«ЗАТВЕРДЖЕНО»

«___» ___________ 200 __р.

________________________

ПЛАН

ЗМІСТ

Вступ

1.1. Аудиторські докази, їх сутність та класифікація

1.2. Значимість аудиторських доказів

3.1. Поняття та класифікація робочої документації

3.2. Зміст і форма робочих документів

3.3. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання

3.4. Додаткова підсумкова документація

 Аудиторське підприємство “Облік”

Аудиторський звіт

2.Бутинець Ф.Ф., Усач Б.Ф. Аудит і ревізія в підприємницькій діяльності.,Житомир,-2001,-416с.

3.Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник для студентів. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.-672с.

5.Г.М.Давидов Аудит: Навчальний посібник.–К.: Знання, 2002.–365 с.

8.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.

10.Н.Т. Білуха. Курс аудиту. Підручник. К.: “Знання”, 2002.

ЗМІСТ

1

ЗМІСТ 2

Вступ 3

1.1. Аудиторські докази, їх сутність та класифікація 5

1.2. Значимість аудиторських доказів 10

3.1. Поняття та класифікація робочої документації 24

3.2. Зміст і форма робочих документів 25

3.3. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання 28

3.4. Додаткова підсумкова документація 29

 Аудиторське підприємство “Облік” 42

Аудиторський звіт 42

2.Бутинець Ф.Ф., Усач Б.Ф. Аудит і ревізія в підприємницькій діяльності.,Житомир,-2001,-416с. 47

3.Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник для студентів. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.-672с. 47

5.Г.М.Давидов Аудит: Навчальний посібник.–К.: Знання, 2002.–365 с. 47

8.Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2004. – 568 с. 47

10.Н.Т. Білуха. Курс аудиту. Підручник. К.: “Знання”, 2002. 47

Вступ

Актуальність теми. У процесі фінансово-господарської діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями, державними органами, фізичними особами та ін.). У результаті цього відбуваються господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань, дебіторської заборгованості, проведення розрахунків по них та інші зміни в активах і капіталі.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).В нормативах з аудиту і спеціальній економічній літературі наводяться різні визначення суті аудиторських доказів. Так, одні економісти наголошують, що під аудиторським доказом варто розуміти інформацію, яка підтверджує правильність відображених в обліку даних, отриманих під час фактичної перевірки стану контрольованого об’єкта, яку відбирає аудитор у процесі контрольних дій для надання замовникові висновку про достовірність звітності.

Інші економісти аудиторські докази називають свідченнями, відомостями, отриманими аудитором під час перевірки.

У процесі дослідження аудитор збирає і вивчає тільки ті свідчення про об’єкти перевірки, що можуть бути використані як аудиторські докази. Свідчення, не причетні до мети дослідження, вивченню й аналізу не підлягають. Аудиторські свідчення варто розуміти дещо ширше, ніж аудиторські докази. Не кожне свідчення про об’єкти перевірки може бути доказом, тому з методичного погляду доцільніше використовувати термін „аудиторські докази”.

Мета курсової роботи полягає в вивченні і узагальненні: теоретичних, методологічних і методичних аспектів стосовно специфіки аудиту, також набуття практичних навичок з оцінки господарських ситуацій, що наведені в практичній частині.

Завдання курсової роботи. Для досягнення мети необхідно:

- розглянути загальні поняття аудиторських доказів: де розкрити їх сутність та класифікація та значимість, для одержання аудиторських доказів щодо відповідності і структури та ефективності функціонування системи обліку, де використовують тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість;

- розглянути методику отримання аудиторських доказів, тобто джерела отримання аудиторських доказів; процедури та прийоми отримання аудиторських доказів; тести систем-контролю, де для отримання аудиторських доказів залежно від змісту об'єктів аудиту та умов їх дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального і фактичного контролю. Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом. З метою отримання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, при цьому аудитор установлює їх законність, доцільність та достовірність;

- розглянути робочі документи аудитора: класифікацію робочої документації; зміст і форму робочих документів; конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання; додаткову підсумкову документацію.

1.1. Аудиторські докази, їх сутність та класифікація

Для видачі обгрунтованих звітів аудитор повинен мати повну, достовірну і надійну інформацію — аудиторські докази.

Кількість та якість інформації, якою може володіти аудитор, багато в чому визначає якість аудиторського висновку, його адекватність фінансовому та майновому стану підприємства.

Аудиторські докази — це інформація, одержана аудиторами при підготовці висновків, на яких грунтується аудиторський звіт. Аудиторські докази включають первинні документи і облікові записи, які лежать в основі звітності, а також інформацію, що підтверджується з інших джерел.

Доказ складається з: тези, аргументу, демонстрації.

Рис.1.1.1 Структура аудиторських доказів

Одержані аудиторські докази можна класифікувати у світлі загальноприйнятих правил надання інформації. Особливе значення для аудиту мають прямі докази.

