Тема № 4. Сутність, види та форми мпп.

ПЛАН

1. Міжнародний розподіл праці, умови і фактори його розвитку.

2. Основні форми МПП.

3. Основні напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Рекомендована література: [4; 12].

1. Міжнародний розподіл праці, умови і фактори його розвитку.

Існує декілька визначень міжнародного поділу праці, які прирівнюють значення міжнародного поділу праці і спеціалізації. Наприклад, МПП – це спеціалізація країн на виробництві та експорті тих товарів, які мають найбільш низькі витрати виробництва і вартість порівняно з інтернаціональними витратами на ці товари, що дозволяє отримати необхідний економічний ефект. Інше визначення МПП – це пріоритетний розвиток країнами окремих галузей, у яких вони мають найбільшу порівняльну перевагу з метою обміну продукції цих галузей на товари відносно дешевше вироблені іншими країнами. Але найбільш комплексним є останнє визначення, яке описує МПП як систему:

МПП – це система або спосіб організації спільного виробництва при якому підприємства різних країн спеціалізуються на вироблені певних товарів або послуг, а потім обмінюються ними.

Причини виникнення МПП:

• існування можливості зниження капіталоємності випуску нової продукції в результаті МПП та спеціалізації;

• існування можливості досягнення високої якості продукції;

• існування можливості шляхом порівняно невеликого зростання покупок комплектуючих досягнути значного збільшення випуску продукції;

• можливість підвищення продуктивність праці при реалізації крупних економічних завдань.

Чинники МПП: 1) природно – географічний; 2) соціально – економічний (робоча сила, її наявність); 3) науково – технічний потенціал; 4) політичні (ступінь розвитку державного суверенітету і ін.)

Особливості сучасного МПП:

- розвинуті країни прагнуть розмістити на своїй території високотехнологічне та наукоємне виробництво, яке потребує високої кваліфікації робітників;

- як правило за межі країни виносяться технологічні процеси, що не потребують високої професійної підготовки робітників (обробка сировини, збирання готових вузлів на конвеєрі, шкідливе виробництво з великою кількістю відходів);

- розробка та впровадження розвинутими країнами програм забезпечення притоку висококваліфікованими спеціалістів і наукових робітників з інших країн.

2. Основні форми МПП.

Оскільки сутнісним змістом поділу праці як складного явища є поєднання процесів спеціалізації і кооперування, то основні форми МПП слід розрізняти на форми спеціалізації і форми кооперування.

Форми міжнародної спеціалізації розрізняють, орієнтуючись в першу чергу на різноманітні характеристики продукції, що випускається. Для цього виокремлюють декілька критеріїв. Так, за критерієм кінцевого вигляду продукції міжнародна спеціалізація існує у наступних формах:

1. виробництво готових виробів;

2. виробництво деталей та вузлів;

3. технологічна спеціалізація.

За критерієм широти асортименту продукції окремої галузі:

1. часткова (одновидова) предметна спеціалізація (спеціалізація на випуску одного виду продукції);

2. багатовидова (n-ної кількості видів даного товару);

3. всевидова (всі види даного товару).

Форми міжнародного кооперування розрізняють, орієнтуючись в першу чергу на особливості зв’язків між іноземними партнерами. За кількістю суб’єктів кооперування буває:

1. двохстороннє; 2) багатостороннє.

За кількістю об’єктів:

1. одно предметне; 2) багатопредметне.

За галузевою структурою зв’язків:

1. внутрішньогалузеве; 2) міжгалузеве.

За територіальним охопленням:

1) регіональне; 2) міжрегіональне; 3) міжконтинентальне.

3. Основні напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Основними напрямками розвитку міжнародної спеціалізації є:

1) торгівельні контракти про поставки товарів, що укладаються різними країнами на 1, 5 та більше років;

2) взаємні угоди про спеціалізацію виробництва у різноманітних галузях промисловості та сільського господарства, які передбачають організацію виробництва окремого виду продукції на території даної країни ( угода обговорює місце виробництва товару, але не встановлює ні масштабів, ні розмірів підприємств);

3) угоди про спільне будівництво великих народногосподарських об’єктів на територіях окремих країн.

Основні напрямки розвитку міжнародного кооперування:

1) встановлення великими корпораціями зв’язків з дрібними та середніми фірмами та їх перетворення на субпостачальників вузлів, деталей та інших часткових продуктів з метою зменшення витрат виробництва;

2) залучення у ролі субпостачальників не тільки дрібних та середніх, але й великих підприємств, які спеціалізуються на виготовленні часткових компонентів для кінцевої продукції;

3) залучення у ролі спеціалізованих субпостачальників комплектуючих іншими фірмами самих транснаціональних корпорацій.

Юридичне оформлення міжнародних зв’язків по кооперуванню існує у вигляді різноманітних угод, які можуть не співпадати за своєю формою та змістом. Найбільш розповсюдженими є угоди про спеціалізацію та кооперування виробництва, договори про підрядне кооперування, контракти на купівлю-продаж комплектуючих виробів.

Тема № 5. Сутність та зміст міжнародної торгівлі.

ПЛАН

1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі.

2. Місце МТ в МЕ та МЕВ. Форми і показники сучасної МТ.