Література

Джерела:

1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М., 1965.

2. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. М., 1976.

3. Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. – М., 1990.

4. Ортега-и-Гассет. Вера и разум в сознании европейского средневековья.// Человек. – М., 1998. - №2 .

5. Хейзинга Й. Осень средневековья. – М., 1988.

Додаткова література:

1. Богословие в культуре средневековья. – К., 1992.

2. Головащенко С.І. Історія християнства.- К.:Либідь, 1999.

3. Гьофнер Й., Кардинал. Християнське суспільне вчення /Пер. з нім. –Львів: Свічадо,2002.

4. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1972.

5. Даркевич В.П. Народная культура средневековья. – М., 1988.

6. Иванов К.А. Многоликое средневековье. –М.,2001.

7. Кантор В.К. Карнавал и бесовщина. // Вопросы философии. - №5.- 1997. – с.44-57.

8. Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. – М., 1987.

9. Карсавин Л.П. Культура средних веков. – К., 1995.

10. Карсавин Л.П. Монашество в средние века. – М., 1992.

11. Коноплев И.А. "Два града" Блаженного Августина (онтологические основания философии истории). // Человек. – М., 1998. - №1-2. – С.83-92, 79-95.

12. Культура и искусство западноевропейского средневековья. – М., 1981.

13. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995 – Т.2.

14. Новікова М., Скуратівський В. Юдео-християнське коріння Європи.// Дух і літера. – К., 1999. - №5-6.

15. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. – М., 1987.

16. Панофски Э. Готическая архитектура и схоластика//Богословие в культуре Средневековья. – К.,!992.

17. Порьяз А.Мировая культура: Средневековье.- М.: ОЛМА-ПРЄСС, 2001.

18. Руа Ж.Ж. История рыцарства. – М.,2001.

19. Собуцький М.А. Мовно-культурний простір західноєвропейського середньовіччя. – К., 1997.

20. Собуцький М.А. Пролегомени до вивчення культури західноєвропейського середньовіччя.// Філософська і соціологічна думка. – 1996. - №1-2. – С.13-158.

21. Уколова В.И. Античное наследие и культура раннего средневековья. – М., 1989. – С.145-168.

22. Рихтер М. Латынь – ключ к пониманию мира раннего средневековья.// Одиссей. – М., 1991.

23. Шейко В.М. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження.: Підручник.– Х.: ХДАК, 2001.

24. Грачев Ю.Г. Рыцарство в средневековой Европе. – К.: «Аквілон-Плюс», 2006.- 288 с.

Тема 9. Ренесанс і Реформація у європейській культурі (Семінарське заняття 10)

Теми письмових робіт:

1. Зміна парадигми культури в добу Проторенесансу.

2. Католицький захід і культура Ренесансу.

3. Італійське і Північне Відродження: своєрідність і взаємовпливи. Секуляризація культури і наукові пошуки ренесансної людини.

4. Титани Відродження: феномен Леонардо да Вінчі.

5. Ренесанс і антична культурна традиція.

6. Середньовічна і ренесансна концепція людини.

7. Проблема генія і юрби у культурі Відродження.

8. Ренесансний образ світу.

9. Розвиток мистецтва в добу Відродження.

10. Міста і міська культура.

11. Ренесансний гуманізм: витоки і ґенеза.

12. Освітня парадигма в ренесансній культурі.

13. Протестантська мораль і формування особистості Нового часу.

14. Реформація і Контрреформація у європейській культурі.

15. Українське козацтво як соціокультурний феномен.

16. Ідеологія кальвінізму й становлення нового відношення до праці. Протестанська версія християнства і новоєвропейська культура.

17. Ренесансний гуманізм на українських землях.

18. Культурологічні портрети геніїв Відродження.

19. Філософсько-історичні положення європейської Контрреформації (І. Лойола, Ф. Суарес, Тридентський собор 1545–1563 рр.).

20. Філософсько-теологічна концепція М. Лютера і Ж. Кальвіна (порівняльно-історична характеристика).

