13.3. Організація тарного господарства

Тарне господарство є самостійним підрозділом допоміжного виробництва. Воно близько зв‘язане зі складським господарством, зокрема з збутовим складом. Необхідність тарного господарства обумовлена тим, що продукція реалізовується переважно у певному пакуванні.

Тара – це виріб, куди поміщають матеріали, напівфабрикати або готову продукцію з метою їх кількісного і якісного збереження при транспортуванні з місця виробництва до місця зберігання або споживання.

Тара призначена для:

• захисту вантажу від псування під механічною дією, забруднення та впливу зовнішнього середовища (температура, атмосферні опади тощо);

• захисту вантажу від втрат при транспортуванні і зберіганні;

• скорочення часу при навантажуванні – розвантажуванні та створення зручностей при роботі з вантажем.

Структура і організація тарного господарства залежить від виду продукції, вимог споживача до її фасування, пакування і тари. Тару і засоби пакування підприємства виготовляють самостійно або отримують від спеціалізованих підприємств.

Особливістю використання тари та пакування є маркування з вказанням виду вантажу, його кількості, вимог до перевезення, відправника вантажу і отримувача, спеціальних вимог для зберігання тощо.

Контрольні запитання

1. Сутність та функції транспортного господарства.

2. Основні завдання транспортного господарства.

3. Класифікація транспортних засобів.

4. У чому полягає організація транспортного обслуговування?

5. Поняття вантажообігу та вантажного потоку.

6. Порядок розрахунку потреби в транспортних засобах.

7. Основні системи маршрутів перевезення вантажів.

8. Сутність та функції складського господарства.

9. Класифікація складів.

10. Складські операції.

11. Тарне господарство та особливості його організації.

Тема 14. Організація матеріально-технічного постачання та збуту

14.1. Організація матеріально-технічного постачання

14.2. Організація збуту.

14.1. Організація матеріально-технічного постачання

Виробнича діяльність будь-якої організації значною мірою залежить від ефективно налагодженого матеріально технічного постачання.

Постачання – це діяльність, що пов’язана основним чином зі зміною права власності на фізичний товар.

Постачання є ефективним при виконанні наступних умов:

• матеріально-технічні ресурси постачаються в організацію в необхідній кількості і в необхідному асортименті;

• постачання здійснюється в комплексі і в заплановані терміни, що визначені виробничим планом організації;

• простої виробничого процесу, пов’язані з постачанням, повинні бути відсутні.

У склад матеріально-технічних ресурсів входить все те що поступає на підприємство у речовій формі, а саме: сировина, комплектуючі вироби, напівфабрикати, матеріали, обладнання, паливо, енергія, вода тощо.

Основою для визначення потреби в матеріально технічних ресурсах служать норми витрат матеріалів.

Існують дві форми матеріально технічного постачання: складська і транзитна.

Форма 1. Складська. Постачання → склад → виробництво

Згідно даної форми постачання, матеріально-технічні ресурси перед тим як поступити на виробництво доставляються з підприємств, що їх виготовляють на бази і склади постачально-збутових організацій (організація складського обслуговування виробництва див. тему 13). Складська форма постачання дозволяє отримувати матеріали в раціональній кількості, збільшує маневреність матеріалами, дозволяє концентрувати на складах запаси матеріалів багатьох організацій з малою інтенсивністю їх використання. Крім цього застосування даної форми набагато спрощує управлінську роботу пов’язану з постачанням. Але одночасно з цим складська форма постачання має свої недоліки, характерніший з яких це вартість зберігання матеріально-технічних ресурсів, що в кінцевому рахунку впливає на ціну продукції (товару).

Форма 2. Транзитна. Постачання → виробництво

При використанні транзитної форми постачання організація отримує матеріально-технічні ресурси безпосередньо від підприємств, що їх виготовляють, або видобувають. Дана схема має ряд переваг, а саме: зменшуються транспортно-заготівельні витрати, прискорюється постачання матеріалів, полегшується процес розподілу і організації господарських зв’язків між виробниками і споживачами, зменшується потреба в складах і базах постачання. Використання цієї форми є доцільним тоді, коли потреба в матеріальних ресурсах велика і відповідає транспортним нормам відпуску. Ця форма також застосовується при постачанні напівфабрикатів, які швидко втрачають свої початкові властивості (бетонні суміші і т.д,). Але існують і свої недоліки. В цій ситуації виробництво дуже залежить від надійності джерел постачання. Керівництво процесом постачання при цьому повинно бути відмінно налагодженим, оскільки помилки можуть призвести або до накопичення ресурсу або до створення його дефіциту.

Правильне рішення організації в матеріально-технічному постачанні полягає в оптимальному поєднанні перших двох форм постачання.

Крім наведених форм постачання існують і інші форми та методи забезпечення організації необхідними матеріально-технічними ресурсами, а саме: аукціони, товарні біржі, оптові закупки, організація власного виробництва тощо.

Зв’язок між організацією і підприємствами які постачають матеріали або сировину може бути прямим або непрямим (опосередкованим). Прямий – це такий зв’язок при якому усі питання по вирішенню постачання продукції здійснюється безпосередньо між організацією-споживачем і підприємствами які її виготовляють. Непрямий (опосередкований) зв’язок це такий зв’язок при якому всі операції по постачанню, здійснюються через посередників.

При виборі постачальника, організації необхідно керуватись такими критеріями: надійність постачальників; тривалість отримання ресурсу; кількість пропозицій; конкурентноздатність і ціна ресурсу тощо. Однією з процедур вибору потенційних постачальників є конкурентні торги (тендери).

В організації постачанням займається відділ “Матеріально-технічного постачання”, під керівництвом заступника директора з виробництва. Оскільки якість роботи відділу у багатьох випадках визначає якість виробництва, то він повинен бути укомплектованим висококваліфікованими спеціалістами. На даний відділ покладені такі завдання: аналіз і проведення досліджень ринку поставників по конкретним видам ресурсу; прогнозування і визначення потреби в конкретних видах ресурсів; пошук каналів і форм постачання; здійснення контролю та аналіз ефективності використання ресурсів у процесі виробництва; організацію постачання і зберігання матеріальних ресурсів; оперативне планування та управління постачанням, тощо.

Організаційна структура відділу матеріально-технічного постачання залежить від типу виробництва, його масштабів, номенклатури сировини і матеріалів а також їх форм постачання. Для прикладу розглянемо проблемно-цільову організаційну структуру управління (див.мал.4.9. тема 4). Згідно даної структури матеріально технічним постачанням займається відділ “організація виробництва та збуту продукції” який очолює заступник з виробництва.