15. У чому сутність педагогічної техніки переконання?

Дані сучасної психології свідчать про те що більшість людей оцінює свої можливості переконувати інших надто оптимістично. Насправді ж немає нічого важчого, ніж змусити людину змінити свою точку зору. Чому ж така велика різниця між оцінкою людьми результатів процесу переконування і даними психологічної науки?

Перед тим, як відповісти на це запитання, зазначимо, що існує різниця між такими поняттями, як думка, погляд і переконання, У чому ж вона полягає?

Думка — короткочасна і порівняно легко змінюється. Так, спостерігаючи деякі явища природи, наприклад світлин ореол навколо місяця, ми робимо висновок, що йтиме дощ. Але ось передають по радіо прогноз погоди. Диктор говорить, що передбачається сонячна погода, і ми змінюємо свою думку.

Погляди мають триваліший характер. Вони звичайно віддзеркалюють позицію груші або верстви людей, навіть усього суспільства, до якого належить той чи іншій індивід. Отже, погляди мають далеко глибші корені, ніж думки, і змінити їx не так легко, тим більше. що вони пов'язані між собою і утворюють певну сукупність, систему поглядів. Звичайно, людина має і свої особисті погляди, наприклад, на нове (або старе) покоління, на політичні справи, на економічні проблеми, на інші питання, включаючії погляди на життя взагалі. Оскільки людина постійно сприймає інформацію, то й погляди її змінюються. Багато залежить від того, які не погляди — основні чи другорядні.

Припустимо, у людини склалося певне враження про інноваційні школи на основі прочитаних статей у журналах. 'Потім ця людина працює якийсь час у такій школі і пересвідчується, що шкільне життя, зображене в журнальних статтях, зовсім інакше, На основі нової інформації людина міняє свій погляд на них Ця зміна погляду не завжди відбувається гладко, бо йдеться про шкільне шиття. Буває й так, що ці зміни супроводжуються великими психічними кризам:.!. Учитель, який створив певний образ нової школи змінює свій погляд на педагогічний процес па основі реального життя. Після нього йому вже буде важко повернутися до попередніх поглядів.

Майже неможливо змінити погляди, що зумовлюються деякими вродженими рисами, наприклад; авторитарністю характеру. Уявіть собі зарозумілого, деспотичного чоловіка, який вважає, що учні в усьому повинні коритися чому. Змінити авторитарні риси характеру мало кому вдасться.

До інших якостей людини, з якими дуже важко боротися, належать, наприклад, донжуанство, пиятика, картярство. Багато вчителів вважають, що вони можуть допомогти учням позбутися потягу до курива або алкоголю. Проте, невеликим винятком, їх мрії не здійс­нюються, і воші поступово переконуються в тому, до чого психологи дійшли вже давно: риси характеру змінити дуже важко.

Багато з тих поглядів, які здаються нам очевидними і які, на нашу думку, не можуть бути інакшими, являють собою частину поглядів суспільства, в якому ми пишемо, Крім того, кожна особистість втілює також риси, що зумовлюються вродженим тилом темпераменту та поглядами, усталеними в сім'ї. Треба, щоб кожний педагог усвідомив просту істину: переконати людину не так легко, як іноді здається. Дуже багато тут залежить від того, якої зміни ми б хотіли досягти: зміни думки чи погляду, і якщо погляду, то чи сто­сується той погляд питань другорядних чи істотних.

Легше переконати цілу групу людей у тому, що зуби краще чистити пастою, яка містить домішки фтору, бо така паста протидіє каріозу зубів, ніж переконати агресивну людину позбутися своєї агресивності або п'яницю кинути пити. Треба завжди пам'ятати, що чим більше значення мас те чи інше питання для даної особи або чим більше той чи інший погляд узгоджується з її характером, тим важче його змінити.

