7

Тема №3 «Психологія педагогічної діяльності та особистості вчителя»

Мета: сформувати уяву про структуру педагогічної діяльності вчителя, критерії оцінки ефективності його діяльності та особливості педагогічного спілкування. Розкрити сутність та специфіку професійних якостей та здібностей учителя, стимулювати потребу у самовихованні, самодовсконаленні.

План:

1. Психологічна структура педагогічної діяльності вчителя та критерії оцінки ефективності його діяльності.

2. Професійні якості особистості вчителя.

3. Педагогічні здібності вчителя та їх структура.

4. Педагогічне спілкування та вимоги до нього.

Література :

1.Вікова та педагогічна психологія : Навч.посіб./О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.. 2-ге вид.-К.:Каравела, 2007.-С.382-396.

2.Власова О.І. Педагогічна психологія : Навч. посібник.-К.:Либідь, 2005.-С.312-323.

3.Кан-Калик В.А.Учителю о педагогическом общении.-М.-1987.

4.Зимняя И.А. Педагогическая психология.-М.-1999.

Хід заняття:

І. Оголошення мети і завдань заняття. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Сприймання, усвідомлення та осмислення нових знань.

Характеристика педагогічної діяльності:

Педагогічна діяльність – цілеспрямована виховуючи та навчаюча взаємодія вчителя з учнями з метою особистісного, інтелектуального та діяльнісного розвитку , а також основа їх саморозвитку та самовдосконалення.

Характеристики педагогічної діяльності:

• цілеспрямованість;

• вмотивованість;

• предметність.

Н.В.Кузьміна однією із специфічних характеристик виділяє продуктивність.

1. - репродуктивний (мінімальний) - педагог вміє передати іншим те, що знає сам;

2. - адаптивний (низький, малопродуктивний) — педагог вміє присто­сувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

3. - локально-моделюючий (середній, середньопродуктивний) - педа­гог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу (тобто вміє формулювати педагогічну мету, розу­міти бажаний результат та добирати систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнавальну діяльність);

4. - системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний) - пе­дагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

5. - системно-моделюючий діяльність та поведінку учнів (найвищий, високопродуктивний) - педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості учня, його потреб у самовихо­ванні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає:

• мотиви,

• мету,

• предмет,

• засоби,

• продукт та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяль­ності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові (теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Носіями знань можуть бути тексти підручників, а також відповідні уявлення, які виника­ють у учнів під час цілеспрямованого спостереження (на лабораторних, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, комп'ютерні, графічні та ін. засоби.

Засобами передачі є пояснення, показ (ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика (лабо­раторна, польова) тренінги.

Продуктом педагогічної діяльності є індивідуально сформований до­свід учня. Він перевіряється та оцінюється на екзаменах, заліках, під час вирішення учбових задач, контрольних робіт, здійснення тестування.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний інди­відуальний розвиток учня, його вдосконалення.

Одним з важливих компонентів педагогічної діяльності є її мотивація. В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації, що і в учбовій. У першу чергу зовнішні мотиви (наприклад мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мо­тиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орі­єнтація на домінування, мотив влади. Так Г.А. Мюррей виділив основні ознаки потреби у домінуванні та відповідні їм дії. Ознаками, чи ефекта­ми потреби домінування є бажання:

- контролювати своє соціальне оточення;

- впливати на поведінку інших людей та спрямовувати її за допомогою порад, переконання чи наказу;

• спонукати інших діяти відповідно до своїх потреб та почуттів;

• схиляти до співробітництва;

• переконувати інших у своєї правоті.

H.A. Амінов відзначає відповідність цим бажанням певних дій, які за Г.А. Мюрреєм згруповані в такі групи:

- схиляти, вести, переконувати, умовляти, регулювати, організовува­ти, керувати, наглядати;

• підкоряти, правити, диктувати умови, судити, встановлювати зако­ни, вводити норми, складати правила поведінки, приймати рішення;

• забороняти, обмежувати, протидіяти, відмовляти, карати, позбавля­ти волі;

• очаровувати, покоряти, примушувати прислуховуватися до себе, встановлювати моду.

Мотиваційно-споживацька сфера може бути інтерпретована в тер­мінах центрації за А.Б. Орловим:

- егоїстична (на інтересах свого "Я");

- бюрократична (на інтересах адміністрації, керівництва);

- конфліктна (на інтересах колег);

- авторитетна (на інтересах, запитах батьків учнів);

- пізнавальна (на вимогах навчання та виховання);

- альтруїстична (на інтересах, потребах учнів);

- гуманістична (центрація вчителя на інтересах (проявах) своєї сутності та сутності інших людей (адміністрації, колег, батьків, учнів).

Особистісна центрація вчителя є "інтегральною та системоутворюючою" характеристикою діяльності педагога. Характер центрації визначає стиль, відношення, соціальну перцепцію вчителя.

Професійні якості вчителя:

1. Спрямованість на діяльність в сфері міжособистісних взаємин.

2. Самостійність, винахідливість, творчий підхід.

3. Емпатія.

4. Спостережливість, інтерес до вивчення дитини, працездатність.

5. Відповідальність, цілеспрямованість, послідовність.

6. Емоційна виразність, привабливість педагога.

