4.2. Методи формування виробничої програми підприємства

При плануванні виробничої програми підприємства необхідно вра­ховувати:

• дані про роботу підприємства у звітному періоді;

• перспективний план виробництва продукції (робіт, послуг);

• прогноз потреби у продукції підприємства;

• державний контракт (замовлення) на продукцію підприємства;

• результати самостійного спеціального вивчення попиту на продук­цію підприємства;

• договори на виробництво та поставку продукції;

• рівень спеціалізації та кооперування виробництва;

• ринкові ціни на основні види продукції (робіт, послуг) підприємства;

• заходи по збільшенню виробничих потужностей;

• дані про незавершене виробництво, залишки нереалізованої продукції.

При формуванні виробничої програми підприємства виділяють декілька груп продукції:

• продукція за державним контрактом (замовленням);

• продукція, визначена на основі ринкового попиту, за замовленнями споживачів, торгівельних організацій;

• продукція, випущена з власної ініціативи підприємства для продажу на ринку;

• продукція, яка використовується для внутрішніх потреб у планово­му періоді.

Кожна підприємницька структура формує свою виробничу про­граму самостійно з врахуванням ресурсів підприємства й отримання найкращих, результатів господарювання. При цьому враховуються вимоги: дотримання встановлених термінів поставок продукції, рів­номірність завантаження виробничих потужностей, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції.

• Особливістю формування виробничої програми в умовах ринку є те, що визначальними орієнтирами масштабів, асортименту, якості, ціни продукції виступають параметри ринку продукції (робіт, пос­луг):  ємність ринку, ступінь насиченості,  інтенсивність наси­чення,  параметри продукції підприємств-конкурентів,  ефектив­ність антимонопольної політики,

Основна мета формування виробничої програми полягає в

• оптимізації номенклатури і асортименту продукції для укладання дого­ворів на її виготовлення та поставку;

• максимальному використанні виробничого потенціалу;

• забезпеченні стійких фінансових результа­тів господарювання.

Для реалізації поставлених цілей виділяються такі

напрями планової діяльності:

• пошук підприємницьких партнерів;

• виявлення резервів виробництва і реалізації продукції;

• виявлення і свідомий вплив на формування певних потреб споживачів.

В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різні методи формування виробничої програми.

• рівневе прогнозу­вання, послідовне прийняття планових рішень,

• створення ситуа­ційних планів,

• лінійне програмування

• диверсифікація продуктів і ринків тощо.

Важливою умовою зменшення невизначеності в плануванні є роз­ширення ринкової інформації про споживачів і конкурентів, про по­пит і пропозицію і т. д.

• Рівневе прогнозування — це процес передбачення очікуваного обсягу продажу і прибутку за трьома рівнями: мінімальний, імо­вірний, максимальний.

• Мінімальний очікуваний обсяг виробництва і продажу визна­чається шляхом розрахунку рівня беззбитковості, порівняння його значення з обсягами укладених договорів (контрактів). Він забезпе­чує підприємству малоприбуткове або безприбуткове виробництво.

• Імовірний очікуваний обсяг виробництва і продажу враховує реальні можливості збільшення цін на продукцію підприємства при її реалізації на ринку, укладання додаткових договорів (контрактів) на випуск (продаж) продукції. При такому обсязі виробництва фінансовий стан підприємства поліпшується, пози­ції на ринку зміцнюються.

• Максимальний очікуваний обсяг виробництва і продажу ви­значається на основі реальної оцінки виробничого потенціалу під­приємства та ефективності його використання при сприятливій ситуації на ринку. Такий обсяг виробництва забезпечує стабіль­ний і стійкий стан підприємства, добрі ринкові позиції, перспек­тивний розвиток.

Рівневе прогнозування забезпечує підготовку до можливих нега­тивних наслідків господарювання, попереджає про наближення не­сприятливих умов для підприємницької структури, обумовлює вищий рівень обґрунтованості управлінських рішень і планових зав­дань. За умов застосування методу рівневого прогнозування важливо спрогнозувати критичний обсяг реалізації, який вказує на гранично мінімальну величину договорів поставки, що забезпечує підприємст­ву вихід за межі банкрутства. Він характеризує таку величину прода­жу продукції чи виконаних робіт (послуг), за якої витрати на вироб­ництво і збут продукції будуть дорівнювати доходу від продажу. Чим більша величина продажу порівняно з критичною, тим більше при­бутку отримає підприємство.

Критичний обсяг реалізації визначається по рівнянням суми продажу продукції (ВР) і суми витрат на її виробництво та збут (ВО). Можливості продажу обмежуються виробничою потужністю і ринко­вою ціною.