1.3. Горизонти планування

М ожливості планування діяльності підприємств обмежені з різних об'єктивних і суб'єктивних причин.

• особливості сучасного українського ринку;

• необхідність у певних витратах на організацію планування;

• різні масштаби і види діяльності підприємств;

• поєднання планування з іншими способами управлінських рішень, при якому не прослідковується ефект від використання саме планування як важливої функції управління;

• значний рівень невизначеності ринкового середовища.

® Кожна підприємницька структура у своїй діяльності неминуче попадає в смугу невизначеності. Невизначеність — ознака ринкового господарювання, різноманітність розбіжностей інтересів і дій суб'єктів ринку. Планування виступає як інструмент подолання невизначеності. Там, де є розвинуте планування, невизначеність є меншою в часі.

Однак навіть найпотужнішому підприємству не вдається повніє тю уникнути невизначеності, а отже — повноцінно на 100 % спланувати свою діяльність.

Кожне підприємство в своїй діяльності прагне визначити і впорядкувати вплив зовнішніх факторів на свою діяльність і, як правило, такі зусилля приносять певний успіх, зменшують невизначеність. Усунення або послаблення впливу ринкових факторів (в основному це вплив конкурентів, зміни ринкової кон'юнктури тощо) досягається декількома способами, найбільш дієвими з яких є:

• вертикальна інтеграція учасників виробництва певного виду продукції (робіт, послуг);

• контроль над попитом;

• контрактні відносини між. товаровиробником і його контрагентами;

Вертикальна інтеграція передбачає приєднання, поглинання або об'єднання плануючою організацією підприємств-контрагентів (постачальників, замовників, реалізаторів тощо). Як правило, об'єднуються підприємства (організації), які входять до складу єдиного виробничого процесу виготовлення кінцевого продукту певного виду. Це сприяє об'єднанню всіх учасників виготовлення продукції єдиною метою, перетворює зовнішні відносини у внутрішні, що створює гарантію постійних і стабільних поставок сировини, матеріалів; рівномірне забезпечення роботою тощо.

УВАГА!

Угода між потенційним виробником і покупцем оформляється у вигляді контракту, а иному вказуються ціни, обсяги поставки на досить тривалий період часу.

ПЕРЕВАГИ КОНТРАКТНИХ ВІДНОСИН:

• істотно знижується ризик виробити продукцію і не реалізувати її;

• створюються передумови для забезпечення ефективної технічної підготовки виробництва;

• створюються можливості врахування індивідуальних особливостей продукції замовника;

• відбувається переорієнтація масового виробника на випуск за індивідуальними замовленнями;

• виникає необхідність впровадження гнучкого модульного устаткування,комп'ютерних систем;

• підвищується відповідальність сторін за виконання умов контракту;

• забезпечується фінансова стабільність підприємства, можливість передбачення небажаних тенденцій в його діяльності;

• порушення умов контракту гарантує повернення збитків у судовому порядку.

Однак контрактні відносини не усувають ризику, пав'язаного з порушенням договірних зобов'язань однією з сторін. Причини порушень — вплив факторів зовнішнього середовища (фінансових,природних, політичних тощо).

Підприємницькі мережі сприяють зменшенню невизначеності зовнішнього середовища. Підприємницькі мережі об'єднують підприємства, які економічно зацікавлені одне в одному, на основі довір'я співпрацюють, зберігаючи при цьому економічну та юридичну самостійність.

Основою для утворення підприємницьких мереж є єдина технологічна і комерційна схема, яка об'єднує підприємства. Підприємницькі мережі зберігають переваги вертикальної інтеграції, використовуючи гнучку, добре адаптовану до умов ринку структуру. До конкретних переваг цієї форми зменшення невизначеності відносяться:

• швидке розповсюдження і створення нової і необхідної для підприємства інформації;

• прискорення впровадження інновацій

• розподіл ризику між учасниками мережі.

В основі підприємницьких мереж лежить взаємна довіра підприємці», їх готовність до відкритих дій, обміну інформацією.

В умовах нестійкого ринку, при бажанні використовувати тимчасові свої переваги, завдаючи збитки іншим, розвиток підприємницьких мереж с нереальним.

* Отже, кожний з перелічених факторів у пивній мірі знижує вплив невизначеності на діяльність підприємства і розширює горизонти застосування планування. ® Горизонти планування визначаються також величиною витрат на його організацію та здійснення. Одним з недоліків планової діяльності с необхідність додаткових витрат на проведення досліджень,організацію підрозділу з планування, залучення додаткового персоналу, значне витрачання часу.

Мінімальним результатом планування є уникнення грубих помилок в економічній діяльності підприємства, тобто набуття досвіду передбачення небажаних явищ і тенденцій, їх недопущення. Отже,додаткові кошти повинні витрачатися лише в тому випадку, якщо вони створить додатковий позитивний ефект.

Мінімальними витратами на планування, на думку практиків, слід вважати такі, які забезпечують виживання підприємства, а інші додаткові витрати повинні забезпечувати його розвиток. При визначенні оптимальних витратна планування виникає проблема, яка полягає в тому, що з допомогою кількісних методів важко визначити доход, отриманий саме під планування діяльності підприємства. Ефект від планової діяльності досвідчені управлінці визначають, використовуючи якісні та суб'єктивні методи оцінки.

® Можливості планування в значній мірі залежать від масштабів діяльності підприємства. Переваги в здійсненні планування належат великим підприємствам, оскільки вони розпоряджаються необхідним потенціалом для передбачення свого майбутнього. Перш за все вони мають висококваліфіковані кадри і можливості залучення необхідних спеціалістів зі сторони. По-друге, вони, як правило, займаються серйозними науковими і проектними розробками. Крім того вони мають більші фінансові можливості.

Як свідчить практика, малим підприємствам складно проводить широкомасштабну планову роботу, особливо стратегічне планування. Однак і вони можуть широко використовувати оперативне планування, застосовувати готові моделі стратегії, пристосовувати їх до потреб власного виробництва.

Незважаючи на труднощі, здійснення планування на невелики підприємствах є необхідним. Зовнішнє середовище менше підлягає контролю з боку таких підприємств, є більш агресивним і невизначеним, а отже непередбачуваним..

Слід зазначити, що невеликі підприємства мають і переваги в організації планування. Головни з них — простота виробничої та управлінської структури і, відповідно, її оглядність та передбачуваність.

® Планування, як одна з форм прийняття управлінських рішень,може бути формальним — організованим свідомо з допомогою спеціальних методів та інтуїтивним на основі досвіду керівництва,сукупності індивідуальних якостей, творчих здібностей управлінського персоналу (менеджера).

Інтуїтивне планування успішно поєднується з формальним, а в окремих випадках є більш ефективним. Методи формального планування узагальнюють типові, регулярні ринкові явища і ситуації, а ефектніша ринкова система господарювання базується на поєднанні унікальних обставин і ситуацій. Тому горизонти планування залежать від рівня розвитку методів планування, їх відповідності реаліям господарювання.

® Нерозвинутість українського ринку обмежує широке застосування прогресивних методів планування діяльності підприємств. До основних факторів, що обмежують використання планування, відносяться:

• низькі обсяги нагромадження капіталу на підприємствах, що не сприяє здійсненню ефективних витрат на організацію планування;

• відсутність ефективних юридичних та етичних норм поведінки підприємців;

• відсутність культури ринку;

• слабкі навики управлінського персоналу в формальному плануванні, використання переважно інтуїтивних методів.