатор.

35.Грошово-кредитне регулювання економіки.

36.Модель ІS-LМ як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.

37.Платіжний баланс та його рахунки. Резервні активи як регуляторна стаття платіжного балансу.

38.Валютний курс та його котирування. 39. Попит і пропозиція як чинники валютного курсу.

40.Економічна рівновага в умовах відкритої економіки.

41.Чистий експорт як компонент сукупних видатків. Гранична схильність до імпорту та складний мультиплікатор

42.Бюджетно-податкова політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.

43.Бюджетно-податкова політика держави у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу.

44.Грошово-кредитна політика держави у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.

45.Попит, пропозиція і ціна на ринку праці.

46.Фактори економічного зростання. Виробнича функція. 47. Модель економічного зростання Домара-Харрода.

48.Модель економічного зростання Р.Солоу.

49.Стимулювальна політика як метод зменшення безробіття

50.Грошова пропозиція, грошова база і грошовий мультиплікатор.

51.Дискреційна фіскальна політика. ..

52.Модель ІS-LМ як імітація одночасної рівноваги на товарному та грошовому ринках.

1.Система національних рахунків побудована на основі методологічних принципів:

- в економіці відбувається постійний кругообіг товарів і грошей, внаслідок реалізації товарів видатки перетворюються на доходи, а доходи − на видатки;

- продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід економічним суб’єктам;

- видатки на виробництво внутрішнього продукту дорівнюють доходу, отриманому від його реалізації.

Основні категорії СНР: Інституціональні одиниці, операції, рахунки.

Інституціональна одиниця − це економічний агент, якій самостійно може володіти товарами й активами, мати економічні зобов’язання, здійснювати повний набір бухгалтерських розрахунків і від своєї особи укладати угоди з іншими економічними агентами.

Зміст операцій в СНР полягає у відображенні процесів виробництва й утворення доходу, його розподілу, перерозподілу і використання на споживання та заощадження.

Національні рахунки – система зведених економіко-статистичних показників, які характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл, використання кінцевого і національного продукту.

2.СНР - це система взаємопов'язаних економічних показників та особлива форма їх представлення яка відображає найзагальніші і найважливіші аспекти економічного розвитку, пов'язане з вир-твом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів і формуванням національного багатства країни.

Нац.рахівництво являє собою рекомендовані ООН для викорис-тання на мікрорівні стандарти,що утв. систему нац. рахунків(СНР).

Національне рахівництво спирається на:

- Наявність системи взаємопов'язаних класифікацій основних структурних елементів.

- Застосування до нац. економічних методів бухгалтерського обліку,зокрема принципів подвійного запису та бух. балансу.

-Використання ідеї господарського кругообігу як замкнутого кола в економіці, яке забезпечує жорсткі зв'язки між показниками, що визначають балансову рівність сукупних доходів та сукупних витрат по галузях, секторах та національного господарства в цілому.

3. Основні макроекономічні показники:

1. Валовий випуск: ВВ=РП+З₁-3₂, де РП — вартість реалізованої продукції; З₁—вартість продукції, що спрямована у запаси+незавершене виробництво, за цінами у момент спрямування у запаси; 3₂—вартість продукції, що була використана із запа­сів, за цінами на момент її використання.

2. Валова додана вартість: ВДВ = ВВ – ПС, де ПС – проміжне споживання.

3. Валовий внутрішній продукт:

• за джерелами виробництва : ВВП = ВДВ + ( Тпр – СБ )

• за витратами виробництва : ВВП = W + ОК + П + (Т – СБ)

• за напрямками використання : ВВП = C + I + G + Xn

4. Валовий національний доход: ВНД = ВВП + Yn , де Yn - чисті доходи зовнішні.

5. Валовий наявний доход: ВНДн = ВВП + Yn + Тn , де Тn - чисті трансферти зовнішні.

6. ВВП – А = ЧВП

7. ВНД - А = ЧНД

8. ЧНД – Тн = НД , де Тн – непрямі податки

9. Особистий дохід: ОД = НД – Тн + TR

4. ВВ=РП+З₁-3₂,

де РП — вартість реалізованої продукції;

З₁—вартість продукції, що спрямована у запаси+незавершене виробництво, за цінами у момент спрямування у запаси

3₂—вартість продукції, що була використана із запа­сів, за цінами на момент її використання

ВВП розраховують трьома способами:

• за джерелами виробництва : ВВП = ВДА + ( Тпр – СБ )

• за витратами виробництва : ВВП = W + ОК + П + (Т – СБ)

• за напрямками використання : ВВП = C + I + G + Xn

5. Рівень цін виражають у вигляді індексу. Індекс цін вимірює співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (які називають “ринковою корзиною”) для даного періоду часу і сукупною ціною ідентичної групи товарів і послуг у базовому періоді.

Ціна споживчого кошика

у даному році

Індекс цін у даному році = -------------------------------------- 100%

Ціна аналогічного кошика

у базовому періоді

Для вимірювання динаміки більш загального рівня цін використовується індекс цін ВВП, або дефлятор (інфлятор) ВВП.

