2.3. Логіка стратегічного планування

• Стратегічне планування можна розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних процесів, які логічно витікають один з одного і забезпечують стійкий зворотній зв'язок (рис. 2,1.). Стратегічне планування — один із основних компонентів стра­тегічного управління.

Процес стратегічного планування включає:

• визначення стратегічних цілей і завдань функціонування підприємства

• аналіз і оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища;

• визначення стратегічних альтернатив;

• вибір стратегій;

• підготовку кінцевого стратегічного плану.

В процесі стратегічного планування передбачаються результати реалізації стратегічного плану, проводиться оцінка очікуваних ре­зультатів. Якщо очікувані результати не забезпечують досягнення стратегічних цілей і завдань, то проводиться повторний вибір стра­тегії з переліку зазначених альтернатив або ж відбувається зміна ці­лей і завдань підприємства.

Відповідно до місії підприємства формуються стратегічні цілі і завдання, які відображають рівень підприємства з обслуговування за­мовників. Система цілей повинна включати: кількісні (обсяги госпо­дарської діяльності, рівень використання потенціалу і т. д.); якісні (рівень доходності, витрати на 1 три. випуску, продуктивність праці, (розмір заробітної плати, рівень використання ресурсів і т. д.); стратегічні (підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг), розширення ринку, вихід на нові ринки і т, д.); тактичні (реконструкція підприємства, освоєння нових видів продукції і т. д.) цілі.

Вибір цілей відіграє дуже велику роль у майбутній діяльності підприємства. Цілі є фундаментом для процесу корпоративного менеджменту, визначають способи підвищення ефективності, лежать в основі прийняття будь-якого ділового рішення,

Діяльність кожного підприємства різноманітна, тому не може орієнтуватися на досягнення єдиної цілі, а повинна враховувати декілька найважливіших напрямків господарювання. Фахівці рекомендують враховувати декілька напрямків визначення цілей:

 становище на ринку (підприємство визначає позицію щодо конкурентів, успіх в показниках конкурентоспроможності);

 інновації (визначає нові способи ведення бізнесу

виробництво нових товарів, просування на нові ринки,

застосування нових технологій, нових методів організації

виробництва тощо);

 продуктивність (визначає взаємозв'язок результатів

господарював я з ресурсами);

 ресурси (визначає оптимальне використання наявних ресурсів);

 дохідність (прибутковість) (визначається кількісний рівень необхідних доходів);

 управлінські аспекти (визначаються нові методи управління);

 соціальні аспекти (визначаються завдання з оплати

праці,поліпшення умов праці, забезпечення екологічної

безпеки тощо)

Після визначення цілей проводиться перевірка їх якості. Головними

критеріями якості поставлених цілей є їх * конкретність,* гнучкість,

* можливість коригувань, * вимірність, * співставимість.

Цілі для нижчих ланок підприємства розглядаються як завдання. Після визначення стратегічних цілей підприємства проводиться діагностика внутрішнього і зовнішнього середовища. Аналіз і оцінка внутрішніх проблем підприємства пов'язані з виявленням його сильних і слабких сторін. При цьому аналізуються цикли ділової активності підприємства, зміни ринкової кон'юнктури, наявні ресурси та інші фактори.

Зовнішнє середовище аналізується з позиції можливостей та загроз. Аналіз середовища передбачає дослідження двох його компонентів: макросередовища та безпосереднього оточення.

Аналіз макросередовища включає вивчення впливу на підприємство таких елементів середовища: > стан економіки, >• правове регулювання,>- політичні процеси, >• природне середовище, » ресурси, > науково-технічний рівень, > інфраструктура, > соціальний розвиток та ін.

Безпосереднє оточення впливає на стратегічні плани підприємства через покупців, постачальників, конкурентів, ринок робочої…сили , інноваційних продуктів і т. д.

Серцевиною стратегічного планування є визначення стратегічних альтернатив, У процесі господарювання підприємства можуть керуватися різними стратегіями, різними варіантами поведінки в майбутньому відповідно до визначених цілей і завдань. Різноманітні стратегії можна звести до трьох типів: * стабільності, * росту і * скорочення. Підприємство за відповідними критеріями вибирає один тип, а в окремих випадках - поєднання різних.

Основними критеріями вибору стратегій з переліку альтернатив них можуть бути: рівень наявних фінансових ресурсів, розмір ризику, час реалізації стратегії, характер зв'язків з постачальниками і замовниками, рівень менеджменту щодо реалізації стратегії. Стратегічний вибір повинен бути чітко визначений і однозначний.

Після вибору стратеги підприємства здійснюється підготовка кінцевого стратегічного плану. В залежності від поєднання вибраних стратегій стратегічний план може бути наступальним або оборонним. Наступальний стратегічний план формується підприємствами, які володіють високим потенціалом. Оборонний — спрямований на утримання досягнутих позицій, попередження негативних наслідків ринку, запобігання банкрутства.

Стратегічний план не має чітко означеної структури. До вибору його розділів, показників кожне підприємство підходить з власних позицій. Однак в останні роки визначилася загальноприйнята структура стратегічного плану, у відповідності до якої план має такі розділи:

^{ корпоративна місія  ресурси продукція діловий графік конкуренція @ інновації}

^ ринки^{ ресурси інновації діловий графік}

На практиці малі і середні підприємства стратегічний план не Оформляють у вигляді окремого документа. Всі стратегічні рішення відображають в бізнес-планах.

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, стратегічний план надає підприємству визначеності та індивідуальності. Він розробляється достатньо гнучким, щоб при потребі здійснювані модифікацію і навіть переорієнтацію.

Отже, стратегічне планування має циклічний характер, є неперервним творчим процесом, який забезпечує постійну адаптацію підприємства до змінних умов зовнішнього середовища.

Успіх діяльності підприємства, досягнення поставлених цілей залежать від реалізації стратегії, яка розглядається як важливий стан стратегічною управління.

Вимоги успішної реалізації стратегії

 чітка структуризація цілей і завдань стратегії, доведення її до працівників та схвалення ними,

 забезпечення виконання плану всіма необхідними ресурсами,  володіння засобами оперативного коригування плану або залучення додаткових ресурсів для його реалізації.

Оцінка стратегії — завершальний етап стратегічного управління, який забезпечу зворотній зв'язок між результатами реалізації стратегічного плану, поставленими цілями і завданнями. Засобом забезпечення такої відповідальності є контроль. Головне завдання контролю полягає в з'ясуванні того, наскільки повна реалізація стратегії приведе до досягнення цілей та місії підприємства. За результатами стратегічного контролю може здійснюватися коригування і стратегії, і цілей підприємства.