3.2. Медичне забезпечення порятунку особового складу затонулого підводного човна

Різноманітність патологічних станів, що виникають у особового складу затонулого підводного човна, вимагає здійснення медичної допомоги з урахуванням індивідуального підходу в її наданні.

У підводників в цих умовах може виникнути отруєння вуглекислим газом, кисневе голодування, отруєння парами сірчаної кислоти, при порушенні герметичності електричних батарей з сірчанокислим електролітом. У зв'язку з підвищенням атмосферного тиску в напівзатоплених відсіках потрібне проведення рекомпресії постраждалим після виходу їх з підводного човна. Тривалість перебування підводників в декомпресійній камері залежить від часу надмірного тиску, під яким вони знаходилися до поміщення в камеру.

У барокамері повинен знаходитися лікар-фізіолог для надання потребуючим першої лікарської допомоги при травмах, отруєннях і так далі.

3.3. Медичне забезпечення водолазних робіт

На аварійно-рятувальному судні підводникам надається медична допомога відповідно до її необхідності.

Діяльність водолазів протікає в умовах, що значно відрізняються від природних. Це пов'язано з відмінністю фізичних чинників води і повітря, підвищеним тиском, використанням для дихання газових сумішей і застосуванням для забезпечення життєдіяльності організму спеціальних технічних пристроїв (водолазне спорядження, засоби газопостачання і ін.).

У природних умовах на людину, що знаходиться на рівні моря, діє тиск стовпа повітря, рівний 0,1 МПа (близько 1 кг/см2). При зануренні в воду в м'якому водолазному спорядженні, яке безпосередньо передає тиск стовпа рідини на організм, воно зростає на 0,1 МПа на кожних 10 метрів глибини, при цьому різниця тиску на різні ділянки тіла складає 0,015-0,02 МПа, що впливає на розподіл крові в організмі.

Підвищення тиску газового середовища приводить також до додаткового розчинення в організмі індиферентних газів. При переході до умов нормального тиску, надмірно розчинені в тканинах гази прагнуть покинути їх. Якщо швидкість декомпресії не відповідає здатності організму звільнятися від надмірно розчиненого газу шляхом молекулярної дифузії через легені, то в крові і тканинах утворюються бульбашки вільного газу, що може привести до виникнення декомпресійної хвороби.

При високому парціальному тиску азот і інші інертні гази, що входять в дихальні суміші, надають виражену біологічну дію: отруєння азотом (азотний наркоз), нервовий синдром високого тиску (на глибинах більше 150 метрів).

При парціальному тиску більше 40 кПа кисень стає токсичним. Дія кисню посилюється при підвищеному парціальному тиску вуглекислого газу і індиферентних газів. Ранньому прояву отруєння сприяє важка фізична робота і низька температура води.

Зниження парціального тиску кисню нижче 18,5 кПа (18,5% при нормальному тиску) приводить до кисневого голодування.

Перебування у водному середовищі, особливо без захисного одягу, пред'являє високі вимоги до механізмів терморегуляції. Теплоємність води в 4 рази, а теплопровідність в 25 разів більша, ніж повітря, тому організм людини, що знаходиться у воді, втрачає тепло приблизно в 11 разів більше, ніж в повітрі такої ж температури. Тривале плавання в теплій воді (20-25º С) може привести до глибокого переохолодження.

Видимість предметів у воді знижується із збільшенням глибини занурення в результаті розсіювання світлової енергії зваженими у воді частинками. Гострота зору різко зменшується внаслідок втрати заломлюючої здатності рогівки при її контакті з водою. Наявність повітряного прошарку між водою і оком зберігає його заломлюючу силу, але в результаті подвійного заломлення променів світла спотворюється сприйняття дійсного положення і розмірів предметів. Вони здаються збільшеними.

Зміна умов функціонування аналізаторів в значній мірі погіршує орієнтування людини і, разом з іншими чинниками, є причиною високої психоемоційної напруги при роботі під водою.

Виражений вплив на діяльність людини під водою надає застосування спеціальних технічних засобів забезпечення життєдіяльності. Більшість сучасних зразків водолазного спорядження надає додатковий опір диханню у зв'язку з наявністю загубника і клапанів вдиху і видиху, регенеративного патрона і дихального автомата. Додатковий опір змінює ритм дихання і сприяє ранньому стомленню дихальних м'язів при фізичній роботі під водою. Вид використовуваного спорядження значною мірою визначає і характер виникнення професійних захворювань водолазів.