8.3 Категорії композиції
Категорії композиції (табл. 8.1) є найбільш загальними факторами технічної естетики.
Композиція визначає взаємозв’язок найважливіших елементів конструкції художнього твору і виражає задум автора.
Композиція складається з багатьох критеріїв і категорій, які дають змогу отримати найоптимальнішу форму ЗВТ.
Гармонійність – це властивість форм конструкції бути органічно узгодженою з елементами форми, що досягається певним співвідношенням розмірів, форм, яскравості, кольору, розміщення окремих елементів.
Вимоги гармонійності вимагають узгодження з приміщенням де розміщується конструкція.
Виразність – це властивість конструкції виробу своїм зовнішнім виглядом наглядно відображати якість, забезпечуючи при цьому відповідне естетичне сприйняття.
Виразності добиваються за допомогою таких способів і засобів композиції, як цілісність форми, композиційна рівновага, взаємодія конструкції і простору.
Оригінальність – це сукупність своєрідних елементів форми і їх співвідношень, що дає можливість відрізнити дану конструкцію ЗВТ від однотипних.
Стиль – це стійка спільність формально-художніх засобів, що відображає соціально-економічні та ідейно-естетичні принципи, які склалися історично, а також художньо-конструкторські методи і засоби їхнього втілення.
Сучасність стилю означає узгодженість між загальним стилем конструкції і кращими взірцями світової культури.
Користь виробу полягає в задоволенні соціально-економічних потреб певної групи користувачів, а також у зручності користування виробом.
Форма в художньому конструюванні розглядається як складне комплексне явище. Це є система матеріальної організації предметів. Форма відображає всі якості конструкції: технологічність, раціональність компоновки, зручність експлуатації і обслуговування, естетичну виразність та ін. Вона має ряд властивостей: об’ємно-просторову структуру, геометричність будови (поверхні, грані, ребра, точки), вагомість, міцність, масивність, густину, динамічність, кольоровий і світловий колорит. Знаючи ці властивості, можна за допомогою (контрасту) створити максимально виразний виріб. Однією з найважливіших характеристик форми є її цілісність, яка визначає можливість миттєвої оцінки структури і якості виробу.
Подібно до любої наукової дисципліни, теорія композиції базується на категоріях, що відображають найбільш суттєві зв’язки і відношення форми. Ці категорії утворюються за допомогою способів і засобів композиції (табл. 8.1).
Розглянемо категорії композиції.
Тектоніка - це видиме відображення роботи конструкції і матеріалу в формі, тобто зв’язок форми і змісту.
Таблиця 8.1 – Взаємозв’язок засобів, способів, категорій і критеріїв композиції
Засіб |
Спосіб |
Категорія |
Критерій |
Форма частин і цілого Колір Взаємне розміщення Масштаб Пропорція Ритм Симетрія/аси-метрія Взаємодія об’єму і простору
Розподіл мас частин відносно центру композиції Пропорції Масштаб
Форма Колір Взаємне розмі-щення Пропорції Масштаб
Тон Фактура Пластика Світлотінь
Ритм Симетрія/аси-метрія Взаємодія об’єму і простору |
Виділення головного признаку (повторення великого в малому, підпорядкованість, спів розмірність, розчленова-ність)
Зорова компо-зиційна рівно-вага
Контраст
Нюанс
Статика/дина-міка |
Тектоніка Об’єм-но-прос-торова струк-тура Кольо-рова гармонія |
Краса/ користь (форма/ зміст) Гармо-нійність Вираз-ність (ці-лісність форми) Оригі-нальність Стилева єдність Сучас-ність Утилі-тарність
|
Об’ємно-просторова структура характеризує взаємозв’язок форми і її елементів між собою і з оточуючим середовищем.
Розрізняють наступні конструкції: плоску (фронтальну), об’ємну, глибинно-просторову. Типовий приклад плоскої конструкції – лицеві панелі, характерною особливістю яких є взаємне розміщення елементів плоскої і просторової форми по двох координатах. Об’ємну конструкцію представляє форма виробу в цілому, яка характеризується розподілом об’єму і маси по трьох координатах. Усі три виміри у композиційному відношенні є однаково важливими. Глибинно-просторова структура враховує розміщення одних об’єктів серед інших об’єктів комплексу і досягається за допомогою вибору пропорцій та масштабу.
Кольорова гармонія реалізується з врахуванням вимог ергономічних характеристик зору.
Вміло поєднуючи ті чи інші кольори можна створити враження легкості і важкості, холоду і тепла, простору і тісноти, виступання і відступання елементів та вузлів природи. Колір є необхідним для виділення потрібних деталей. Колір також є засобом естетичного впливу на людину. Він впливає на настрій, піднімає і понижує емоційний тонус, викликає творчий підйом. Правильне застосування кольорів підвищує конкурентноспроможність виробу.
Особливо ретельно необхідно продумати кольорові контрасти, бо надмірний контраст може порушити цілісність форми. Для ЗВТ найбільш доцільним є застосування гармонійних відтінків одного і того ж кольору.
До засобів композиції відносяться: (табл. 8.1) форма частин і цілого, їх колір і тон, взаємне розміщення частин, ритм чергування, симетрія, пропорційність, масштабність, фактура, пластика, світлотінь і т. ін. Різноманітні способи композиції отримують за допомогою комбінації її засобів.
Розглянемо засоби композиції.