7. Здатність стримуватись, вміння керувати власними емоціями і впливати на емоційні стани дітей. Емоційна стійкість, стриманість, терпіння, витримка, великодушність.

8. Соціально-психологічна готовність до роботи в групі.

9. Тактовність (почуття міри).

10. Гумор, оптимізм.

«Портрет ідеального вчителя»

• авторитетність - уважність -ввічливість

• вихованість - доброзичливість - гідність

• інтелігентність - винахідливість - компетентність

• культурність - творчість - начитаність

• освіченість - відповідальність - порядність

• різнобічність - самоволодіння - справедливість

• тактовність - урівноваженість - цілеспрямованість

• чесність - ерудованість - правдивість

Професійні здібності вчителя:

Загальні здібності:

-діагностичні - перцептивні - академічні

-проективні - експресивні - педагогічна уява

- конструктивні - комунікативні - здібності до розподілу

- дидактичні - організаторські уваги

Спеціальні здібності:

1. Здатність бачити і відчувати, чи розуміє учень матеріал, встановлювати ступінь і характер такого розуміння;

2. Здатність самостійно підбирати навчальний матеріал, визначати оптимальні засоби та ефективні методи навчання;

3. Здатність будувати навчання з індивідуальністю врахування уроків, забезпечуючи швидке і глибоке засвоєння ЗУН;

4. Здатність по-різному, доступно пояснювати один і той же навчальний матеріал з тим, що забезпечити його розуміння і засвоєння всіма учнями;

5. Здатність за порівняно короткий час домагатись засвоєння значного об’єму інформації, пришвидшеного інтелектуального розвитку учнів;

6. Здатність будувати урок удосконалювати свою викладальну майстерність;

7. Здатність передавати свій досвід іншим учителям і в свою чергу вчитись на їх прикладах;

8. Здатність до самонавчання;

9. Здатність формувати в учнів потрібну мотивацію і структуру навчальної діяльності (уміння).

Здібності до виховання дітей:

1. Здібність правильно оцінювати внутрішній стан іншої людини, співчувати, співпереживати їй.

2. Здібність бути прикладом і зразком для наслідування з боку дітей в думках, почуттях, вчинках.

3. Здібність викликати в дитини благородні почуття, бажання і прагнення ставати краще, робити добро, домагатись високих моральних цілей.

4. Здібність пристосовувати виховні впливи до індивідуальних особливостей дитини.

5. Здібність вселяти в дитину впевненість, заспокоїти її, стимулювати до самовиховання.

6. Здібність знаходити потрібний стиль спілкування з кожною дитиною, домагатись взаєморозуміння.

7. Здібність викликати до себе повагу з боку виховання, користуватись неформальним визнанням з його боку, мати авторитет серед дітей, людей.

М.Д. Левітов:

• здібність до передачі знань дітям скорочено у цікавій формі;

• здібність до розуміння учнів, яка спирається на спостережливість;

• самостійний і творчій склад мислення;

• кмітливість чи швидку та точну орієнтацію;

• організаційні здібності, необхідні як для забезпечення роботи самого вчителя, так і для створення гарного учнівською оллективу.

Ф.М. Гоноболін:

1) здібність робити учбовий матеріал доступний учням та зв’язувати його з життям утворює групу дидактичних здібностей чи загальних здібностей до передачі знань у скороченій та цікавій формі;

2) розуміння вчителем учня, інтерес до дітей, творчість у роботі, спостережливість по відношенню до дітей – група пов’язана з рефлексивно-гностичними здібностями людини;

3) вольовий вплив на дітей, педагогічна вимогливість, педагогічний такт, здібність до організації дитячого колективу – це інтерактивно-комунікативні здібності;

4) здібності, які характеризують змістовність, яскравість, образність та впевненість мовлення вчителя.

Структура педагогічних здібностей:

Н.В. Кузьміна:

1. Всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами) педагогічної системи;

2. Педагогічні здібності це "особлива чутливість до об'єкту, процесу і результатів педагогічної діяльності";

3. Вони включають в себе не тільки набір, сукупність, а являють деяку структурну організацію цієї чутливості;

4. Виділена урівненість педагогічних здібностей;

5. Трактування визначає зв'язок загальних і спеціальних педагогічних здібностей, з одного боку, і спеціальних педагогічних здібностей з іншого.

Таким чином підкреслюється, що здібність суб'єкта педагогічної діяльності, яка формується та розвивається у педагогічній діяльності у значній мірі визначають її успішність.

Педагогічні здібності Н.В. Кузьміна розглядає "як специфічну форму чутливості педагога до суб'єкта діяльності, по-перше, до об'єкта, процесу та результатів педагогічної діяльності... і, по-друге, до учнів, як суб'єктів спілкування, пізнання, праці". Тому педагогічні здібності можна поділити на два рівні - перцептивно-рефлексивні та проективні.

Складові класифікації педагогічних здібностей:

1) умови ефективності педагогічної діяльності покладені в основу трактування М.Д. Левітова, Ф.М. Гоноболіна, В.А. Крутецького;

2) чутливість до різних компонентів педагогічної діяльності за Н.В. Кузьміною та А.О. Реаном;

3) валентність результату дії, яка співвідноситься з психофізіологічними особливостями психічних функцій та станів (H.A. Амінов).