21. Культурно-освітній феномен православних Братств в Україні на зламі ХУ1-ХУП ст..

22. Церковні та культурно-освітні реформи Петра Могили.

23. Українська еліта ХУ1 – першої половини ХУП ст. та її роль у формуванні вітчизняної культури.

24. Протестантські ідеї в середовищі української еліти кінця ХУ1-ХУП ст.. Джерела європейського бароко та особливості українського (мазепинського) бароко.

25. Староукраїнська барокова культура.

26. Українське бароко як явище світової культури.

27. Українська музика: від ренесансу до бароко.

28. Ренесансна сутність та барокова форма української літератури ХУП ст.

Література

Джерела:

1. Баткин Л. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. –М., 1989.

2. Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма. // Избранные произведения. – М., 1990.

3. Ортега-и-Гассет. Человек в 15 веке. // Человек. – 1992. - №3.

4. Тойнбі А. Дослідження історії. – Т.2. К., 1995. – С.224-239.

Додаткова література:

1. Баткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренесансного творческого мышления. – М., 1989.

2. Брагина Л.М. Итальянский гуманизм. – М., 1977.

3. Данилова И.Е. Искусство средних веков и Возрождения. – М., 1984.

4. Итальянское Возрождение / Авт.-сост. Е.В. Яйленко. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2005. – 128 с.

5. Кашуба М., Захара І. Проблема людини в українській філософії ХУ1-ХУП ст. – Львів, 1998.

6. Ланн М. Код да Винчи расшифрован: Пер. с англ. - М.: АСТ: Транзиткнига, 2006. – 253 с.

7. Ліндсей Дж. Коротка історія культури. – К., 1995. – Т.2.

8. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні: Ідеї гуманізму епохи Відродження в укр. філософії ХУ – початку ХУ11 ст. – К.: Основи, 2000. –470с.

9. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1983.

10. Попович М. Нарис історії культури України. –К., 1999.

11. Собуцький М.А. Мовна і культурна свідомість західноєвропейських "ренесансів" і динаміка альтернативних ментальностей. // Філософська і соціологічна думка.- 1991. -№4. – С. 101-112.

12. Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія: В 2 т. –К., 1995.- Т.1-2.

13. Шейко В.М. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження.: Підручник.– Х.: ХДАК, 2001.

Тема 10. Модерн і Постмодерн в культурі. (Семінарське заняття 10)

Теми письмових робіт:

1. Поняття Нового часу: культурологічне осмислення.

2. Просвітництво і романтизм як культурні світи. Просвітництво в Україні першої половини Х1Х ст..

3. Проект модерну: культурно-історичний контекст.

4. Модернізм як “революція у мистецтві”.

5. Імпресіонізм як останній “великий стиль” Х1Х ст. в європейській культурі. Ю.Хабермас: проект модерну в європейській культурі.

6. Український романтизм як чинник національного відродження.

7. Герменевтика про визначення сутності культурно-історичних феноменів. ( В.Дільтей, О.Больнов, Х.Гадамер, Ю.Хабермас).

8. Структуралізм : інтерпретація культури (К.Леві-Строс, М.Фуко).

9. Критика проекту модерну в європейській культурі.

10. Філософські та культурні виміри постмодерну.

11. Ситуація постмодерну в культурі.

12. Постмодернізм і неоавангардизм в українській культур.

13. Мова і влада як основні синтезуючі універсалії в європейській культурі ХХ ст..

14. Т.Адорно про масову та елітарну культуру.

15. Масова культура та її специфіка в Україні.

16. Трансцендентальні засади філософії постмодерну (Дерріда, Ліотар).

17. Постмодерн як тип мислення.

18. Постмодерн і ідеали національного культурного відродження.

19. Роль масової культури в культурному полі сучасності.

20. Елітарна культура: перспективи розвитку.

21. Традиційна культура: суть та основні риси.

22. Постмодерн як культурна модель сучасності.

