15.3 Методи оцінки якості продукції.

Методи оцінки якості продукції можна поділити на дві основні групи (рис.15.1). Перша група методів оцінки якості продукції поділяється в залежності від способу одержання на об’єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.

Вимірювальний метод передбачає використання при оцінці якості технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини властивостей кінцевої будівлі (зовнішнє сприйняття людиною даної будівлі).

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених об’єктів.

Друга група методів оцінки якості продукції поділяється в залежності від джерел інформації на:

- традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах);

- експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості);

- соціальний (ґрунтується на визначенні якості кінцевого продукту на основі вивчення думки користувачів про неї).

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використання методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

Мал. 15.1. Методи оцінки якості продукції

15.4.Система забезпечення якості продукції.

Створення системи технічного контролю вирішило багато оперативних завдань забезпечення якості продукції, але одночасно викликало внутрішні організаційні протиріччя, а саме: розширені служби технічного контролю стали єдиним органом забезпечення якості продукції, що призвело до зменшення відповідальності безпосередніх виконавців; технічний контроль тільки фіксував результати процесів і не впливав на процеси конструкторської і технологічної підготовки, де закладався потенційний рівень якості виготовлення; розвиток системи технічного контролю не відбився на зміні форм організації праці, тощо.

Уникнути ці протиріччя повинна була сформована системна концепція оперативного управління якістю продукції через активну дію на працю виконавців. Ця концепція була втілена в системі бездефектного виготовлення продукції (БВП). Дана система передбачає: комплексний взаємозв’язок організаційних, технічних та економічних факторів забезпечення якості; персональна відповідальність усіх учасників за якість праці; обов’язкову участь всіх виробничих підрозділів в роботі по забезпеченню якості.

У системі БВП для реалізації цих положень використовуються показники якості праці виконавців та колективів, комплекс заходів морального та матеріального заохочення, тощо.

Разом с системою БВП на підприємствах впроваджувалась система бездефектної праці (СБП), яка дозволяє дати оцінку якості праці виконавців.

На основі БВП і СБП та інших систем було створено комплексну систему управління якістю продукції (КСУЯП).

КСУЯП- це певний комплекс заходів орієнтованих на весь господарський механізм, усю сукупність технічних, організаційних і соціальних факторів сучасного виробництва, направлених на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам.

Основні вимоги до систем якості містяться в національних стандартах на системи якості або, за відсутності таких, у стандартах ІSО 9001, ІSО 9002 та ІSО 9003.

Стандарти обов’язкові тільки для тих підприємств, які їх затвердили. Стандарти є: основними, спеціальними і загальними.

Розглянемо деякі показники, які розраховуються в процесі управління якістю продукції.

У ряді галузей промисловості якість продукції оцінюється за сортами за коефіцієнтами сортності (Кс):

Кс=(N₁*Ц₁+ N₂*Ц₂)/(( N₁+ N₂)* Ц₁ (15.1)

Де N₁, N₂ – відповідно випуск продукції нижчого і вищого сорту одиниць;

Ц₁, Ц₂ – ціна одиниці виробу відповідного сорту, грн.

Інколи підвищення якості продукції спричиняє прямий економічний ефект.

Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості.

Річний економічний ефект (або річний прибуток від поліпшення якості) (Ея) обчислюється за формулою:

Ея=(ΔП-Е_Н*К)*N_Я (15.2),

Де ΔП – приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції підвищеної якості , грн.;

Е_Н – нора прибутку;

К – питомі капіталовкладення на проведення заходів щодо поліпшення якості продукції, грн./од;

Nя – обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту (ΔПя);

ΔПя=((Ц₂-С₂) – (Ц₁-С₁)) * Nя (15.3),

Де Ц₁, Ц₂ – відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.;

С₁, С₂ – собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту, грн.

