2. Предмет трудового права

ділові, особистісні — в їх сукупності. З особою не просто укладають трудовий договір, їй доручають роботу на основі оцінки таких якостей. Особистісний елемент трудового правовідношення виявляється у:

• виконанні працівником дорученої роботи особисто, коли він не вправі передоручити її виконання нікому іншому (ст. ЗО КЗпП);

• у персональній відповідальності працівника за доручену роботу;

• у регулюванні в процесі трудової діяльності міжособистісних відносин;

• в обов'язку працівника утримуватися від дій, що заважають ін­шим працівникам виконувати їх обов'язки, поводитися гідно, дотри­мувати правил співіснування (п. 11 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку від 20.07.1984 p.);

• у можливості звільнення окремих категорій осіб, для яких ви­ховання є одним із основних елементів змісту трудової функції, за аморальний проступок.

Крім того, особистісний елемент у трудовому правовідношенні проявляється у праві працівника на трудову честь і гідність, трудовому престижі, авторитеті, діловій репутації.

2.2.2. Сторони і зміст трудових правовідносин

Сторонами (суб'єктами) трудового правовідношення є працівник та роботодавець.

Працівником може бути тільки фізична особа, яка має відповідні властивості (право- і дієздатність) і досягла певного віку. Стороною у трудовому правовідношенні не може бути група осіб (колектив бри­гади може укласти договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, але це не трудові відносини, а відносини із матері­альної відповідальності).

Законодавством про працю не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або осо­би, що його замінює, можуть як виняток прийматись на роботу особи, які досягай п'ятнадцяти років. Учнів загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів можна приймати на роботу по досягненні ними чотирнадцятирічного віку на умовах, визначених законодавством.

Набуття працівником правоздатності і дієздатності у трудовому праві має значні особливості. Як відомо, правоздатність — це власти­вість суб'єкта правовідносин, що полягає у здатності фізичної особи

17

Розділ 1. Предмет, метод, функції та система трудового права України

мати права і нести обов'язки, а дієздатністю фізичної особи називаєть­ся її здатність своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання.

На відміну, наприклад, від цивільного права, де правоздатність на­стає з народженням, а дієздатність — з досягненням певного віку, у трудовому праві цих властивостей працівник набуває водночас із по­чатком роботи. Трудові права та обов'язки не можуть існувати за ме­жами трудового правовідношення, яке виникає тільки з моменту, коли працівник приступив до роботи на підставі укладеного трудового до­говору. Без роботи у працівника не виникне право ані на безпечні умови праці, ані на оплату праці, так саме, як і у роботодавця не ви­никне право вимагати додержання порядку на виробництві, виконува­ти міру праці, поки працівник не розпочне роботу.

Таким чином, фізична особа як суб'єкт трудового правовідношен­ня набуває трудової право- і дієздатності не з настанням певного віку, а на основі складного юридичного факту — укладення трудового до­говору і початку роботи на його основі. У цьому контексті вік, з якого законодавством допускається прийняття на роботу, слід розглядати не як підставу для набуття особою трудоправової дієздатності, а як гаран­тію від експлуатації дитячої праці. Недаремно Міжнародною органі­зацією праці прийнято низку конвенцій, якими встановлено мінімаль­ний вік прийняття на роботу у різних галузях економіки'.

Закон «Про організації роботодавців» містить визначення поняття «роботодавець», під яким розуміється власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузе­вої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Словосполучення «використовує працю» не зовсім точно відобра­жає правову та економічну сутність трудових відносин. Оскільки здіб­ності до праці не можна відокремити від працівника, то вони не можуть бути «передані» у використання роботодавцеві. Не роботодавець ви­користовує працю, а працівник виконує роботу, застосовуючи здібнос­ті до праці. Роботодавцю як власнику майна та організатору процесу

¹ Див., наприклад, акти Міжнародної організації праці: Конвенцію № 10 Про мі­німальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві 1921 p.; Конвен­цію № 33 Про вік приймання дітей на непромислові роботи 1932 p.; Конвенцію № 138 Про мінімальний вік для прийняття на роботу 1973 р.

18