3. Роботодавець — суб 'єкт трудового права

важений ним орган». Однак у реальному житті вживання такого тер­міна не полегшує правозастосовної практики, у зв'язку з чим він по­ступово замінюється на слово «роботодавець», яке відбиває головну відмінність цих суб'єктів від тих, що наймаються на роботу, і його рівною мірою можна вживати як до фізичних, так і до юридичних осіб, тобто воно є універсальним. Невипадково вже багато нормативних актів застосовують даний термін для визначення суб'єктів, які найма­ють робочу силу. Так, у ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець визначається як власник під­приємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найма­ну працю. Схожі визначення містяться, зокрема, в законах України «Про охорону праці», «Про організації роботодавців» та численних підзакон-них нормативних актах. Термін «роботодавець» відображено як у бага­тосторонніх, так і у двосторонніх міжнародних угодах (наприклад, у конвенціях МОП № 173 «Про захист вимог працівників у випадку не­платоспроможності роботодавця» 1992 p., № 176 «Про безпеку та гігіє­ну праці на шахтах» 1995 p., міждержавних договорах про трудову ді­яльність громадян, які працюють за межами кордонів своїх країн). При цьому слід зауважити, що в актах МОП нарівні з терміном «роботода­вець» застосовується термін «наймач». Він, зокрема, використовується в конвенціях № 52 «Про щорічні оплачувані відпустки» 1936 p., № 166 «Про репатріацію моряків (переглянута)» 1987 р. та ін.

Законом України від 5 червня 1995 р. «Про внесення змін і допов­нень до Кодексу законів про працю України» внесено зміни до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, якими передбачено, що роботодавцями, крім юридичних осіб, можуть бути також фізичні особи. Фізичні особи-роботодавці поділяються на фізичних осіб — суб'єктів підприємни­цької діяльності без створення юридичної особи з правом наймання працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням особистих послуг (кухарі, няньки, водії тощо). Юридична особа може бути роботодавцем незалежно від організаційно-правової форми створення, форми власності, галузевої належності, підпорядкування та інших ознак.

Юридична особа набуває прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і чинного законодавства. Орган юридичної особи — це правовий термін, що по-

89

Розділ 4. Суб 'єкти трудового права

значає особу (одноособовий орган) або групу осіб (колегіальний орган), які представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Орган зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У трудових відно­синах органами юридичної особи є її керівник (генеральний директор, директор, президент тощо) або інші органи, що користуються згідно зі статутом (положенням) правом прийняття і звільнення працівників, видання наказів і розпоряджень та наділені іншими повноваженнями у сфері організаційно-управлінської діяльності.

Власнику майна або уповноваженому ним органу належить право призначати, обирати або в інший спосіб підбірати керівника. Так, конт­ракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, уклада­ються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів Укра­їни органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміні­страцією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за затвердженими показниками. Керівник підприємства є стороною трудо­вих правовідносин як працівник. Його відмінність від інших працівни­ків полягає у тому, що внаслідок свого службового становища і викону­ваної функції він відповідає за здійснення виробничого процесу.

Основними правами роботодавця є: а) право на добір працівників; б) право на укладання, зміну та розірвання трудових договорів з пра­цівниками; в) право вимагати від працівника належного виконання роботи відповідно до умов трудового договору, дотримання внутріш­нього трудового розпорядку, правил охорони праці, дбайливого став­лення до ввіреного йому майна; г) право на ведення колективних пере­говорів з метою укладання колективних договорів, угод; ґ) право заохо­чувати працівників за результатами праці; д) право застосовувати до працівників, винних у порушенні своїх трудових обов'язків, дисциплі­нарні стягнення; є) право на відшкодування шкоди, заподіяної праців­ником унаслідок порушення ним своїх трудових обов'язків; є) право ухвалювати локальні нормативні акти; ж) право на створення органі­зацій роботодавців та ін.

