6. Припинення трудового договору

2) інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних до­говорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Укра­їни, не може бути засекреченою.

Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 — для роботи з се­кретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важли­вості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 — для роботи з секрет­ною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 — для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі строки дії допусків: для форми 1 — 5 років; для форми 2 — 10 років; для форми 3 — 15 років. Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі: а) виникнення або виявлення обставин, передбачених у ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» (наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановлено­му порядку; наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці; повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; постійного проживання громадянина за кордоном або оформ­лення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше та ін.); б) після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск; в) втрати громадянства України; г) визнання його не­дієздатним. Рішення про переоформлення чи скасування допуску при­ймається посадовими особами, уповноваженими приймати рішення про його надання. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з держав­ною таємницею, чи звільнено.

Систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків (п. З ст. 40 КЗпП України).

Звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків відбувається за одночасної наявності таких умов: а) невиконання чи неналежного виконання пра­цівником своїх трудових обов'язків. У цьому разі йдеться про пору-

229

Розділ 7. Трудовий договір

шення трудової дисципліни. Не можна звільняти за порушення громад­ських обов'язків (нез'явлення на збори); б) наявність у діях працівника вини (у формі умислу чи необережності). Трудові обов'язки працівник не виконує без поважних причин; в) систематичний характер винного невиконання трудових обов'язків. Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, є працівники, які мали дисциплінарне чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову. Бе­руться до уваги тільки ті стягнення, що були застосовані до працівника на даному підприємстві. Строк чинності попереднього стягнення—один рік із дня його накладення. Громадські стягнення застосовує трудовий колектив або його органи; г) має місце конкретний проступок, за який щодо працівника не застосовувалося дисциплінарне чи громадське стяг­нення. Ця умова випливає з положень Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, які забороняють одночасне застосування декіль­кох дисциплінарних стягнень за одне й те саме правопорушення. Однак можливе застосування нового дисциплінарного стягнення, якщо, не­зважаючи на попереднє стягнення, правопорушення триває. Через те, що підставою звільнення є дисциплінарний проступок, його слід про­вадити з дотриманням правил та строків, передбачених для накладення дисциплінарних стягнень. Звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпоряд­ку, може бути застосоване протягом одного місяця з дня виявлення про­ступку, але не пізніше шести місяців з дня його вчинення.

Не вважаються дисциплінарними стягненнями і не враховуються при звільненні за п. З ст. 40 КЗпП України:

1. повне або часткове позбавлення порушників трудової дисциплі­ни премій, передбачених системою оплати праці, або винагороди за підсумками роботи за рік;

2. заходи громадського впливу, стягнення, які були застосовані до працівника за порушення громадського порядку, неправильну поведін­ку в побуті тощо;

3. заходи дисциплінарного або громадського стягнення, які в уста­новленому порядку погашені давністю, зняті, скасовані;

4. дисциплінарні стягнення, які не були своєчасно доведені до відо­ма працівника, а оголошені йому тільки разом із наказом (розпоря­дженням) про звільнення;

1. інші заходи впливу, не передбачені законодавством України.

230