23. Теорія модернізації та її місце в культурології .

24. Мультикультуралізм як модель розвитку сучасної культури.

25. Ризики глобалізації: культурологічний аспект.

26. Етнокультура в глобалізованому світі.

27. Роль традиції в розвитку культури.

28. Джерела культурних інновацій.

29. Постмодерні тенденції в сучасній українській культурі.

Література

Джерела:

1. Вельш В. Наш постмодерний модерн. Пер. з нім. А.Л.Богачова, .Д.Култаєвої, Л.А.Ситніченко.- К.: Альтерпрес, 2004.- 328с.

2. Гвардини Р. Конец нового времени. // Вопросы философии. – 1990. - №4. – С.127-163.

3. Козловски П. Культура постмодерна. – М., 1997.

4. Козловський П. Постмодерна культура: соціально-культурні наслідки технічного розвитку.// Сучасна зарубіжна філософія. - К., 1996.

5. Лиотар Ж. Ситуация постмодерна. // Философская и социологическая мысль. – 1995. - №5-6.

6. Лиотар Ж.Ф. Состояние постмодерна./ Пер. с фр. – М.-СПб., 1998.

7. Хабермас Ю. Модерн – незавершенный проект.// Вопросы философии. – 1992. - №4.

Додаткова література:

1. Арендт Х. Між минулим і майбутнім /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера, 2002.- С.181-235.

2. Библер В.С. Культура. Диалог культур.//Вопросы философии.- 1989.-№3.

3. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе /Пер. з англ. – К.: Дух і Літера,2001. –С. 5-68).

4. Загороднюк В. П. Бачення знання та людини у філософії модерну та постмодерну// Філософська думка. – 2006.- №4. – С. 3- 21.

5. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. – М., 1996.

6. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури/ Пер. з польск. Р. Харчук. – Київ: Основи,2000.

7. Культурология. ХХ век. – М., 1995.

8. Кутырев В.А. Экологический кризис, постмодернизм и культура. // Вопросы философии. – 1996. - №11.

9. Кутырев В.А.Философия иного, или Небытийный смысл трансмодернизма// Вопросы философии. –2005. - №12. – С.3-19.

10. Кюнг Ганс. О соотношении модерна и постмодерна. // Мировое дело. – 1993. - №2.

11. Лиотар Ж.Заметки о смыслах “пост”. // Иностранная литература. – 1994. - №1.

12. Лук’янець В.С.Постмодерн: проблема буття культури.// Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996. – С.385-403.

13. Малахов В. Чому я не постмодерніст? // Дух і Літера. – 1997. - №1-2. – С.378-382.

14. Модернизм: Анализ и критика основных навправлений.- М. : “ Искусство”,1987.

15. Ортега-і-Гасет. Дегуманізація мистецтва.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 238-272.

16. Ортега-і-Гасет. Мистецтво в теперішньому і майбутньому.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 306- 314.

17. Ортега-і-Гасет.Тема нашої доби.// Ортега-і-Гасет. Вибрані твори. – К.:Основи, 1994. –С. 315- 321.

18. От философии жизни к философии культуры.-Сб. ст. /Под ред. В.П.Визгина. – СПб.: Алетейя,2001.- 395 с.

19. Руднев В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты. – М.: Аграф, 2003.- 600 с.

20. Рюс Жаклін. Поступ сучасних ідей. – К., 1998. – С.227-255, 625-628.

21. Сєдакова О. Постмодернизм: засвоєння відчуження .// Дух і Літера. – 1997. - №1-2. – С.371-377.

22. Соболь О.М. Постмодерністський дискурс. // Генеза. – 1995. - №1(3). – С.88-111.

23. Халипов В. Постмодерн в системе мировой кульутры. // Иностранная литература. – 1994. - №1.

24. Шейко В.М. Історія художньої культури: Західна Європа. Х1Х і ХХ ст. – Х.: ХДАК, 2001.- 208.

25. Швейцер А. Упадок и возрождение культуры. Избранное. – М., 1993.

