Розділ і. Організація медичного забезпечення надводних кораблів

1.1. Завдання медичної служби надводних кораблів

Сучасний надводний корабель є складною інженерною спорудою з великою кількістю різних систем, пристроїв і агрегатів, розміщених усередині корабля, на палубах, в надбудовах і інших місцях. Тому тільки відмінне знання устрою корабля дозволить лікареві грамотно організувати медичну допомогу особовому складу, проводити санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи. Крім цього лікар корабля повинен мати чітке уявлення про бойові завдання корабля, способи їх рішення, знати медико-географічну характеристику району плавання і бойових дій.

До складу ВМС України входять два військово-морські райони: південний в м. Севастополі і західний в м. Одесі. Штаб і головна військово-морська база ВМС України розміщені в м. Севастополі. Крім того, сили флоту базуються в мм. Очакові, Чорноморському, Новоозерному, Миколаєві, Євпаторії, Феодосії.

Більшість корабельного складу представлені фрегатами, корветами, малими протичовновими і десантними кораблями, які вирішують завдання по контролю за економічною зоною, проводять морські десантні операції, оборонні мінні постановки.

Бойові надводні кораблі мають різноманітне бойове призначення і покликані вирішувати складний комплекс бойових і забезпечуючих завдань в озброєній боротьбі на морі. Основними з них є:

• захист своїх морських комунікацій;

• пошук і знищення підводних човнів супротивника в морі;

• завдання ударів з моря по оборонних об'єктах супротивника на побережжі;

• участь в сумісних діях з іншими видами Збройних Сил;

• участь в створенні системи плавучого базування флоту, в аварійно-рятувальних заходах на морі;

• охорона і оборона морських кордонів України, її берегової території, а також боротьба з контрабандою.

1.2. Особливості діяльності медичної служби надводних кораблів

Організація медичного забезпечення надводних кораблів має ті ж принципи, що і медичне забезпечення Сухопутних військ. Проте через специфічні особливості бойової діяльності на кораблях, організація проведення лікувально-евакуаційних заходів має деякі відмінності:

• складність в організації надання своєчасної медичної допомоги особовому складу кораблів, особливо на кораблях 3-4 рангів;

• відсутність у ряді випадків можливості евакуації поранених і хворих до берегових лікувальних установ;

• важкість, а іноді і неможливість посилення медичної служби корабля в ході бою;

• необхідність спеціальної організації по порятунку особового складу при пошкодженні і загибелі кораблів, а також надання медичної допомоги врятованим з води;

• розміщення медичної служби корабля на обмеженій площі;

• розгортання сил і засобів медичної служби на постах медичної допомоги (ПМД), що дозволяє заздалегідь оснастити їх необхідним медичним майном, раціонально розподілити особовий склад;

• робота медичної служби корабля в умовах переднього краю, що створює велику небезпеку виходу з ладу її особового складу, проте скорочує терміни доставки поранених з бойових постів на ПМД;

• наявність водної перешкоди між кораблем і подальшим етапом медичної евакуації, що затруднює евакуацію поранених і хворих;

• нерівномірність і деякі якісні відмінності у формуванні санітарних втрат, тобто переважання осколкових поранень (85%, важких поранень і поранень середнього ступеня тяжкості (70%), опіків (30-40%), контузій (10%), шоку (18-20%). По локалізації переважатимуть поранення нижніх кінцівок і переломи кісток п'ят — 20-35%, верхніх кінцівок - 10-20%, голови - 15-20%;

• вплив на діяльність медичної служби умов населеності (мікроклімат, шум, вібрація, шкідливі домішки в повітрі корабельних приміщень) і гідрометеорологічних чинників.