2. Основні принципи трудового права

підвищення кваліфікації і перепідготовку у випадках: неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхід­ної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка відповідає професійним навикам громадянина; втрати здатності виконання роботи за попередньою про­фесією; необхідності підібрати підходящу роботу інваліду, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, відповідно до рекомен­дацій МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань; пошуку роботи вперше і відсутності професії (спеціальності). Про­фесійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у на­вчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (не­залежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Реалізація права на працю проявляється і у створенні належних умов праці. Належними умовами праці у технічному розумінні слід вважати справний стан машин, верстатів і пристроїв; належну якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання; вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією. Здорові та безпечні умови праці — це до­держання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромі­нювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників, і т. ін. (ст. 88 КЗпП).

Право на належні, безпечні і здорові умови праці реалізується через охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Кабі­нет Міністрів України формує та реалізує програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, головною метою яких є реалізація заходів загальнодержавного значення щодо створен­ня належних, безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності. Приймаються відпо­відні акти і з питань забезпечення належних умов праці в окремих

41

Розділ 2. Принципи трудового права

галузях, де зареєстровано найбільшу кількість постраждалих від не­щасних випадків. Так, постановою Кабміну від 29.03.2006 р. № 374 затверджено «Програму підвищення безпеки праці на вугледобувних та шахтобудівних підприємствах».

Законодавством України встановлено систему гарантій, що захи­щають працівників від незаконного звільнення, — від необхідності обмеження підстав припинення трудових відносин з ініціативи робо­тодавця до чітко регламентованого порядку звільнення працівника і права оскарження до суду незаконного звільнення.

Однією з головних гарантій від незаконного звільнення є те, що роботодавець не може діяти довільно, на власний розсуд визначаючи як підстави, так і процедуру звільнення. Вона ґрунтується на загально­визнаних правилах, установлених у Конвенції 158 Міжнародної орга­нізації праці 1982 р. про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця (ратифікована Україною 4.02.1994 p.).

Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів ст. 172 Кримінального кодексу України (далі — КК України) кваліфі­кується як грубе порушення законодавства про працю і тягне кримі­нальну відповідальність.

Принцип свободи праці і свободи трудового договору. Свобода праці як свобода трудової діяльності знаходить вираження в багатьох положеннях трудового права. Свобода залучення до праці є характерною рисою відносин по застосуванню праці, що регулюються такими галу­зями, як трудове та цивільне право, на відміну від адміністративно-правових і кримінально-правових відносин, де законодавством дозволя­ється використання праці, не заснованої на вільному волевиявленні.

Трудове право регулює відносини, що характеризуються свободою праці і свободою трудового договору. Згідно з нормами трудового права працівник може вільно укладати і в будь-який час розривати трудовий договір; він не обмежений у виборі місця роботи; під час дії трудового договору роботодавець не має права вимагати виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Заборона необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу, відпо­відно до ст. 22 КЗпП України, є гарантією при укладенні трудового договору.

Право вільно розпоряджатися своєю робочою силою не обмежуєть­ся свободою обирати механізм відчуження робочої сили і вибором варіанта поведінки — працювати чи ні. Людина вільна не тільки у ви-

42