Тема: «Формування і розвиток акціонерного капіталу»
Акціонерний капітал: сутність, зміст, умови функціонування.
Особливості функціонування акціонерного капіталу в сучасній економіці.
Корпоратизація відносин власності в Україні.
Список літератури.
Акціонерний капітал: сутність, зміст, умови функціонування
Акціонерний капітал виник в середині ХІХ-ХХ ст., із появою акціонерної форми власності, коли індивідуальних капіталів, навіть досить потужних, було недостатньо для здійснення таких масштабних проектів, як будівництво залізниць, каналів, освоєння нових регіонів на земній кулі тощо. Не допомагала при їх реалізації можливість використання позичкового капіталу у вигляді банківських кредитів. По-перше, банківський кредит надається окремому підприємцю-капіталісту в розмірах, котрі не перевищують вартості його власного майна, адже повернення позики необхідно гарантувати. По-друге, такий кредит надається на обмежений термін. Тому для розв'язання суперечностей цього етапу розвитку продуктивних сил виникли акціонерні товариства як своєрідна форма централізації капіталів.
Акціонерний капітал – капітал акціонерного товариства, що складається з багатьох індивідуальних капіталів, його зростання в процесі капіталізації частини прибутку, а також залучення частини коштів вкладників через продаж акцій та облігацій.
Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.
Облігація (лат. obligatio - зобов'язання; англ. bond — довгострокова, note — короткострокова) — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Облігація є одним з головних джерел фінансування дефіциту державного бюджету, для більшості розвинених країн. Облігація для корпорацій є важливим джерелом коштів, що запозичуються.
Одночасно акція є одиницею капіталу, переданого акціонерами у користування акціонерному товариству.
Акціонерний капітал поділяють на власний та позичений. Власний капітал становлять кошти, отримані від випуску і продажу акцій, і резервний капітал (відрахування від прибутку та їх інвестування у виробництво). Резервний капітал також використовується для виплати дивідендів у період погіршення економічної кон'юнктури. Позичений капітал – це банківський кредит та кошти від випуску і продажу облігацій.
Організацією акціонерного товариства займається ініціативна група — засновники, котрі вивчають можливості та умови майбутнього застосування капіталу у певній галузі, його необхідний обсяг і більш-менш реальну норму прибутку на вкладений капітал.
За українським законодавством, акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.
Первинний капітал акціонерного товариства формується як з капіталу засновників (внутрішні джерела), так і шляхом продажу цінних паперів (акцій та облігацій) населенню (зовнішні джерела).
Акціонерні товариства (корпорації) - це підприємства, капітал яких складається з грошових коштів різних вкладників, об'єднаних шляхом продажу цінних паперів. Так виникають підприємства з колективним, асоційованим капіталом.
Після формування акціонерного капіталу, який відповідає обсягам, передбаченим у статуті, реєстрації у відповідних органах, скликаються загальні збори акціонерів, на яких обираються: правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. Процес утворення акціонерних товариств регулюється законодавством кожної країни.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні та фізичні особи, які придбають акції. Воно може бути створено і однією особою або складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.
Для створення акціонерного товариства засновники мають здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію товариства.
Установчим документом акціонерного товариства є його статут (положення). Він має містити відомості про найменування товариства і його місцезнаходження; мету і предмет діяльності; розмір статутного капіталу; умови щодо категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; органи управління контролю, їх склад і компетенцію та порядок ухвалення ними рішень, а також інші відомості, передбачені законодавством.
Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів (не менше одного разу на рік), на яких кожний з учасників має кількість голосів, пропорційну до кількості звичайних акцій ( відповідно до принципу "одна акція - один голос").
