2. Працівники — суб 'єкти трудового права

_ч-

Суб'єкт трудового права стає суб'єктом правовідносин тоді, коли абстрактні правові зв'язки перетворюються на конкретні. Здатність мати та набувати прав і обов'язків може і, як правило,: має перерости в реальну правореалізацію. Однак таке перетворення не є обов'язковим. Чинне законодавство, зокрема, не встановлює будь-якої відповідаль­ності за невступления працездатної особи чи новоствореного підпри­ємства у трудові відносини. Отже, поняття «суб'єкт трудового права» ширше за поняття «суб'єкт відносин у сфері праці». Суб'єкти трудо­вого права є тільки потенційними суб'єктами правовідносин.

м—■■— 2. Працівники — суб'єкти трудового права

Законом України від 20 березня 1991 р. «Про внесення змін і допов­нень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки» до КЗпП України були внесені значні зміни, які торкнулися, зокрема, й сфери його дії, його суб'єктів. У всіх статтях КЗпП України посилання «робітники і службовці» було замінено посиланням «працівники». Однак визначення поняття «пра­цівник» у КЗпП України відсутнє. Воно міститься в інших нормативно-правових актах у сфері праці. Так, Закон України від 15 вересня 1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у ст. 1 визна­чає працівника як фізичну особу, що працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У статті 3 КЗпП України закріплено загальне положення про те, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за тру­довим договором з фізичною особою. Із цього випливає, що будь-який громадянин, маючи статус працівника, підпадає під дію норм трудо­вого законодавства. У ч. 2 ст. З КЗпП України передбачено деякі ви­нятки із загального правила для працівників підприємств з іноземними інвестиціями, а також для громадян, які працюють у кооперативах та їх об'єднаннях, колективних сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах і одночасно є членами цих господарюючих суб'єктів (особливості їх праці визначаються законодавством та їх

85

Розділ 4. Суб 'єкти трудового права

статутами). Норми, закріплені у ст. З КЗпП України, встановлюють різні правові підходи до регулювання трудових відносин, що дає змо­гу забезпечити гнучке поєднання централізованих (загальних та спе­ціальних), локальних та індивідуально-договірних методів регулюван­ня. Якщо у ч. 1 ст. З КЗпП України основним способом регулювання трудових відносин є централізоване загальне і тільки потім — центра­лізоване спеціальне, локальне, індивідуально-договірне регулювання, то у ч. 2 ст. З встановлено іншу модель, де перевагу віддано насамперед спеціальному законодавству, потім — локально-нормативним та індивідуально-договірним актам. Якщо зазначеними способами тру­дові правовідносини не врегульовано, застосовуються норми загально­го законодавства. Це дає можливість повністю враховувати всі особ­ливості праці суб'єктів, які містяться у ч. 2 ст. З КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України в п. 35 постанови від 6 листопа­да 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» пояснив, що при вирішенні трудових спорів членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських госпо­дарств судам слід мати на увазі таке:

1. трудові відносини в кооперативах і колективних сільськогоспо­дарських підприємствах можуть бути визначені законодавством про них або їх статутами в передбачених ч. 2 ст. З КЗпП України межах особливостях праці їх членів;

2. чинне законодавство не поширює на випадки виключення із членів кооперативів або колективних сільськогосподарських підпри­ємств, звільнення їх із певних посад (роботи), переведення на іншу роботу норми КЗпП України, що регулюють переведення на іншу ро­боту, підстави та порядок припинення трудового договору. Спори з цих питань належить вирішувати, виходячи з відповідних норм законодав­ства про кооперативи і зазначені підприємства або з норм їх статутів чи інших нормативних актів;

3. якщо актами чинного законодавства про кооперативи і колек­тивні сільськогосподарські підприємства або їх статутами чи іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання про трудову дис­ципліну, види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не із загальних положень КЗпП України;

4. у справах про оплату членам кооперативу чи підприємства ви­мушеного прогулу в зв'язку з їх незаконним виключенням, звільнен­ням з посади (роботи), переведенням на іншу роботу тощо правила