І все ж здобутки педагогіки і психології у галузі перекопування дуже значні. Вчені, які працюють у галузі соціальної педагогіки ї психології, протягом останньої чверті століття приділяють велику увагу переконанням, зміні і. сталості поглядів. Було встановлено, що дієвість аргументів під час перекопування залежить від таких чинників:

1) особистості того, хто переконує;

2) характеру самої справи, тобто переконливість того, про що йде мова;

3) характеру і важливості погляду, який має бути змінений;

4) характеру людини (тобто її склад і погляди), яку перекочують.

У педагогіці існує поняття достовірності джерела. Яке ставлення виникає v тої людини, яку хочуть переконати, щодо людини, яка хоче у чомусь її переконати? Можуть бути три види ставлення: 1) довіра; 2) сумнів; 3) недовіра. Ставлення до однієї й тієї самої особи може бути і доброзичливим, і обережним, залежно від того, яка за нею закріпилася слава.

Якщо учні або вихованці взагалі не знають учителя або вихователя, то все залежить від того, наскільки він зуміє завоювати їхнє довір'я: а) своїм зовнішнім виглядом, манерами та поведінкою і б) вмінням встановлювати з ними контакт.

У більшості випадків учні залишають за собою можливість так чи інакше вплинути на учителя і не тільки своєю поведінкою. Ставлення вихованців до вихователя великою мірою залежить від різниці у поглядах. Натомість якщо розбіжність у поглядах велика, то надії па те. що вихователь зуміє переконати вихованців і змінити їх погляди, мало.

У 1953 році Г.К. Келман і К.А. Говленд провели експеримент з метою визначити відмінності у сприйнятті аргументів залежно від їх джерела Кілька груп студентів прослухали звуковий запис лекції про те, що з молодими правопорушниками треба поводитися м'якше. Всі групи прослухали ту саму лекцію, але інформація про лектора в кожній групі була іншою. Одній групі сказали, що лектор — суддя дуже високої кваліфікації і великий авторитет з питань злочинності серед молоді. Другій групі було подано нейтральну версію: він, мовляв, працівник радіо. Третій групі сказали, що це правопорушник, який у даний момент умовно перебуває на свободі. Зрозуміло, що в цій групі склалося враження, ніби лектор (він же пра­вопорушник) особисто зацікавлений у тому, щоб з молодими злочинцями поводилися м'якше.

Студенти мали відповісти, як вони оцінюють саму лекцію і який мають погляд на більш м'яке поводження з молодими правопорушниками. Група студентів, яка вважала, що лекцію прочитав досвідчений суддя і авторитет у галузі правопорушень серед молоді, оцінила висновки лекції позитивно. Натомість студенти, які вважали, що перед ними правопорушник, який хотів, щоб до його правопору­шення поставилися якомога м'якше, оцінили лекцію негативно. Сту­денти, яким лектора описали як нейтральну щодо Правопорушників людину, зайняли нейтральну позицію. Лекція спонукала всіх сту­дентів поглянути на покарання молодих правопорушників з різних точок зору. Однак найбільше вплинула вона на студентів, що оці­нювали лектора позитивно, і найменше на тих, хто вважав його за правопорушника.

Наведений приклад говорить про те, яке велике значення має особистість того, хто переконує. Чи справляє вчитель приємне враження на учнів своїм виглядом, поведінкою, манерами? Чи вміє встановлювати з ними контакт? Чи близькі його погляди поглядам учнів? Чи переконані учні в тому, що їх учитель добре знає суть справи, про яку говорить?

Якщо учитель або вихователь хоче переконати своїх учнів або вихованців змінити свої погляди, для цього їм потрібно знати, як відбувається зміна поглядів у інших учнів класу або вихованців групи. У 1956 році психологи Келлі і Вудруфф провели цікаві експерименти. Звуковий запис лекції про сучасні навчальні процеси, яка в семи містах переривалася оплесками, прокрутили різним групам учнів. Одним сказали, що запне було зроблено на лекції, нещодавно прочитаній в їхній школі, тоді як других не повідомили, де була прочитана лекцій. В результаті вона зробила набагато більший вплив на тих учнів які думали, що то їх товариші плескали в доло­ні, виражаючи тим самим згоду з лектором. Як відомо, слухачі з більшою готовністю змінюють свої погляди, якщо бачать, що чле­ни їх групи або люди з подібними поглядами погоджуються з тим, у чому їх намагаються переконати

