Завдання:

1. Визначити специфіку художніх образів у творі М.Коцюбинського “Intermezzo”

Рекомендована література:

1. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 2003. – С. 38- 54.

1. Галич О. та ін. Теорія літератури. – к., 2001. – С.142-160.

2. Моклиця М. Основи літературознавства. – Тернопіль, 2002.

3. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Поспелова и др. – М., 1988.

4. Волинський П. Основи теорії літератури. – К., 1967. – С.89-108.

5. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Гром’яка та ін. – К., 1997.

6. Костенко А. Діалектика художнього образу.-К., 1986.

Практичне заняття 3. Тема: Композиція художнього твору. Сюжет і фабула

Мета: оволодіти прийомами аналізу художнього твору.

Час: 2 год.

1. Проблема поділу твору на змістові та формальні елементи.

2. Характеристика змістових елементів: теми, ідеї, проблематики, пафосу.

3. Поняття про художній конфлікт, мотив

4. Сюжет і фабула, їх розмежування та основні ознаки. Функції і типи сюжетів. Основні елементи сюжету.

5. Позафабульні (позасюжетні) чинники композиції: ліричний відступ, авторський відступ, вставні епізоди, пейзаж, портрет, інтер’єр тощо. Поняття про художнє обрамлення.

Методичні вказівки.

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.

Композиція виражає взаємини, взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору; способів зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).

Сюжéт (фр. sujet — тема, предмет від лат. subjectum — підмет, суб'єкт) —

• сукупність подій, дій, що визначають характер зображуваного;

• система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору;

• тема, об'єкт зображення в живописному, музичному творі і т. ін.

Фабула - хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі в послідовному порядку.

Особливості композиції п’єси І.К. Карпенко-Карого «Сто тисяч»

Композиція: драматичний твір складається з чотирьох частин, кожна з яких поділена на яви.

Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та вими особами — Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, домим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує авини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.

Зав'язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому в залі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.

Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій і третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.

Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає дбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок грошей і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.

Розв'язка: п'єса «Сто тисяч» закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.

Завдання:

1. Визначити основні елементи сюжету новел В.Стефаника "Новина" та О.Гончара "Модри Камень".

Рекомендована література:

1. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 2003. – С. 146- 207.

2. Галич О. та ін. Теорія літератури. – К., 2001. – С.124-169.

3. Моклиця М. Основи літературознавства. – Тернопіль, 2002. – С.67-80.

4. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Поспелова и др. – М., 1988. – С.197-215.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4-5

тема: ХУДОЖНЬО-МОВЛЕННЄВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОГО

ТВОРУ (ТРОПИ, СТИЛІСТИЧНІ ФІГУРИ, ФОНІКА)

Мета: оволодіти прийомами аналізу засобів художнього зображення.

Час: 4 год.

1. Поняття про тропи (епітет, метонімія, метафора, синекдоха, гіпербола, літота, перифраз, оксюморон, алегорія, символ, сарказм, іронія тощо.)

2. Характеристика синтаксичних засобів увиразнення мовлення (стилістичні фігури): інверсія, асиндетон, полісиндетон, тавтологія, анафора, епіфора, риторичні запитання, звертання, оклики, анаколуф, еліпсис тощо.

3. Звукова сфера художньої мови (фоніка): алітерація, асонанс, дисонанс, звукові повтори, милозвучність, ритм, рима.

4. Засоби словотворчого увиразнення мовлення (неологізми, архаїзми, історизми, варваризми, діалектизми, жаргонізми тощо.)