26. Шульгин Н.Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур.//Вопросы философии. –2002.- № 12. –С. 22-50.

27. Якимович А. О лучах просвещения и других световых явлениях. Культурные парадигмы авангарда и постмодерна. // Иностранная литература. – 1994. – №1.

Примітки:

• Тема роботи може відрізнятися від запропонованої, але узгоджується з викладачем.

• Обсяг роботи – 5-7 сторінок машинопису.

• При написанні роботи слід використати щонайменше 3-5 джерел, засвідчивши це посиланнями в тексті роботи.

• При оцінці роботи буде врахована насамперед самостійність і оригінальність міркувань студента з обраної теми.

5. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Поточний контроль здійснюється протягом семестру з метою перевірки розуміння та засвоєння матеріалу дисципліни, запам’ятовування певного навчального матеріалу, умінь самостійно опрацьовувати (аналізувати) рекомендовану літературу, тексти, здатності осмислювати зміст теми чи розділу навчального матеріалу, умінь публічно або письмово репрезентувати та аргументувати свою відповідь

Об’єктами поточного контролю знань студентів є:

а) виконання завдань та відповіді на семінарських заняттях — на кожному семінарському занятті викладач має можливість контролювати рівень знань студентів. оцінювати активність в обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття. Проводити індивідуальні і групові опитування.

б) виконання завдань для самостійної роботи — підлягає оцінюванню самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань.

в) підготовка і написання реферативних повідомлень — оцінюється уміння самостійно опрацьовувати культурологічні тексти (джерела) під час написання роботи.

г) виконання модульної контрольної роботи — оцінці підлягають теоретичні знання, які набули студенти після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитись у формі тестів, відповідей на теоретичні питання тощо. З дисципліни передбачається проведення однієї модульної контрольної роботи.

Самостійна робота студентів поділяється на:

- написання рефератів за заданою викладачем тематикою та захист їх під час індивідуально-консультативної роботи і може бути оцінена максимальною кількістю балів 5,

- аналітичний огляд нової літератури з дисципліни «Культурологія» та репрезентація його під час аудиторних занять або індивідуально-консультативної роботи і може бути оцінено максимальною кількістю балів 5;

- участь у наукових студентських конференціях та виступах на них з доповідями максимально оцінюються в 5 балів;

- підготовка наукових публікацій (тез виступів на конференціях, семінарах) та подача відповідних матеріалів до друку оцінюється максимальною кількістю балів 5.

Разом за різні форми самостійної роботи студент може отримати 10 балів.

Загальна кількість балів за поточну успішність розподіляється наступним чином:

а) виконання завдань та відповіді на семінарських заняттях — не більше 30 балів;

б) виконання завдань для самостійної роботи — не більше 10 балів;

в) виконання індивідуальних завдань – не більше 10 балів;

в) виконання підсумкової модульної контрольної роботи — не більше 50 балів;

Сума балів поточного контролю знань студентів в залежності від роботи студента протягом семестру може складати 0–100 балів.

Обов’язковим видом самостійної роботи студентів заочної форми навчання є виконання домашніх робіт за заданою викладачем темою. Правильність виконання домашніх робіт може бути оцінено максимально в 50 балів.. Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та запам’ятовування певного навчального матеріалу, умінь самостійно опрацьовувати (аналізувати) рекомендовану літературу, оригінальні тексти, здатності осмислювати зміст теми чи розділу навчального матеріалу, умінь публічно або письмово репрезентувати та аргументувати свою відповідь.

Виконання підсумкової модульної контрольної роботи — не більше 50 балів.

Підсумковий контроль знань студентів здійснюється на основі результатів самостійної роботи студентів та підсумкового модульного контролю і може складати від 0 до 100 балів.

Оцінювання знань студентів в КНЕУ ґрунтується на 100 бальній системі. Результати поточного і підсумкового контролю знань студентів переводяться в 4-х бальну та шкалу ECTS і вносяться до залікової відомості.