Річний економічний ефект у виробника продукції покращеної якості (Ев) може бути також обчислений як різниця приведених витрат на виробництво продукції покращеної і попередньої якості:

Ев = (С₁+Ен * К₁) – (С₂+Ен * К₂)) * Nя, грн. (15.4),

Де С₁, С₂ – собівартість виготовлення одиниці продукції відповідно попередньої і покращеної якості грн;

К₁, К₂ – питомі капіталовкладення у виробництво продукції відповідно попередньої і покращеної якості, грн.

Досить часто цей ефект може мати від’ємне значення тому, підприємство змушене змінити ціну виробу, щоб забезпечити собі необхідний рівень рентабельності виробництва. В такому випадку економічний ефект можна обчислити як (Пя).

Річний економічний ефект у споживачів продукції більш високої якості (Ес) може бути обчислений як зміна річної величини одноразових і поточних затрат:

Ес = (Ен * (К₁^'* dо- К₂^' )+( С₁^' - С₂^') (15.5),

Де К₁^', К₂^' – питомі капітальні вкладення на придбання і експлуатацію виробів відповідно попередньої і підвищеної якості, грн.;

С₁^', С₂^'– річна сума експлуатаційних витрат виробів відповідно попередньої і покращеної якості, грн.;

dо – коефіцієнт еквівалентності (спряження) старої продукції новій за корисним ефекту (продуктивності, строку служби і т. п.)

Покращення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тому підвищення якості має значний економічний ефект. Цей ефект враховує ефекти і від виробництва, і від експлуатації (споживання) продукції підвищеної якості.

Сумарний річний економічний ефект від підвищення якості продукції (Есум) визначається як сума річних економічних ефектів при її виробництві і споживанні (експлуатації):

Есум. = Ев + Ес (15.6)

В ряді випадків при покращенні якості продукції зумовлює зростання її собівартість при незмінній ціні але збільшується строк служби нового виробу. В такому разі річний економічний ефект (Ер) може бути обчислений за формулою:

Ер = (Сс – Сн*Тс/Тн)* Nя (15.7),

Де Сс, Сн – собівартість одиниці старого і нового виробу, грн.;

Тс, Тн – строк служби старого і нового виробу, років.

При кількісній оцінці якості продукції використовується індекс якості (І), значення якого повинно бути більшим або дорівнювати одиниці. Індекс якості визначається :

А) для груп виробів, у яких дефекти відсутні при умові, що W_j=0

(15.8)

Б) для груп виробів з дефектами

(15.9)

Де , що підлягають перевірці (контролю); - технічні бригади;

V_j^Ф, W_j^Ф - кількість відхилень одиничних показників якості (ОПЯ) від встановлених нормативних значень (відповідно у кращий чи гірший бік) у розрахунку на партію виробів;

V_j^m, W_j^m - розрахункові максимальні показники відповідно перевищення І=2 або зниження І=0 якості порівняно з нормативом.

Вагомість (значимість) дефектів враховується за допомогою показника дефектності продукції

(15.10),

Де Р_n^Ф – частота відхилень значень n-го ОПЯ від нормативу в гірший бік, %;

D_n – вагомість (значимість) n-го ОПЯ у формуванні якості продукції (в частках одиниці).

Вагомість ОПЯ характеризується функціональною D_1n та вибірковою вагомістю D_2n. Функціональна вагомість визначається для кожного виду продукції експертним шляхом при розгляді її якісних властивостей шляхом відбору найбільш важливих одиничних показників якості. Виробнича вагомість ОПЯ відображає ступінь загрози окремих дефектів, що можуть утворитися внаслідок недотримання нормативних значень ОПЯ

(15.11),

Де Р_n^p – частота утворення дефектів n-го ОПЯ (визначається на основі середньостатистичних даних);

– усереднені затрати, що пов’язані з ліквідацією дефекту.

Загальний показник вагомості n-го ОПЯ:

(15.12)

Можливість оцінювати якість продукції через кількісні критерії відкриває перспективи для всебічного аналізу виробничої діяльності та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.