- •3. Основні макроекономічні показники:
- •10. Класична модель сукупної пропозиції
- •11. Сукупний попит - сукупна пропозиція як базова модель ек. Рівноваги
- •12. Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •13. Інвестиційна ф-ція. % ставка як чинник інвестиційного попиту. Номінальна та реальна % ставка.
- •15. «Заощадження-інвестиції»
- •1 6. Потенційний ввп – це ввп за повного рівня зайнятості.
- •18. Основні макроекономічні показники:
- •19.Модель ек. Рівноваги за методом «видатки-випуск».
- •22.Дискретна фіскальна політика. Стимулювальна і стримуюча фіскальна політика.
- •23.Граничний коефіцієнт податків і складний мультиплікатор видатків. Мультиплікатор податків.
- •24. Автоматична фіскальна політика. Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори.
- •26.Система національних рахунків побудована на основі методологічних принципів:
- •27. Фіскальна політика, що спрямована на пропонування
- •28. Наслідки стимулювальної податкової політики для держ бюджету. Крива Лаффера.
- •29.Механізм функціонування грошового ринку. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Попит на гроші.
- •30.Фіскальна політика та державний бюджет. Концепції збалансування держ бюджету.
- •33.Вплив монітарної політики на економіку: політика "дешевих" і "дорогих" грошей, антиінфляційна функція.
- •34.Грошова пропозиція, гр. База і гр. Мульт-р
- •35. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •36. Модель одночасної рівноваги товарного і грошового ринку (is - lm).
- •37. Платіжний баланс та його ргулювання.
- •39. Попит і пропозиція як чинники валютного курсу
- •40. Рівноважна модель відкритої економіки is-lm-bp
- •41. Чистий експорт як компонент сукупних видатків. Гранична…
- •42.Бюджетно-податкова пол.Держ. За умови гнучкого вал. Курсу
- •43.Бюдж.-податкова пол.Дер. За ум. Фіксованого вал. Курсу.
- •45. Попит, пропозиція і ціна на ринку праці.
- •46. Фактори економ. Зростання. Виробнича ф-ція
- •47.Модель Домара-Харрода
- •48. Модель еконоМічного зростання Роберта Солоу
- •49.Стимулювальна політика як метод зменшення безробіття та її інфляційни наслідки.
- •50.Грошова пропозиція, грошова база і грошовий мультиплікатор
- •51.Дискретна фіскальна політика. Стимулювальна і стримуюча фіскальна політика.
- •52. Модель одночасної рівноваги товарного і грошового ринку (is - lm).
45. Попит, пропозиція і ціна на ринку праці.
На ринку роб. сили взаємодіють попит і пропозиція, які є ф-ціями сер. реальної зарплати. Під реальною зар. платою розуміють дохід від праці, виражений в одиницях гран. продукту.
Ф-ція попиту роб. сили LD=LD(W) є спадною, що м.б. записано:
, або (LD)´W <0
Ф-ція пропозиції роб. сили LS=LS(W) є зростаюча:
, або (LS)´W >0
У неокласичній теорії розрізняють короткотерміновий і довготерміновий періоди щодо ф-ції пропозиції праці. Для довготермінового періоду неокласики висунули «песимістичну теорію» зарплати. Згідно з цією теорією зарплата автоматично тяжіє до прожиткового мінімуму.Це вони пояснюють «ефектом реального доходу», що при зростанні доходу вільний час стає все більш дефіцитним. Тобто людина пропонує стільки праці, щоб, не зменшуючи заробітку, максимізувати вільний час. Є крива Філіпса Зв’язок між безробіттям та рівнем зарплати є базою для пояснення інфляції. Якщо ↓ безробіття під тиском ↑ сук. попиту відбув-ся ↑ рівня зарплати. Це спричиняє зростання гран. витрат, в рез.чого відбув-ся зростання цін, тобто інфляція.
AD↑-Un↓-W↑-MC↑-P↑Але якщо прод-ть праці зростає швидше, ніж зарплата, то ціни зменшуються.
46. Фактори економ. Зростання. Виробнича ф-ція
Осн. показниками ек. зростання є абсолютні змінні величини продукту У або його зміни на душу населення.Базовою моделлю ек. зростання є неокласична вир.ф-ція Y=f(K,L). В неокласичній теорії трансформація факторів вир-ва пояснюється граничною продуктивністю капіталу ak і праці aL. Вплив обох факторів вир-ва на продукт можна записати так:
∆Y= ak∆K+ aL∆L
Вир. ф-ція дозволяє враховувати вплив на ек. зростання технічного прогресу, для вимірювання впливу якого застосовують показник сук. про-ті факторів вир-ва
Y=AF(K,L)→Y=AKβL1-β
A-коеф-т, який хар-зує еф-ть факторів вир-ва
β, (1-β)- коеф-ти еласт-ті вир-ва
З урахуванням цих факторів темп зростання продукту такий:
∆Y/Y-темп приросту продукту
∆К/К(L)-темп приросту капіталу(праці)
β-частка приросту капіталу в продукції
1-β- частка приросту праці в продукті
Вплив сук. прод-ті факторів вир-ва:
Внесок сук. прод-ті факторів у зростання продукту має назву «Залишок Солоу».
47.Модель Домара-Харрода
В моделі Домара не враховані технологічні зміни, а тому гранична продуктивність капіталу є відносно постійною величиною а = const. Величина економічного зростання ∆У/У в моделі Домара обчислюється таким способом: Gr =∆У/У , де Gr – зростання. ∆Y – приріст продукту протягом певного періоду; Y – обсяг продукту в попередньому періоді. Ек зростання, яке забезпечується рівноважним темпом зростання доходу, прямо пропорційне нормі заощаджень і граничній продуктивності капіталу.К рива 1 показує ситуацію, коли зростання запасу капіталу спричиняє пропорційне зростання продукту. Крива 2 показує реальну ситуацію, коли після досягнення певного запасу капіталу починається зменшення його віддачі у вигляді скорочення приросту продукту. На графіку показано, що є лише одна точка Е, в якій витримується рівність K/Y=∆K/∆Y, і їй відповідає запас капіталу КЕ. При всіх інших значеннях запасу капіталу K/Y≠∆K/∆Y.Модель Харрода є розвитком моделі Домара. Якщо в моделі Домара інвестиції задані екзогенно, то Харрод вважав, що величина інвестицій визначається акселератором і залежить від доходу It=ν(Yt –Yt-1) де ν– акселератор;It - інвестиції поточного періоду;Yt – дохід, отриманий у поточному періоді; Yt-1;Yt-2– дохід, отриманий у попередніх періодах. Підприємці планують обсяги виробництва, виходячи із співвідношення попиту і пропозиції, яке склалося у попередній період, і модель очікування підприємців має такий вигляд: Yt – (Yt-1/Yt-1)=α(Yt-1-(Yt-2/Yt-2)). Якщо гранична продуктивність капіталу а = 1, то сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, і темпи зростання економіки будуть збережені. За умов рівноваги (І = S) обсяг сукупного попиту визначається так: а величина сукупної пропозиції – як