Дефлятор (інфлятор) ВВП має такий вигляд:

ВВП у цінах 2009 р. Дефлятор (інфлятор) = -------------------------------------- 100 %. ВВП у цінах 2008 р.

Показник ВВП, який відображає поточні ціни, тобто не скоригований з урахуванням рівня цін, називають номінальним або грошовим ВВП. Аналогічно показник ВВП, скоригований з урахуванням інфляції або дефляції, є скоригованим чи реальним ВВП.

Найбільш простим і прямим методом дефлювання чи інфлювання номінального ВВП поточного року є поділ номінального ВВП на індекс цін у новій формі:

Номінальний ВВП ------------------------------ = Реальний ВВП. Індекс цін ВВП

6. Зайнятість—сусп корисна діяльність громадян, яка повязана із задоволенням особистих та сусп потреб і приносить трудовий дохід.

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Є такі основні види безробіття:

– фрикційне (тимчасове);

– структурне (навички та практичний досвід застарілі);

– циклічне (зумовлене спадами виробництва).

Крім цього відокремлюється ще:

• добровільне

• вимушене

• приховане

• тривале

• тимчасове безробіття.

Закон ОУКЕНА:1% відхилення безробіття від природного рівня (5%-6%) означає відхилення реального ВВП від потенційногго на 2,5%.

Робоча сила=зайняті+безробітні

u=(безробітні/робоча сила)•100%, u-рівень безробіття Рівень зайнятості = (зайняті/особи у віці до 16 р. і старше) •100%

Закон Оукена:

1) (Y-Y’)/Y=-ß•(u-u’), Y – фактичний обсяг вир-ва, Y’ – потенційний ВВП, u’ – природний рівень безробіття, (u-u’) – циклічне безробіття,

ß – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття

2) (Y1 – Y0)/ Y0=3-2(u1-u0), Y1 – фактичний обяг вир-ва в поточному році, Y0 - фактичний обяг вир-ва у попередньому році, u1 – фактичний рівень безробіття в поточному році, u0 - фактичний рівень безробіття у попередньому році.

7. І нфляція попиту. Якщо уряд проводить активну політику бюджетних видатків, або збільшує грошову масу, слід очікувати збільшення сукупного попиту і зміщення лінії AD₁ праворуч. Встановлюється нова рівновага у точці Е₂, якій відповідає крива сукупного попиту AD₂.

Реальний обсяг виробництва збільшується, рівень цін на кінцеві товари зростає, безробіття зменшується, рівень цін на ресурси починає наздоганяти рівень цін на кінцеві товари. Як наслідок, крива сукупної пропозиції AS₁ починає зміщуватись угору в положення AS_2. Встановлюється точка нової рівноваги Е₃, у якій реальний випуск повернеться до свого природного рівня.

Інфляція пропозиції виникає, коли крива сукупного попиту AD₁ стабільна, а крива сукупної пропозиції AS₁ зміщується ліворуч в положення AS₂ внаслідок того, що фірми очікують зростання витрат виробництва. Як результат, рівень цін підвищується, скорочується реальний обсяг виробництва і зростає безробіття, виникає інфляція пропозиції. З метою подолання такої інфляції уряд може здійснити експансіоністську бюджетну або грошово-кредитну політику, що змістить криву сукупного попиту AD₁ в положення AD₂. Це приведе економічну систему в положення Е₃ і забезпечить реальний обсяг виробництва на природному рівні.

Ситуацію зменшення реального обсягу випуску при значному рівні інфляції і безробіття називають стагфляцією.

8. В неокласичній макроекономічній теорії сукупний попит є спадною функцією від загального рівня цін в економіці.

Ц інові фактори:

1. Ефект багатства або ефект реальних касових залишків.

2. Ефект процентної ставки.

3. Ефект імпортних закупівель.

Нецінові фактори сукупного попиту:

1. Зміни у видатках споживачів:

• зміни у багатстві споживачів;

• зміни у сподіваннях споживачів;

• зміни у заборгованості споживачів;

• зміни ставок оподаткування.

2. Зміни інвестиційних видатків:

• зміни відсоткової ставки;

• зміни у сподіваннях інвесторів щодо прибутків від інвестицій;

• зміни у ставках оподаткування бізнесу;

• зміни у технології виробництва;

• зміни надлишкових виробничих потужностей.

3. Зміни у державних видатках

4. Зміни видатків на чистий експорт:

• зміни національного доходу в інших країнах;

• зміни обмінних курсів.

9. Сукупна пропозиція відображає реальний обсяг товарів і послуг вироблених в економіці.

При збільшенні використаної праці виробництво збільшується і сукупна пропозиція AS зростає в короткому періоді при збільшенні рівня цін.

У короткому періоді єдиним змінюваним виробничим ресурсом можна вважати робочу силу і тому виробнича функція набуває вигляду: .

Крива сукупної пропозиції у довгостроковому періоді являє собою вертикальну лінію.

Випуск у довгому періоді визначається величиною застосованого капіталу і праці, а величина пропозиції товарів і послуг, в свою чергу, визначається випуском Y. Зазначена залежність зображена на графіку, а математично визначається формулою: .

Реальний випуск Y_r вказує на потенційний рівень виробництва, який і визначається виробничою функцією в довгому періоді.