2.1. Сутність та еволюція стратегічного планування

Стратегічне планування — відносно молодий вид управлінської діяль­ності підприємств. Його витоки відносяться до 50-х років XX ст._г коли в підприємницькій діяльності широко застосовувалося перспективне планування. Воно було значним кроком уперед в науці управління, бо дало можливість підприємцям розширити горизонти майбутньо­го, пов'язати поточну діяльність з більш масштабними завданнями. В кінці 1960-х років на зміну перспективному приходить стратегіч­не планування, за якого діяльність підприємства стає більш об'єм­ною, оскільки охоплює, крім елементів внутрішнього середовища, зовнішні аспекти — соціальні і політичні, поведінку споживачів, дії конкурентів, замінників тощо.

У процесі розвитку стратегічного планування створено чисельні методи і моделі стратегічного аналізу, формальні способи вирішення завдань. Пік популярності стратегічного планування припав на кінець 70-х — початок 80-х років XX ст., коли його розглядали як панацею, радикальний спосіб вирішення будь-яких проблем підприємства.

Однак у 1980-х роках виявилась обмеженість у застосуванні фор­мальних методів стратегічного планування. Основними причинами цього стали:

• посилення значення людського, гуманітарного фактора у підприєм­ництві;

• розвиток концепції корпоративної культури, «внутріфірмової де­мократії», протиріччя в методах стратегічного планування і но­вих течіях в менеджменті;

• зросла невизначеність ділового середовища, зменшилася пе­редбачуваність змін,

У даний час стратегічне планування розглядається як функція ме­неджменту. Воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок син­тезу з гуманізованим підходом, використання творчого, інтуїтивно­го підходу. Його розглядають не як універсальний засіб досягнення успіху в підприємництві, а як основу для функціонування підприєм­ницьких структур.

Стратегічне планування розглядається як фундамент, на яко­му здійснюється вся система управлінських функцій.

Стратегіч­не планування — це інструмент, з допомогою якого формується система цілей функціонування підприємництва та об'єднуються зусилля всього колективу з їх досягнення.

Загальновідомо, що стратегічне планування отримало свій розви­ток у військовій галузі. Воно означало мистецтво військового керів­ництва знаходити правильні шляхи для досягнення перемоги. В су­часних умовах сфера застосування стратегічного планування значно розширилася і охоплює всі сторони суспільного життя, у тому числі й економіку.

В період переходу до ринкових відносин більшість підприємницьких структур усвідомила значення стратегічного планування і праг­не використовувати його методи в своїй практичній діяльності. Ши­роке застосування стратегічного планування у вітчизняній практиці господарювання стримується низьким рівнем знань про методи і за­соби розробки стратегічних планів та їхньою недостатньою адапто­ваністю до умов національного ринку.

Стратегічне планування — неперервний творчий процес, зумовле­ний невизначеністю майбутнього та необхідністю внесення змін в цілі підприємницької структури, зумовлені впливом зовнішнього та внутрішнього середовища.

Основне завдання стратегічного планування полягає в забез­печенні нововведень та організаційних змін, необхідних для функ­ціонування підприємства та його конкурентоспроможності,

Стратегічне планування можна розглядати як процес, що ви­конує декілька функцій:* розподіл ресурсів, адаптація до зов­нішнього середовища,* внутрішні координація та регулювання,*організаційні зміни.

Стратегія функціонування підприємницької структури формуєть­ся не лише на забезпеченні отримання високих фінансових резуль­татів, розширенні бізнесу, задоволенні ринкового попиту, але й на ефективному використанні матеріальних, трудових, інформаційних, фінансових ресурсів, постійному зниженні витрат виробництва. Тому :

• Ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності, пошук оптимальних шляхів їх використання є важ­ливою функцією стратегічного планування.

• Адаптація підприємницьких структур до зовнішнього середо­вища передбачає систему дій з пристосування підприємства до зміни ринкових умов господарювання — використання його пере­ваг та зменшення загроз.

• Функція координації та регулювання передбачає узгодження зусиль структурних підрозділів підприємства для досягнення стратегічної цілі, передбаченої стратегічним планом.

• Страте­гія підприємства — це складна система цілей і завдань, закріп­лених за відповідними структурними підрозділами і виконавцями. Для реалізації стратегії необхідна координація дій всіх учасників,

• Функція внесення організаційних змін проявляється в проведен­ні різних організаційних перетворень на підприємстві — перерозпо­ділі управлінських функцій, повноважень, відповідальності; ство­ренні мотиваційної системи для досягнення стратегічних цілей. При цьому дуже важливо, щоб ці дії були результатом страте­гічного передбачення, а не реакцією на господарську ситуацію.

Стратегічне планування як окремий вид управлінської діяльності висуває ряд вимог до фахівців апарату управління; вміння моделю­вати господарські ситуації, виявляти необхідність і характер змін на підприємстві, розробляти стратегію змін, використовувати надійні методи, реалізовувати стратегію.

Сучасні темпи змін в економіці — дуже високі, тому їх врахування в діяльності підприємств є надзвичайно важливим.

Стратегічне плану­вання  дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підпри­ємств,  сприяє зменшенню ризику при прийнятті рішень,  забезпечує інтеграцію цілей і завдань всіх структурних підрозділів і виконавців.

УВАГА!

Основна перевага стратегічного планування полягає у вищому рівні обґрунтованості планових показників, більшій ймовірності реалізації плано­вих сценаріїв розвитку подій, ніж при традиційному техніко-економічному плануванні.

У вітчизняній практиці управління підприємствами стратегічне планування застосовується рідко, хоча в останні роки увага до ньо­го значно зросла. Поряд з перевагами стратегічне планування має ряд недоліків, які обмежують сферу його застосування, позбавляють універсальності при вирішенні господарських завдань.

Недоліки стратегічного планування

 стратегічне планування не має чіткого алгоритму розробки і реалізації;

 конкретний інструментарій стратегічного планування залежить

від особистих здібностей спеціаліста, його професійного досвіду та інтуїції;

 процес стратегічного планування вимагає значних витрат часу, ресурсів і не завжди забезпечує отримання результату.

Наслідки помилок стратегічного планування значно серйозніші порівняно з помилками управлінських рішень і дій іншого характеру, особливо при прогнозуванні випуску нової продукції, виборі напрямків ^ вкладання коштів, обґрунтуванні нових можливостей бізнесу,

З метою забезпечення результативності стратегічне планування по­винне доповнюватися заходами підвищення організаційної культури, зміцнення виконавської дисципліни, вдосконалення обробки даних.

Стратегічне планування є результативним за умов:

• доповнення стратегічного планування поточним;

• щорічної деталізації стратегічних планів розвитку;

• збереження тісного зв’язку стратегічного плану з річним фінансовим планом;

• вдосконалення механізму стратегічного планування.