13. Що таке педагогічна техніка?

Техніка (грец. Technikos – вправний) – 1) сфера людської діяльності, пов'язана з виготовленням, використанням та вдосконаленням засобів праці, що застосовуються в системі суспільного виробництва; 2) сукупність машин, механізмів, пристроїв, які використовують у тій чи іншій галузі діяльності; 3) сукупність прийомів, що застосовуються у якій-небудь справі.

Педагогічна техніка - це комплекс умінь, який допомагає вчи­телю глибоко, талановито, осяйно виразити себе, добитися значних результатів у роботі. Педагогічна техніка допомагає педагогу до­нести до учнів свої помисли та душу.

Педагогічна техніка — це і красива постать, і виразний погляд, і жест, і мова, і наголос, то м'який і бархатний, то чуйний і вимог­ливий, або навпаки, невиразний, глухий, пронизливий.

На жаль, не буде перебільшенням характеризувати нинішній стан сучасної педагогічної технології і вчительства словами А.С. Макаренка: «Якщо ми захотіли б піддати критиці існуючу педаго­гічну техніку, ми не змогли цього зробити за відсутністю об'єкта. «Причину такого положення видатний педагог бачне в тому, що пе­дагогічна теорія обмежилася декларуванням принципів і загальних положень, а перехід до техніки був відданий творчості і винахідливості окремих педагогів.

Ну що ж, шановні «окремі педагоги», давайте пошукаємо шляхи оволодіння педагогічною технікою разом. Щоб ми з вами активно в потрібному напрямку взаємодіяли з вихованцями, ми повинні глибоко і багатогранно знати себе, «свою особистість», осмислюва­ти особливості своєї взаємодії з другими людьми. Ми повинні бачити і слухати себе зі схорони, якби зором і слухом другої людини. Таке вміння дається нелегко і не одним часом, однак воно абсолютно необхідне. Коли його нема, виникає небезпечне розходження між метою, яку ставить педагог в спілкуванні з вихованцями, і засобами, поведінкою, словами, інтонацією, за допомогою яких він намагаєть­ся досягнути цієї мети. Згадаємо, як часто нам необхідно «домови­тися» з учнем, не кажучи ні слова, тільки жестом, виразом обличчя.

Ось вчитель поставив запитання, клас ще не обміркував, а Грицько вже знайшов відповідь. ..викрикне — зіб'є напруги мислення, не дасть змоги вирішити завдання іншим учням. Як зберегти його, не образити, не виключити, не погасити радість? Адже клас міркує, Необхіднніі жест. Вірний. Безвідказний. Який скаже Грицькові: «Молодець. Тільки підожди хвилинку!». Чи є у вас такий жест? Ви упевнені? Підійдіть до дзеркала. Спробуйте. Не треба боятися. Пробуйте. До якого учня ви зараз у дзеркалі зверталися? До того, що найкраще розв'язує задачки, чи до того, від кого ви нічого не чекаєте? А ви впевнені, що він ваш жест зрозуміє"? А свій вираз очей в дзеркалі ви пам'ятаєте? Перевірте реакцію інших учнів на ваші жести. А потім згадайте, що вам «сказало дзеркальце». А за­раз підійдіть до дзеркала і скажіть йому мімікою і жестом: «завади!:, «не заважай їм!», «не заважай сусідові!», «підійди», «підій­ди до мене!», «підійди, будь ласка, до мене!», «закрий двері!», «закрий двері з тієї сторони!».

Не перед дзеркалом, а у класі — вам вдається що не-будь сказати без слів?

Вчитель входить в клас і відображає своє «Я» в 30 — 35 живих дзеркалах своїх учнів. І кожен з них говорить про нього правду, яку необхідно побачити і зрозуміти.

Хто вміє добре бачити, той легше вирішує не тільки свої проблеми. Навіть серед дітей у сім'ї чи в дитячому садку впадає в око те, що діти, які мають «кращий зір», легше справляються з труднощами, ніж діти, що нічого навкруги не помічають. Значні дослідницькі дані свідчать про те, що велика кількість педагогів вирішують конфліктні проблеми, виходять із складного становища лише тому, що вміють добре спостерігати, «бачити» себе в очах своїх уч­нів. Очі виконують у вихованні важливу роль, оскільки і той хто виховує, і той, хто виховується, подають за їх допомогою сигнали один одному.