Тема № 9. Сутність та форми міжнародної економічної інтеграції

ПЛАН

1. Процеси інтернаціоналізації, транснаціоналізації та інтеграції в теорії та практиці МЕ.

2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.

3. Взаємозалежність суб’єктів світової економіки як об’єктивна передумова координації економічної політики.

Рекомендована література: [3; 4; 5; 11; 14].

1. Процеси інтернаціоналізації, транснаціоналізації та інтеграції в теорії та практиці МЕ.

Інтернаціоналізація – процес поширення економічної діяльності за національні межі.

Існує інтернаціоналізація капіталу і інтернаціоналізація виробництва.

1) інтернаціоналізація капіталу – розширення сфери діяльності капіталу за межі держави, пов’язаної з розширенням контактів між підприємствами різних країн;

2) інтернаціоналізація виробництва – встановлення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн.

Транснаціоналізація – це багатоплановий та багаторівневий процес у якому приймають участь не тільки основні його суб’єкти ТНК, але і міжнародні організації, регіональні об'єднання і угрупування, а також держави в особі своїх урядових структур.

Інтеграція (економічна) – це процес поступового зближення економічних структур національного господарства, їх рівня економічного розвитку, формування глибоких і стійких взаємозв’язків в основних галузях економіки.

Глобалізація – це загальний та всебічний процес об'єднання країн світу у вирішенні їх спільних проблем. Критерієм відмінності цих понять є ступінь інтенсивності та розгалуженості економічних зв'язків між країнами учасників.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Так, інтеграція - відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядалась нами як найвищий рівень розвитку МЕВ. Разом з тим, інтеграція - стирання відмінностей між економічними суб'єктами -представниками різних держав.

На мікро рівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції: 1) інтеграція "вниз" (на мікрорівні виникають ТНК); 2) виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції); 3) невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу.

2. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості.

Основні етапи міжнародної інтеграції (які на кожний даний період часу слугують окремим формами) на макрорівні:

*Зона преференційної торгівлі являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є Преференційна система Британського Співтовариства (1932 р.), що об'єднувала 48 держав.

*Зона вільної торгівлі - дія особливого пільгового торговельний режиму для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типові приклади: Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі "США-Канада" (1988 р.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)."

*Митний союз - угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), в Європейському союзі (з 1968 р.).

*Спільний ринок - забезпечення вільного руху не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні тепер для Європейського Союзу.

*Економічний союз - вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики.

*Валютний союз – до основних ознак, властивих економічному союзу, додається функціонування єдиної валюти країн-учасниць такого союзу.

*Політичний союз - створюється на основі економічного, де, поряд із економічною забезпечується й повна політична інтеграція.

3. Взаємозалежність суб’єктів світової економіки як об’єктивна передумова координації економічної політики.

Інтернаціоналізація господарського життя веде до взаємозалежності національних відтворювальних процесів на світовому рівні. Збільшення НД в одній країні в умовах інтернаціоналізації виробництва та обміну сприяє зростанню імпорту товарів та послуг. Збільшення прибутку та імпорту в одній країні і відповідно прибутку в іншій викликає відповідний попит на імпорт у третіх країнах. Це у свою чергу спричиняє збільшення сукупного попиту в інших країнах., що є додатковою реакцією на початкове розширення попиту в одній країні. Розвинута країна своєю грошовою політикою стимулює внутрішнє виробництво та імпорт, що викликає зростання експорту інших країн. Це приводить до розширення виробництва і зайнятості у світі (“теорія локомотива”). При цьому ступінь економічного пожвавлення в одній країні залежить не тільки від частки її імпорту в іншій країні, а й від впливу її експорту на подальший приріст прибутку.

Для визначення ефекту взаємозалежності важливо знати, наскільки приріст ВВП на 1% в одній країні забезпечує економічне зростання в іншій. На основі економетричної моделі міжнародного зв’язку ОЕСР були підраховані розміри ефекту передання економічного зростання або взаємозалежності. Збільшення витрат у США на 1% приводить до збільшення внутрішнього прибутку на 1,47%, в Німеччині – на 0,23, в Японії – на 0,25, у Канаді на 0,68, у країнах ОЕСР у цілому – на 0,74%.

Не менш важливі наслідки для економік тих чи інших країн має зворотне явище. Якщо одна країна змінює свою грошову, кредитну або фіскальну політику, підвищуючи процентні ставки і податки, то проміжним результатом буде зниження попиту на вироблені всередині країни товари і послуги у зв’язку зі зниженням доходів та зайнятості. Частина зниження попиту, яка припадає на іноземні товари, веде до скорочення імпорту. Це у свою чергу призводить до зниження попиту на експорт першої країни, негативно впливаючи на її економіку.

Взаємозалежність нерідко створює складні проблеми національних економік. Так, експортна орієнтація виробництва ставить країну в залежність від зміни світових цін, коливань світового попиту, конкуренції на світовому ринку. Особливо небезпечна така залежність для невеликих країн із вузькою спеціалізацією економіки. Не менш негативні наслідки має імпортна залежність. Зростання світових цін та обмеження на експортні постачання в країнах-експортерах несприятливо відбиваються на країні-імпортері.

Велике значення в цьому плані має диференціація країн за рівнем економічного розвитку, їхньою роллю у світовій економіці. Побудова сучасної світової економічної системи дає однобічні переваги головним країнам і групам країн. При цьому найслабші суб’єкти світової економіки не можуть забезпечити захист своїх інтересів.

СПИСОКРЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Зевин Л. Национальные экономические системы в глобальных процессах // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - № 11. – С. 24.

2. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 488 с.

3. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.ІІ. Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Уч. пос. д/в – М.: Междунар. Отношения, 2000. – 486 с.

4. Международные экономические отношения: Учебник для вузов/ В.Е.Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдин и др.; Под ред. Проф. В.Е. Рыбалкина. –М.: ЮНИТИ-ДАНА - 2000. – 503 с.

5. Мировая экономика в ХХ веке: потрясающие достижения и серьёзные проблемы (Гл. 5 доклада МВФ «Обзор мировой экономики») //. МЭиМО. – 2001. - №1.

6. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: підручник. – К.: Либідь, 2000. - 192 с.

7. Панфілова Т.О. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та руху капіталів // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 2 – С. 88.

8. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения / пер. с фр. О.С. Савкевич. – М.: Прогрес Универс, 1994. - 494 с.

9. Портер М. Международная конкуренция: Конкурентные преимущества стран / Пер. с англ. – М.: Международные отношения, - 1993. – 896 с.

10. Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підр. для магістрантів з міжнародної економіки і держ. службовців. – Тернопіль: Екон. Думка, - 2002. – 504 с.

11. Світова економіка: підручник для вузів / Філіпенко А.С., Рогач О.І. та ін.–К.: Либідь, 2001. - 582 с.

12. Семёнов К.А. Принципы развития международного разделения труда. – М.: Ассоциация «Гуманитарное знание», -1996. – 281 с.

13. Хэррис Мэнвилл Дж. Международные финансы / Пер. с англ. – М.: Инф. – изд. Дом «ФИЛИНЪ», 1997. – 416 с.

14. Яремко Л.А. Фінансова глобалізація і національна економіка // Фінанси України. – 2003. - № 10. - С. 45.

30