2.2 Схеми структурні

Структурні схеми визначають основні функціональні частини ЗВТ, їхнє призначення і взаємозв’язки служать для загального ознайомлення з виробом. На структурній схемі розкривається не принцип роботи окремих функціональних частин виробу, а тільки взаємодія між ними. Тому складові частини виробу зображують спрощено у виді прямокутників довільної форми. Допускається застосовувати умовні графічні позначення [10].

Графічна побудова схеми повинна давати найбільш наочне представлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. На лініях взаємодії рекомендується стрілками (ГОСТ 2.721-74) позначати напрямки ходу процесів, що відбуваються у виробі.

На схемі повинні бути зазначені найменування функціональних частин об’єкту, що як правило, вписуються всередину прямокутника. Допускається для функціональної частини вказувати скорочене або умовне найменування, що у цьому випадку повинне бути пояснене на полі схеми. Приклад оформлення структурної схеми приведений на рис. 2.2.

На схемі допускається поміщати написи, що пояснюють, діаграми, таблиці і т.д., що визначають послідовність процесів у часі, а також вказувати параметри в характерних точках (струми, напруги і т.д.), форми імпульсів і т. ін.

При великій кількості функціональних частин допускається замість найменувань і позначень проставляти порядкові номери (зверху вниз і зліва направо). У цьому випадку над основним написом поміщають таблицю, виконану за типом таблиці переліку елементів, у якій поміщають найменування (при необхідності – тип і позначення) складових частин. На основі структурної схеми розробляють інші типи схем – функціональну, принципову.

Рисунок 2.2 – Приклад оформлення структурної схеми

2.3 Схеми функціональні

Схеми функціональні пояснюють певні процеси, що протікають в окремих функціональних ланках ЗВТ або у виробі в цілому. Цими схемами користуються для вивчення принципів роботи виробу, а також при його налагодженні, контролі, ремонті.

Функціональна схема в порівнянні із структурною більш докладно розкриває функції окремих елементів і пристроїв (рис. 2.3). Функціональні частини і зв’язки між ними на схемі зображують у виді умовних графічних позначень, встановлених відповідними стандартами ЄСКД. Окремі функціональні частини допускається зображати у виді прямокутників. Графічна побудова схеми повинна давати найбільше наочне представлення про послідовності процесів, які ілюструються схемою. Елементи і пристрої на схемі можуть бути зображені сполученим або рознесеним способом.

Для кожної функціональної групи, пристрою, елемента повинні бути зазначені позначення, найменування і тип. Найменування не вказують, якщо функціональна група або елемент зображені у виді умовного графічного позначення.

Рисунок 2.3 – Приклад оформлення функціональної схеми

Функціональні схеми застосовуються, як правило, разом із принциповими, тому буквено-цифрові позначення елементів і пристроїв на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів у цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, тому що користуються даними принципової електричної схеми. Якщо функціональна схема розробляється самостійно (без принципової схеми), буквено-цифрові позначення привласнюють елементам і пристроям за загальними правилами, виконують перелік елементів, у якому для кожного елемента і пристрою вказують тип і документ (ГОСТ, ТУ й ін.), на підставі якого вони застосовані.

На функціональних схемах рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин (поруч із графічними позначеннями або на вільному полі схеми), діаграми і таблиці, параметри в характерних точках.

При розробці функціональних електричних схем подається блок-схема спроектованого пристрою з нанесеними на них характеристиками електричних сигналів на виході окремих блоків. На полі аркуша креслення над основним написом як для структурних, так і для функціональних схем подається експлікація у відповідності з ГОСТ 2.702 (рис. 2.2 - 2.4).

Рисунок 2.4 – Приклад оформлення експлікації до структурних (функціональних) схем