Якщо хтось із акціонерів володіє найбільшою (порівняно з іншими) часткою акцій, то це означає, що він є власником контрольного пакету акцій. Контрольний пакет - це така частка капіталу акціонерного товариства, котра забезпечує її власнику більшість голосів на зборах акціонерів і, внаслідок цього, дає йому можливість повного розпорядження майном та контролю за діяльністю корпорації. Теоретично контрольний пакет дорівнює 50% акцій плюс одна. Насправді така умова не завжди обов'язкова. Інколи контрольний пакет акцій може складати 20-25% і менше від їх обсягу. Це пов'язано з тим, що, по-перше, не всі акції дають право голосу його власнику; по-друге, трапляється розпорошення акцій внаслідок значного зростання кількості акціонерів; по-третє, в загальних зборах товариства, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх власників акцій, а також ті, що мешкає в інших або віддалених населених пунктах та за кордоном. Тому для великих корпорацій величина контрольного пакету акцій складає 3-5%, що дає змогу їх власникам значно розширити сферу свого панування над чужим капіталом за допомогою системи участі. Володіючи контрольним пакетом акціонерного товариства, можна „по ланцюжку" розпоряджатися капіталами всіх залежних одне від одного акціонерних товариств на засадах обмеженої відповідальності та у повній відповідності зі статутом корпорації.
Управління поточними справами акціонерного товариства між зборами акціонерів здійснює рада директорів, котра обирається на загальних зборах. Своєю чергою рада директорів визначає штат керівних та інших працівників товариства, структуру і цілі функціонування корпорації.
Отже, володіння власністю, управління і розпорядження нею в акціонерному товаристві розділені, що створює можливості для різноманітних маніпуляцій з акціонерним капіталом.
Основна причина виникнення акціонерних товариств полягає у невідповідності між обсягами виробництва, що зростали, та обмеженими розмірами індивідуальних капіталів. Сприяє появі акціонерних товариств і конкурентна боротьба між групами підприємців за отримання вигідних позик у комерційних банків. У цьому ж напрямі точиться боротьба між підприємствами, що функціонують, та власниками позичкового капіталу за розподіл отриманого прибутку. Циклічний характер суспільного виробництва зумовлює нерівномірність пропозиції позичкового капіталу, а акціонерні товариства дають змогу її зменшити. Все це змушує підприємців-капіталістів засновувати акціонерні товариства, за допомогою яких і мобілізується та використовується тимчасово вільний капітал.
Більш повно сутність акціонерного капіталу розкривається через виконувані ним функції:
стартова функція – акціонерний капітал є невід`ємною умовою початку ведення бізнесу;
розподільча функція – акціонерний капітал є об`єктом розподілу права власності;
функція забезпечення – акціонерний капітал виступає джерелом гарантування успішної роботи корпорації, дає змогу акумулювати фінансові ресурси для налагодження та розширення виробничого процесу;
родова функція означає здатність акціонерного капіталу залучати необхідні фінансові ресурси, зокрема шляхом додаткової емісії акцій;
Емісія — вливання грошових коштів у грошовий потік (обіг). Здебільшого використовується при фінансуванні (інвестуванні) підприємства. Державою використовується у разі недостачі грошових коштів в національному обігу або при заміні старої валюти
захисна функція – акціонерний капітал забезпечує безперервну діяльність акціонерного товариства навіть у разі настання форс-мажорних обставин чи одержання негативних фінансових результатів. Якщо сформованих резервів недостатньо для покриття збитків, вони покриваються за рахунок акціонерного капіталу;
інвестиційна функція – тобто забезпечення акціонерного товариства необхідними коштами для реалізації інвестиційних проектів, зміцнення існуючих позицій та вихід на нові ринки збуту;
інтеграційна функція – проявляється у процесі формування взаємозв`язків корпорації з бізнес-партнерами;
стимулююча функція – акціонерний капітал забезпечує поступове розширення сфери збуту продукції, оновлення її асортименту, надання нових видів послуг, і врешті-решт ефективної діяльності всього персоналу підприємства;
динамічна функція – дає змогу акціонерному товариству за умов ефективної фінансово-господарської діяльності збільшувати обсяги залучених і позичених коштів;
функція розвитку – акціонерний капітал виступає однією з форм залучення фінансових коштів для ефективного функціонування та розвитку акціонерного товариства;
превентивна функція – полягає в запобіганні виникненню кризових явищ, усунення потенційних небезпек та загроз;
контрольна функція – акціонерний капітал виступає засобом контролю над корпорацією і дає змогу визначити ступінь участі акціонера в управлінні справами.