Прямі докази — це дані, що підтверджуються первинними документами й обліковими записами. Прямі докази підрозділяють на матеріальні та нематеріальні. Матеріальні — це документи і натуральні об'єкти. Нематеріальні — це моментні явища, а також контрагенти підприємства, на якому проводиться аудит(рис. 1.1.1.).

Докази можуть розрізнятися за характером: візуальні, документальні, усні, а залежно від джерела інформації — внутрішні або зовнішні.

За доказовим значенням документи, що перевіряються, поділяються на:

— первинні документи — письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

— облікові записи (облікові регістри) — носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, грунтування та узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку;

— головна книга — регістр синтетичного обліку, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду і обороти на дебеті і кредиті рахунків;

— бухгалтерська звітність;

— плани, кошториси, калькуляції;

— матеріали перевірок і ревізій;

— матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;

— дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю об'єктів аудиту;

— неофіційні документи — документи, які робітники підприємства ведуть з власної ініціативи;

— допоміжні документи — документи, в яких викладена думка осіб, що працюють на підприємстві.

Неофіційні та допоміжні документи доказового значення не мають, однак можуть бути використані при виборі напрямку проведення дослідження і перевірки.

Аудиторські докази отримуються в результаті належного поєднання тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість. У деяких випадках докази можуть бути отримані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.

Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються із первинних документів і облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Для одержання аудиторських доказів щодо відповідності і структури та ефективності функціонування системи обліку використовують тести систем контролю та процедури перевірки на суттєвість.

Аудиторські докази та їх зміст залежать від способів їх отримання. Аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкта аудиту й одержує об'єктивну і повну характеристику. В іншому випадку аудитор використовує дані внутрішнього аудиту, інформацію, отриману від керівництва підприємства або третіх осіб. При цьому він може отримати другорядні докази про стан об'єктів аудиту. До цих доказів він повинен ставитись упереджено, оскільки на практиці можуть з'явитися факти, що їх спростовують.

Вивчення матеріалів попередніх перевірок і результатів проведення внутрішнього аудиту є другорядними доказами правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності даних бухгалтерської звітності. Незважаючи на наявність другорядних доказів, аудитор мусить переконатися в їх правильності і правдивості.

Аудиторські докази бувають таких видів:

- внутрішні - інформація, отримана від клієнта в письмовій або в усній формі;

- зовнішні - інформація, отримана від третіх осіб у письмовому вигляді;

- змішані - інформація, отримана від клієнта в письмовій чи усній формі і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.

Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської фірми становлять зовнішні докази, далі за ступенем цінності і достовірності йдуть змішані докази і внутрішні докази.

Докази, отримані самою аудиторською фірмою, є достовірнішими, ніж докази, які наведені економічними суб'єктами.

У процесі підготовки аудиторського висновку використовують документовані докази. Документованими називаються докази, що містяться в конкретних документах. Докази у формі документів і письмових свідчень зазвичай достовірніші, ніж усні показання. Аудитор зобов'язаний використовувати докази, які б дали змогу забезпечити високу якість аудиторського висновку стосовно передбаченого в договорі на проведення аудиту підприємства.

Аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, до яких відносять:

- необхідність;

- достатність;

- обґрунтованість;

- правильність (достовірність).

На підготовчому етапі надання аудиторських послуг важливо визначити їх об'єкти і встановити, які докази необхідні, щоб скласти аудиторський висновок.

Під достатністю доказу розуміють обсяг інформації, яка достатня для визначення стану об'єкта аудиту. Якщо аудиторський доказ одержано за результатом суцільної перевірки руху господарських операцій, то аудитор може бути впевнений у повноті отриманої характеристики об'єкта аудиту і скласти відповідний аудиторський висновок. Коли ж аудиторський доказ містить дані, отримані за допомогою вибіркового дослідження об'єкта контролю, то, приймаючи на їх основі остаточне рішення, аудитор допускає певний ступінь ризику.

Критерії достатності і необхідності взаємно пов'язані і стосуються аудиторських свідчень, отриманих як під час тестування систем контролю, так і застосовуючи процедури перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських свідчень, а необхідність - їх якості і надійності та відповідності конкретному твердженню.

На аудиторську думку про достатність і необхідність аудиторських свідчень впливає низка факторів, а саме:

- оцінка аудитором характеру і розміру ризику, властивого на рівні як фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи класу операцій;

- характер систем обліку і внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

- значущість питань, які вивчаються і розглядаються;

- досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок;

- результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок;

- джерело і надійність отриманої інформації.

Обґрунтованість аудиторського доказу забезпечується тоді, коли він містить дані, наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності та інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

Під правильністю розуміють вимогу, відповідно до якої в аудиторському доказі мають бути наведені всебічно (формально, арифметичне і логічно) перевірені аудитором дані.

Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єктів аудиту, необхідної для складання аудиторського висновку.