2.4 Схеми електричні принципові

Схема електрична принципова визначає повний склад елементів виробу і дає детальне представлення про його принцип роботи. Принципова електрична схема є основою для розробки інших конструкторських документів – схеми з’єднань і розташування, креслень конструкції виробу – і є найбільш повним документом для вивчення принципу роботи виробу. На принциповій схемі зображують всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю у виробі заданих електричних процесів, всі електричні зв’язки між ними, а також електричні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланки (з’єднувачі, затискачі і т.п.). Елементи зображують у виді умовних графічних позначень.

З метою спрощення схеми застосовують групові лінії зв’язку. На рис. 2.5 представлена схема електрична принципова пульта контролю, у якій застосування ліній групового зв’язку значно спрощує графіку схеми. Кожна лінія зв’язку в місці злиття і розгалуження позначена послідовними номерами, що дозволяє легко читати схему. Номер привласнюють зверху вниз у напрямку зліва направо.

На рис. 2.6 зображена схема електрична принципова пристрою, в який входять ланки елементів VD і R, з’єднані паралельно. При виконанні схеми застосований спосіб спрощеного зображення декількох однакових елементів, з’єднаних паралельно. Лінії зв’язку, що йдуть від середньої крапки між цими елементами, виконані в однолінійному представленні, позначені порядковими номерами (1...20). Лінія групового зв’язку показана потовщеною лінією. Розгалуження від групової лінії зв’язку позначені. Кожне з них має однозначну адресу приєднання. Такий підхід значно спрощує графіку схеми.

Кожен елемент або пристрій, що зображений на схемі, повинен мати позиційне буквено-цифрове позначення відповідно до вимог ГОСТ 2.710-81. Позиційні позначення елементам варто присвоювати в межах виробу (рис. 2.1, 2.7).

Порядкові номери елементам і пристроям присвоюють, починаючи з одиниці в межах групи елементів, що мають однакові буквені позиційні позначення, наприклад, R1, R2 і т.д., C1, C2 і т.д. Порядкові номери привласнюють відповідно до послідовності розташування елементів або пристроїв на схемі зверху вниз у напрямку зліва направо. Позиційні позначення проставляють поруч із графічним позначенням з правої сторони або над ним.

Рисунок 2.5 – Приклад оформлення принципової електричної схеми пульта контролю

Рисунок 2.6 – Приклад оформлення принципової електричної схеми приладу

Рисунок 2.7 – Приклад оформлення принципової електричної схеми фільтра

При зображенні на електричній схемі елемента або пристрою його позиційне позначення проставляють біля кожної складової частини. На рис. 2.5 перемикачі S1, S2, S5, S8...S10 зображені рознесеним способом, позначення присвоєні кожній складовій частині, наприклад: S1.1, S1.2 – складові частини перемикача S1; S5.1, S5.2, S5.3 – складові частини перемикача S5. На схемі перемикачів крім позиційного позначення варто вказувати позначення контактів (виводів). Допускається умовно присвоювати виводам позначення на схемі, при цьому на полі схеми варто дати відповідну вказівку.

На принциповій схемі рекомендується вказувати характеристики вхідних і вихідних ланок виробу (частоту, напругу, струм, опір, індуктивність і т. ін.). Допускається вказувати адреси зовнішніх з’єднань (якщо вони свідомо визначені), наприклад: А – Х3:5, тобто вихідний контакт повинний бути з’єднаний з 5 контактом з’єднувача Х3 пристрою А, або „Прилад А”, якщо такий напис забезпечує однозначність з’єднання.

Характеристики вхідних і вихідних ланок ЗВТ, а також адреси їхніх зовнішніх підключень рекомендується записувати в таблицях, що поміщаються замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних елементів – з’єднувачів, плат і т. ін. Порядок розташування контактів у таблиці визначається зручністю побудови схеми. Розміри і форма таблиці стандартами не регламентуються. При відсутності характеристик вхідних і вихідних ланок або адреси їхнього зовнішнього приєднання в таблиці не приводять графу з цими даними. При необхідності допускається вводити в таблицю додаткові графи.

На принциповій електричній схемі повинні бути однозначно визначені всі елементи і пристрої, що входять до складу виробу. Дані про елементи повинні бути записані в перелік елементів (рис. 2.1).

При проектуванні ЗВТ, у який входять кілька різних пристроїв, на кожен з них рекомендується виконувати самостійну принципову схему. Якщо такі пристрої можуть бути застосовані в інших виробах або самостійно, виконання окремих принципових схем для них є обов’язковим. При оформленні принципової схеми виробу, до складу якого входять пристрої, що мають самостійні принципові схеми, кожен такий пристрій розглядають як елемент схеми виробу, присвоюють йому позиційне позначення, зображують у виді прямокутника або умовного графічного позначення, записують у перелік елементів в один рядок.

При виконанні принципової схеми на поле схеми допускається поміщати різні текстові дані:

- вказівки про марки, перерізи і кольори проводів та кабелів, якими повинні бути виконані з’єднання елементів;

- вказівки про вимоги до електричного монтажу даного виробу;

- вказівки про призначення окремих ланок для схем, виконаних рядковим способом.

При виконанні схем на декількох аркушах варто виконувати наступні вимоги: при присвоєнні елементам позиційних позначень дотримувати наскрізної нумерації в межах виробу, виконувати загальний перелік елементів [2].