Для того, щоб акціонерний капітал зміг виконувати усі покладені на нього функції, необхідно, щоб його функціонування ґрунтувалося на таких принципах:
гласності – стосується відкритості та доступності інформації про реальний стан справ корпорації, про стратегічні плани вищого керівництва та тактичні кроки виконання конкретних завдань;
доступності – полягає у вільному доступі акціонерів компанії до усієї її внутрішньої документації;
безстроковості – тобто необмежене в часі існування, обсяг його можна визначити доти, поки функціонує корпорація;
надійності захисту інвесторів – означає забезпечення умов для реалізації інтересів інвесторів та захисту їх майнових прав;
соціальної справедливості – полягає у створенні рівних умов для усіх зацікавлених осіб у придбанні акцій;
ефективності – торкається максимальної реалізації потенційних можливостей акціонерного товариства щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів в інвестиційно-привабливі фінансові інструменти;
контрольованості – характеризується створенням дієвого механізму обліку і контролю за процесом формування чи зміни обсягів акціонерного капіталу;
прозорості, відкритості – полягає у забезпеченні надання інвесторам повної,
доступної та правдивої інформації про умови випуску цінних паперів, їх розміщення на ринку, гласності фінансово-господарської діяльності корпорації;
цілісності – означає функціонування акціонерного капіталу як цілісної компоненти, що виступає надійним захистом для всіх акціонерів у випадку настання непередбачуваних обставин;
мобільності – полягає у здатності акціонерного товариства змінювати розмір капіталу залежно від стратегічних цілей вищого керівництва корпорації;
конкурентоспроможність – торкається забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності компанії, дотримання правил добросовісної конкуренції тощо.
Акціонерний капітал є надзвичайно важливою економічною категорією, особливо для країн з перехідною економікою, де відбувається становлення ринкового середовища оскільки він має цілу низку переваг порівняно з іншими видами капіталу, а саме:
залучення фінансових коштів у великих розмірах, необхідних для ефективного функціонування товариства;
можливість здійснення масштабного виробництва, впровадження інновацій тощо;
низький рівень ризику;
високий ступінь мобільності корпорації, що проявляється у можливості реалізувати за ринковими цінами основні виробничі фонди, устаткування, товарну продукцію та ін. і цим самим акумулювати значну суму фінансових ресурсів.
Проте, незважаючи на істотні і численні переваги акціонерного капіталу, в процесі управління ним потрібно пам'ятати і про його вади, головними з-поміж яких є:
● значна розпорошеність, тобто володіння майном корпорації великої кількості акціонерів;
● неузгодженість інтересів дрібних акціонерів та власників великих пакетів акцій;
● незацікавленість менеджерів в результатах діяльності акціонерного товариства.
Варто зазначити, що висока концентрація акціонерного капіталу ще не є гарантом успіху корпорації. Успішне її функціонування залежить не лише від розміру капіталу, а й від його структури. Питання оптимізації структури акціонерного капіталу вже кілька десятиліть є предметом жвавих наукових досліджень. Однак численні дослідження природи капіталу підтвердили, що в економічній літературі не існує навіть однозначності у трактуванні поняття "структура капіталу". Загалом, думки більшості учених сходяться на тому, що під структурою капіталу варто розуміти співвідношення власного і залученого капіталу.
Акціонерний капітал компанії – капітал, який складається із статутного капіталу, емісійного доходу та нерозподіленого прибутку. Це та сума капіталізації або сумарний дохід, який можуть принести своїм власникам акції, що перебувають в обігу на фондовому ринку. Сформульовані функції акціонерного капіталу дають підстави стверджувати, що він є справжнім агентом ринкових відносин, а акціонерна форма власності – провідною формою фінансування.
Дослідження теорій структури капіталу дали змогу зробити висновок, що під час прийняття управлінських рішень або розроблення фінансової політики підприємства необхідно вибирати таку структуру капіталу, яка б за найнижчої ціни збільшувала ринкову вартість підприємства. Це, своєю чергою, забезпечить зростання доходів підприємства, надійну виплату дивідендів акціонерам із зростанням ціни акції на ринку.