Натомність якщо хтось опиниться в групі людей, чиї погляди протилежні його поглядам, то вій .готовий наперед відкинути все те що чує. Тут має місце так званий бумеранговий ефект. У середовищі слухачів з відмінними поглядами кожен аргумент, який може змінити погляд слухача, лише зміцнює впевненість його у правильності власного погляду. В даному разі психологія підтверджує факти, відомі з практики: людина завжди охоче погоджується з тим, що твердить її приятель, проте наперед відкидає те, що говорить не­симпатична для неї особа або супротивник у суперечці,

А.С. Макаренко ще на початку 30-х років встановив, що зміна поглядів усієї групи (колективу) відіграє вирішальну роль у зміні поглядів окремого члена цього колективу. Це дало змогу видатному педагогу вивести закон, який читається так: «Колектив повинен бути зібраний не випадково, а «розумно». До поняття «розумно?» Антон Семенович відносив стільки-то веселих, стільки-то угрюмих, стільки-то остряків, стільки-то симпатичних, стільки-то дівчаток, стільки-то хлопців. У дидактиці такий метод набув терміну «колективного методу навчання». Цей метод поширився також і в інженерній психології. Ще раз було підтверджено, що він є найкращим способом зміни поглядів.

До найефективніших методів переконання належать сугестивні (або навіювальні) методи. Навіювання полягає в тому, щоб опосередковано нав'язати іншій особі яку-небудь думку, яка пізніше викликає реакцію, що відповідає певній звичці даної особи. Для ілюстрації наведемо приклад сугестивного переконування, за допомогою якого, психолог, професор Крейн іноді забавляв своїх відвідувачів. Коли гості починали розходитися, він зосереджував увагу на одному з відвідувачів, допомагав йому одягти пальто і подавав ка­пелюха. При цьому непомітно, але рішуче втискував йому в руку парасольку саме тоді, коли увага гостя була зосереджена на одяган­ні й розмові з господарем. Гість здебільшого брав парасольку і про­стував до дверей. У цю мить Крейн здивовано запитував, чому не гість забрав його парасольку. Той зніяковіло виправдовувався, що зробив це несвідомо. Лише після цього Крейн пояснював свій «психологічний жарт».

Успіх сугестивних дій залежав від того, наскільки Крейнові вдалося зосередити увагу гостя на одяганні й розмові і при цьому втиснути парасольку йому в руки саме тоді, коли руки гостя були поза сферою уваги останнього. В даному разі мета полягала в тому, щоб навіяти думку в околичну ділянку уваги й викликати реакцію, то відповідає, звичці брати парасольку, яку подають. Багато разів приятель Крейна брав навчальній! посібник, якого давав йому професор і до якого вже торкнулися його пальці. Якби йому Крейн подав предмет іншої форми, наприклад, скрипу, він би усвідомив, що тут щось не те і відкинув би таке навіювання.

Сугестивні методи використовуються й у вихованні дітей. Повсякчасні заборони, що виражаються заперечними формами «не роби», «не сиди» тощо, діють менш ефективно, ніж позитивно сформульовані речення. Наприклад, мати каже синові: «Краще б ти не ходив після школи ковзатися на річку. Лід ще надто тонкий». Тим, самим вона ще більше впевнить хлопця в його намірі. В даному разі краще б було сказати так: «Після школи відразу ж іди додому, мені буде потрібна твоя допомога».

Отже, навіювальні методи переконування полягають не тільки в позитивному формулюванні запитання, а й у поведінці, інтонації та інших виявів особистості педагога.

Ці психологічні факти мусить знати й використовувати кожен, хто хоче дієво і переконливо говорити і цим впли­вати на людей.