Ритм – це засіб, який забезпечує виділення і зв’язок елементів форми шляхом їх повторення, чергування, наростання та спадання. Суть любого ритму полягає в асоціації з рухом (рівномірним, або прискореним). Ритм надає конструкції статичний або динамічний вираз та сприяє її більш чіткому зоровому сприйняттю. Динамічності досягають, наприклад, змінюючи крок, товщину, або одночасно крок і товщину ліній (рис. 8.2, а - г), а також введенням кривих ліній із змінною кривизною (рис. 8.3). Лінії, що мають менший радіус кривизни, відображають більш напружений (динамічний) ритм.
а
|
б
|
в
|
г
|
а- ритм проявляється тільки у закономірному скороченні сторони квадратів;
б – активність ритму зростає із зменшенням товщини решітки до центру
в – найактивніший ритм при одночасній зміні проміжків і товщин;
г – ритм порушено внаслідок зміни інтервалу при незмінній товщині решітки
Рисунок 8.2 – Організація ритму шляхом зміни кроку і товщини ліній
Симетрія – це організація елементів конструкції, заснована на правильному їхньому розміщенні відносно центра, або осі. Конструкції, які не мають симетрії, називаються асиметричними.
Рисунок 8.3 – Організація ритму шляхом зміни крутизни кривої
Пропорційність – це співрозмірність частин і форм між собою, а також між собою і цілим. Від вдало знайденого свіввідношення частин виробу в значному ступені залежать композиційна цілісність і гармонійність всього виробу. В основі пропорційності знаходяться закономірності росту: органічного (рослини, тварини) і неорганічного (кристали). Велике розповсюдження в техніці отримали пропорції, що зв’язані із співвідношенням сторін і площ: 1:2; 2:3 і т.д. За допомогою пропорцій реалізується такий важливий спосіб композиції як підпорядкованість форм. Пропорції тісно пов’язані з іншими засобами – контрастом, нюансом, масштабом і т. ін.
Масштабність – це зорово-просторова характеристика розмірів конструкції виробу. В основі масштабності знаходиться співвідношення частини – до оточуючих предметів та до розмірів людини. В ЗВТ масштабні характеристики пов’язані з деталями, розміри яких зумовлені технічними і ергономічними вимогами. Наприклад, клавіші, кнопки мають відносно постійні розміри в незалежності від розмірів виробу. Такі елементи називають вказівниками масштабу. На масштабне сприйняття форми виробу значний вплив створюють зорові ілюзії. Так, вертикальні форми здаються більшими за рівні з ними горизонтальні форми (рис. 8.4, а), причому вдавана різниця може становити до 35%. Світлі предмети здаються більшими за темні (рис. 8.4, б). Виходячи з цього використання на одній панелі приладів зі шкалами різного розміру є недопустимим.
а - вдавана довжина горизонтальних та вертикальних ліній,
б – вдавана площа темного квадрату на світлому фоні і світлого квадрату на темному фоні
Рисунок 8.4 – Приклад зорових ілюзій
Фактура і пластика служать для створення нюансних способів обробки, наприклад, для створення тонких контрастів.
Співвідношення об’єму і простору дає змогу виділити найбільш важливі в композиційному плані частини. При необхідності зосередити на чомусь увагу взаємодія об’єму і простору в цьому місці повинна бути більш напруженою.
Специфіку таких засобів як форма частин і цілого, їхнє взаємне розміщення доцільно розглядати стосовно способів композиції, які займають проміжне місце між засобами композиції і її категоріями.
Однією з найважливіших складових композиції є її виразність, яка досягається шляхом забезпечення єдності композиції (цілісності форми). Єдність композиції вважається найважливішим принципом художнього конструювання, за допомогою якого досягається гармонія. При цьому, важливим способом є виділення головного, ведучого признаку, наприклад конфігурації, геометричних розмірів, підпорядкованості, композиційної рівноваги, співрозмірності.
Підпорядкованість відіграє важливу роль при забезпеченні виразності композиції і цілісності форми. Швидкість сприйняття композиції в значному ступені залежить від логічності і якості зв’язків просторових елементів системи.
Зорова рівновага композиції - це зорове урівноваження частин і цілого відносно просторових осей.. Показником зорової рівноваги моделі ЗВТ може бути відношення площі основи до площі передньої панелі.
Використання підпорядкованості і композиційної рівноваги тісно пов’язане з використанням пропорцій, масштабу, симетрії, кольорової палітри, контрасту, нюансу.
Контраст – це різко виражене протиставлення один одному однорідних елементів цілого (за формою, об’ємом, кольору, розмірах, конфігурації), яке підкреслює гармонійність сприйняття цілого. Ті елементи, які необхідно виділити з загальної сукупності, як правило, мають неповторну форму і фарбуються у інші ніж інші кольори.
Нюанс – це незначна різниця між однорідними елементами цілого, які протиставляються один одному. Ці елементи дають змогу пом’якшити контраст. Нюанс може проявлятись у пропорціях, ритмі (чергуванні чорних та білих смуг), кольорових і тональних відношеннях, пластиці, побудові поверхонь зі складними лекальними твірними.
Статичність чи динамічність конструкції досягається завдяки використанню ритму, симетрії/асиметрії, взаємодії об’єму та простору.
Отже, у розпорядженні художника-конструктора є значний набір засобів і способів технічної естетики, за допомогою яких можна забезпечити ергономічність конструкції ЗВТ і її художні якості. При відпрацюванні композиції використовуються вимоги державних стандартів та певних нормативних документів [22-24].