Тема № 7. Міжнародна міграція робочої сили

ПЛАН

1. Сутність і фактори міжнародної міграції робочої сили, її види.

2. Формування та розвиток світових ринків робочої сили.

3. Регулювання міжнародних міграційних процесів, його сучасні особливості.

Рекомендована література: [2; 4; 11].

1. Сутність і фактори міжнародної міграції робочої сили, її види.

Міжнародна міграція робочої сили (МРС) - переселення працездатного населення з одних держав до інших на строк більше одного року.

Особливості МРС:

• низька мобільність (наявність інституційних бар’єрів);

• обернений зв’язок з МРК. Низька заробітна плата є основою високої норми прибутку, що є стимулом перепливу капіталу у країни з нижчим рівнем заробітної плати.

Чинники: 1) економічні; 2) політичні; 3) соціальні; 4) культурні; 5) релігійні;

6) етнічні; 7) природно - кліматичні (стихійні лиха).

Сучасні риси МРС:

• різке зростання МРРС у другій пол. 20 ст. з економічних причин;

• набуття МРРС глобального характеру (у МРС приймає участь 2% населення планети, що складає 125 млн. чол.);

• перетворення Західної Європи з регіону еміграції на найбільший центр притягнення іноземної робочої сили.

Види та форми МРС:

1. За критерієм тимчасовості:

• остаточна міграція (постійна);

• тимчасова міграція (прискорена (до3р.), уповільнена);

2. За критерієм напрямку перетинання кордону:

• еміграція – виїзд працездатного населення з країни;

• імміграція – в'їзд працездатного населення у дану країну;

• репатріація – повернення населення на історичну батьківщин;

• рееміграція (повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання)

Ефекти імміграції:

*збільшення конкурентноспроможності продукції даної країни через зниження витрат на заробітну плату іноземцям;

*стимулювання зайнятості корінного населення серез споживаня імігрантами товарів та послуг;

* економія коштів на освіті спеціалістів;

*збільшення еластичності ринку праці;

*створення резерву робочої сили за рахунок іммігрантів на випадок кризи чи безробіття;

Ефекти еміграції:

*додаткові джерела валютного доходу у формі надходженнь від імігрантів;

* зменшення рівня безробіття;

* значна економічна активність реемігрантів;

*скорочення витрат на навчання, охорону здоров`я та ін.;

*інвестиції в економіку рідної країни;

*підвищення добробуту населення;

*втрата інтелектуального капіталу.

2. Формування та розвиток світових ринків робочої сили.

Світовий ринок праці (робочої сили) – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Зовнішній ринок праці формується під впливом двох потоків: еміграції та іміграції робочої сили.

Сегментація ринку робочої сили:

• робоча сила з відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації та з/п;

• робоча сила із країн з відносно низьким рівнем розвитку.

• транснаціональна робоча сила – з високим рівнем міжнародній мобільністю.

• висококваліфіковані спеціалісти у галузі інформатики.

Сучасні риси світового ринку праці:

• широка сегментація ринку праці (поява 3 і 4 сегменту);

• ускладнення структури попиту на робочу силу (необхідним компонентом попиту країн на робочу силу став попит на іноземних працівників).

Зміна звичайного характеру конкурентної боротьби (вона виникає між підприємствами вже на стадії пошуку інтелектуальних ресурсів).

Перелік бажаних іммігрантів:

1) робітники, згодні за мінімальну плату виконувати важку, небезпечну, брудну і некваліфіковану роботу (будівельники, підсобники, сезонні, вахтові, муніципальні робітники);

2) спеціалісти нових і перспективних галузей( програмісти, вузькоспеціалізовані інженери, банківські робітники);

3) спеціалісти зі світовим ім’ям (музиканти, артисти, вчені, спортсмени, лікарі, письменники);

4) представники рідкісних професій (обробники діамантів, реставратори);

5) крупні бізнесмени, що переносять свою діяльність у приймаючу країну.

3. Регулювання міжнародних міграційних процесів, його сучасні особливості.

Міжнародні економічні відносини на національному рівні мають обмежену сферу регулювання. Переважно це та частина національного законодавства, яка визначає засади участі країни у цих відносинах. В Україні ці відносини регулюються, наприклад, Законом України “Про міжнародні договори України”. Не слід плутати при цьому міжнародні економічні відносини (відносини, де суб’єктами є держави та міжнародні організації у сфері міжнародної економіки) та зовнішньоекономічні відносини (в них суб’єктами виступають також юридичні та фізичні особи). Останні мають дуже широку сферу регулювання.

На міжнародному рівні міжнародні економічні відносини регулюються:

- міжнародними економічними договорами (добровільними, рівноправними угодами економічного характеру, укладеними між державами, що закріплюють норми та правила, що регулюють міжнародні економічні відносини);

- міжнародними правовими звичаями (певні, самі собою зрозумілі правила організації та здійснення МЕВ, що розвиваються в процесі тривалої практики МЕВ);

- рішеннями міжнародних організацій (оскільки вони як правові акти містять у собі відповідні правила та принципи здійснення міжнародних відносин, розраховані на неодноразове використання і переважно не мають конкретного адресата);

- міжнародні кодекси поведінки (систематизовані правила поведінки відповідних суб΄єктів МЕВ).

Заходи державного регулювання міжнародного ринку праці:

Традиційні:

1) контроль, обмеження притоку:

- вимоги до кваліфікації, освіти, віку, стану здоровя;

- кількісне, географічне квотування;

- прямі та непрямі заборони на вїзд, тимчасові обмеження;

2) стимулювання повернення:

• виплата матеріальної компенсації виїжджаючим;

• створення робочих місць, професійна підготовка імігрантів.

(1 і 2 заходи передбачають прийняття фінансованих з бюджету програм).

Заходи превентивного характеру (надання економічної допомоги країнам масової еміграції):

1) зовнішня допомога (фінансова та технічна підтримка країн: надання позик, грантів, сприяння, співпрація в межах програм технічної кооперації, надзвичайна гуманітарна допомога);

2) ПІІ (філіали ТНК);

3) заходи внутрішньої та зовнішньої політики, що стримують потоки мігрантів країн-експортерів РС (послаблення торговельного протекціонізму по відношенню до країн-експортерів РС, угода про преференційну торгівлю).