3. Види трудового договору

чі та соціальні чинники її виконання. Вони не залежать від бажання, волі людини та зумовлені сучасним станом розвитку виробничих сил, впливом природно-кліматичних умов, викликані певними діями суб'єктів трудових правовідносин або подіями, які їх стосуються. Та­кими обставинами є, наприклад, відсутність працівника, який постій­но виконує роботу, що зумовлює потребу прийняття тимчасового за­ступника (вагітність і догляд за дитиною, обрання народним депутатом); наявність обмеженого у часі фінансування певних робіт. Залежно від умов виконання роботи строковий трудовий договір має укладатись із працівниками, повноваження яких обмежено певним строком (судді — у разі першого призначення на посаду, голови місцевих рад і державних адміністрацій).

Причиною для укладення строкового трудового договору є також інтерес працівника. Його зацікавленість може бути викликана побуто­вими, родинними обставинами, наявністю перешкод для постійного проживання у певній місцевості (стан здоров'я, кліматичні умови), наданням роботодавцем додаткових соціально-економічних пільг під умовою відпрацювання певного строку.

Застосування строкового трудового договору передбачено також окремими законодавчими актами, наприклад, ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 24 Закону Украї­ни «Про наукову і науково-технічну діяльність» тощо. Укладення строкового трудового договору за відсутності умов, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Окремим видом строкового трудового договору є трудовий договір із сезонним працівником. Сезонними вважаються працівники, прийня­ті за трудовим договором для виконання сезонних робіт, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278. На сезонних праців­ників поширюється законодавство про працю з особливостями, перед­баченими Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 р. «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних робо­тах», а також Положенням «Про порядок організації сезонних робіт», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №578.

177

Розділ 7. Трудовий договір

Особа, яка приймається на сезонну роботу, має бути попередженою про це при укладенні трудового договору. У наказі (розпорядженні) про прийняття працівника на роботу має бути відзначено, що він приймається саме на сезонну роботу. Випробування з метою він від­повідності сезонного працівника роботі, що йому доручається, не встановлюється. Відпустка цим особам надається пропорційно до від­працьованого часу. Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання надається сезонним працівникам на загальних підставах, а з інших причин — на строк не більше ніж 75 календарних днів.

Сезонні працівники мають право розірвати трудовий договір, по­передивши про це роботодавця письмово за три дні. Трудовий договір із ними може бути розірвано з ініціативи власника або уповноважено­го ним органу з підстав, передбачених законодавством України про працю (крім п. 5 ст. 40 КЗпП України), а також у випадках: припинен­ня робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів з причин виробничого характеру або скорочення робіт в них; нез'явлення на роботу безперервно протягом більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

Трудові договори тимчасових працівників мають особливості, визначені Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 р. «Про умови праці тимчасових робітників і службовців». Тимчасовими вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Під час прийняття на роботу роботодавець має обов'язково попереди­ти працівника про прийняття його на роботу як тимчасового. У наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказується строк його роботи. При прийнятті тимчасових працівників їм не встановлюється випробування. Вони мають право розірвати трудовий договір, попере­дивши про це роботодавця письмово за три дні. Трудовий договір з цими працівниками може бути розірвано за ініціативою роботодавця з підстав, передбачених КЗпП України (крім підстави, передбаченої у п. 5 ст. 40 Кодексу), а також у разі: припинення роботи на підпри­ємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них; нез'явлення на роботу протягом більше двох тижнів поспіль унаслідок тимчасової

178