6. Припинення трудового договору

ся з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата випла­чується напередодні. Своєчасність та розмір виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП України).

Суб'єктами звільнення за цією підставою є тільки працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, тобто зайняті їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розпо­ділом тощо (касири, комірники, завідувачі баз, інкасатори та ін.). Факт укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідаль­ність значення не має. Винними діями, що дають підстави для втрати довіри до працівника, вважаються: отримання оплати за послуги без відповідних документів; продаж товарів безпосередньо зі складу, під­собних приміщень; обмірювання, обважування, обрахування; прихо­вування товарів від покупця; наявність надлишків на складі; непра­вильне ведення звітної документації; порушення правил торгівлі спирт­ними напоями або видавання наркотичних лікарських засобів. Форма вини при цьому значення немає. Як правило, такі дії мають корисливий характер. Це крадіжки цінностей, використання їх у своїх особистих інтересах, порушення правил торгівлі, відпускання товарів у борг, по­рушення правил зберігання матеріальних цінностей, допущення нестач або надлишків товарів, халатне ставлення до роботи тощо.

У разі встановлення у передбаченому законом порядку факту вчи­ нення працівниками розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень вони можуть бути звільнені у зв'язку з втратою довіри до них і в тому випадку, коли ці дії не пов'язані з їх роботою. Висновок роботодавця про те, що даний працівник не заслуговує на довіру вна­ слідок вчинення винних дій, повинен ґрунтуватися на об'єктивних доказах вини працівника у заподіянні матеріального збитку або вчи­ ненні незаконних дій (наприклад, бути підтвердженим інвентаризацій­ ним актом, актами ревізії, списання залишків, обрахування, обважу­ вання і под.). Не допускається групове звільнення членів бригади з підстав втрати довіри, у тому числі бригадира, у випадках, коли кон­ кретних винуватців не встановлено. . 1 Ц.ї,,

237

Розділ 7. Трудовий договір

Звільнення за зазначеною підставою не є дисциплінарним стягнен­ням. Факт добровільного відшкодування заподіяного збитку не пере­шкоджає звільненню з мотивів втрати довіри.

Вчинення працівником, який виконує виховні функції, амо­рального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З ст. 41 КЗпП України).

Суб'єктами звільнення за цією підставою є тільки працівники, які виконують виховні функції (вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, мето­дисти, педагогічні працівники позашкільних закладів та ін.). Підставою звільнення є аморальний проступок, під яким розуміють порушення норм суспільної моралі, що негативно впливає на виконання працівником його виховних функцій. Звільнення допускається за вчинення винних дій як під час виконання трудових обов'язків, так і не пов'язаних із ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або у побуті). Про­ступок працівника повинен бути доведений конкретними фактами. Звільнення не може визнаватися правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загального оцінювання поведінки працівника, не підтвердже­ної конкретними фактами. При звільненні необхідно брати до уваги: а) час, що пройшов із моменту виникнення винних дій (аморального про­ступку); б) наступну поведінку працівника; в) інші конкретні обставини. Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.

^—^——— 6.5. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 та 3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового пред­ставника), первинної профспілкової організації, членом якої є праців­ник. У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що, оскільки у цьому випадку йдеться про профспілковий орган підприємства, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відді­лів тощо) можуть вирішувати питання про згоду на звільнення праців­ника з ініціативи роботодавця, якщо їм таке право делеговане проф­спілковим органом підприємства. \,

238