Основними обов'язками роботодавця є: а) шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника; б) дотримуватися вимог трудового законодавства; в) створювати працівникам належні, безпечні та здо-

90

4. Трудові колективи ^ч

рові умови праці; г) своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату та здійснювати інші виплати, передбачені нормативно-правовими актами, угодами, колективними і трудовими договорами; г) сприяти створенню передбачених нормативно-правовими актами, колективни­ми договорами та угодами умов для здійснення своїх повноважень органам трудового колективу, профспілкам; д) забезпечувити на ви­могу другої сторони ведення колективних переговорів з метою укла­дення колективного договору; є) надавати працівникам та їх представ­никам повну і достовірну інформацію, необхідну для ведення колек­тивних переговорів та здійснення контролю за виконанням умов ко­лективних договорів, угод та ін.

■шшммм 4. Трудові колективи

Останнім часом спостерігається поступове зникнення із багатьох нормативно-правових актів про працю поняття «трудовий колектив», яке нерідко стало замінятися іншими термінами. Так, відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"» до ст. 12 КЗпП України внесено зміни, згідно з якими замість терміна «трудовий ко­лектив» вжито словосполучення «загальні збори найманих працівни­ків». Але сутність цього терміну від цього не змінюється, адже проф­спілки не мають власних інтересів — вони представляють інтереси найманих працівників, тобто колектив у цілому. Трудовий колектив був і залишається предметом уваги багатьох суспільних (соціальних) наук. Так, він є невід'ємним елементом економіки праці, об'єктом і суб'єктом науки управління, насамперед управління персоналом, постійно вивча­ється соціологами та психологами. Колектив працівників певних про­фесій як суб'єкт відносин входить до змісту конвенцій МОП № 149 «Про зайнятість та умови праці і життя сестринського персоналу» 1977 p., № 178 «Про інспекції умов праці і побуту моряків» 1996 р. та ін.

В умовах ринкової економіки з характерними для неї організаційно-управлінськими системами і виробничо-комерційною діяльністю від­буваються зміни в колективах працівників, характері внутрішньоко-лективних відносин. Зокрема, крім традиційних елементів (керівників, фахівців, службовців, робітників, молоді, жінок, різних професійних

91

Розділ 4. Суб 'єкти трудового права

і вікових груп та ін.), трудовий колектив сьогоднішнього підприємства включає найманих працівників і співзасновників; громадян України та іноземців; осіб, зацікавлених у доходах роботодавця і не зацікавлених у них. Усе це пояснює актуальність і необхідність дослідження право­вого статусу трудового колективу як суб'єкта трудового права.

Відповідно до ст. 252^і КЗпП України трудовий колектив підпри­ємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь Учйоца діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), йітакожі інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Тобто членами трудового колективу є всі, хто уклав з підприємством, установою, організацією трудовий договір, (контракт, угоду): працівники, що уклали трудовий договір на невюначений строк, на визначений строк, сумісники, працівники, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб, надомні працівники та ін. Особи, які для,підприємства виконують роботи за цивільно-правовими дого­ворами (підряду, доручення тощо), до складу трудового колективу не включаються. їх відносини регулюються цивільним законодавством. ■ !•,!■; До складу трудового колективу підприємства, установи, організації відповідно до їх структури входять трудові колективи структурних підрозділів, у тому числі відокремлених (філіалів, представництв, цехів, відділів, ділянок, бригад та ін.). Отже, існують первинні трудо­ві колективи, тобто групи працівників низових підрозділів підприєм­ства, що виконують однорідні чи взаємопов'язані операції та об'єднані безпосередніми особистими виробничими контактами (наприклад, колектив бригади, ділянки). Поряд із ними є вторинні, чи проміжні, трудові колективи. Під ними розуміють сукупність працівників, пов'язаних економічними та адміністративними відносинами в рамках певних структурних підрозділів (колектив філії, цеху, відділу тощо). Колектив же всього підприємства є основним трудовим колективом. Залежно від форми власності на засоби виробництва розрізняють тру­дові колективи державних, колективних та комунальних підприємств. На підставі виду суспільної діяльності і сфери застосування праці трудові колективи класифікуються на: виробничі, з обслуговування населення, наукові, сфери освіти, охорони здоров'я тощо.

Трудові колективи діють на основі: а) поєднання інтересів своїх членів, колективу, держави та суспільства; б) участі працівників в управлінні виробництвом і регулюванні умов праці; в) єдності інте­ресів у виконанні виробничих завдань членів трудового колективу та

92