3. Види трудового договору

непрацездатності; невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Особи, які уклали трудовий договір на строк не більше шести днів, можуть у межах цього строку залучатися до роботи у вихідні дні без' дозволу виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, а також до роботи у святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а праця оплачується в одинарному розмірі.

Трудовий договір із тимчасовими працівниками вважається продо­вженим на невизначений строк і на них не поширюється дія Указу від 24 вересня 1974 р. у таких випадках: а) коли тимчасовий працівник пропрацював понад строки, передбачені ст. 1 Указу, і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин; б) якщо звільненого тим­часового робітника або службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом перевищує відповідно два або чотири місяці. У такому разі працівник не вважається тимчасовим з дня першого укладення трудо­вого договору.

Контракт відповідно до ч. З ст. 21 КЗпП є особливою формою тру­дового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідаль­ність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпе­чення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

В Україні контракт було легалізовано Законом УРСР від 20 березня 1991 р. «Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки». З цьо­го часу розпочався активний розвиток законодавства щодо контракту.

Хоча закон визначає контракт як особливу форму трудового дого­вору, вченими доведено, що він є його видом. Законодавець проводить відмінність між трудовим договором та контрактом. Правове станови­ще громадян, які працюють за контрактом, суттєво відрізняється від статусу тих, хто виконує свої трудові обов'язки відповідно до трудо­вого договору.

Контракт сприяє поглибленню індивідуально-договірного регулю­вання трудових відносин за рахунок встановлення як необхідних, так і додаткових умов праці, пов'язаних із виконанням сторонами при-

179

Розділ 7. Трудовий договір

йнятих на себе зобов'язань. Індивідуальний характер контракту визна­чає те, що умови оплати праці працівника за контрактом є результатом домовленості його сторін. Вони можуть відрізнятися від встановлених для інших працівників і залежать від виконання умов контракту. Остан­ній дозволяє максимально врахувати людський чинник, поставити на перший план особу працівника, підвищити його правовий статус по­рівняно з чинним законодавством і колективним договором. Його зміст є ширшим, більш комплексним порівняно з іншими видами трудового договору, а форма обов'язково є письмовою. У контракті можуть бути встановлені спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань, не притаманні іншим видам трудового договору. Контрактом можуть встановлюватися додаткові підстави припинення трудових відносин, не передбачені трудовим законодав­ством, а також заходи відповідальності його сторін, у тому числі щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправо­мірним розірванням контракту. Укладаючи контракт, сторони можуть визначити певний результат, який має бути досягнуто працівником у процесі його виконання. Трудові відносини за контрактом мають строковий характер, але за певних умов він може бути перетворений на безстроковий трудовий договір (ст. 39' КЗпП).

Порядок укладення контракту регулюється Положенням про по­рядок укладення контракту з керівниками підприємства, що є у дер­жавній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203, а також По­ложенням про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170.

Відповідно до ст. 24 КЗпП контракт укладається у письмовій формі і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають (найма­ють) на роботу за контрактом. Він оформлюється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін контракту. При підготуванні тексту контракту має застосовуватися Ти­пова форма контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 серп­ня 1995 р. № 597, або Типова форма контракту з працівником, затвер­джена наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 р. № 23.

За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органу, уповноваженому

180