10.2. Об‘єкти нормування праці

Об‘єкти нормування законодавчо не встановлюються, хоча зміст окремих з них регламентується державою через міністерства і відомства чи місцеві органи управління, деякі регламентуються міжнародними органами (наприклад ООН, Міжнародною організацією з стандартизації тощо). На мал. 10.1 зображені об‘єкти нормування праці.

Норми умов і охорони праці повинні встановлювати міжнародні і національні органи управління: норми безпеки і екобезпеки - міжнародними, а санітарно-гігієнічні, естетичні, параметрів робочого місця – державними органами.

Норми витрат фізичної і нервової енергії працівників повинні установлювати і контролювати державні органи управління.

Норми витрат робочого часу і співвідношення чисельності та норми результатів праці повинні розроблятися і контролюватися управлінським персоналом організації.

Структура та зміст об‘єктів нормування у кожному конкретному випадку визначається керівництвом організації.

Укрупнено методи нормування можна розділити на два види: розрахунково-аналітичні і дослідницько-статистичні [2. с. 76].

Розрахунково-аналітичні методи нормування базуються на детальному аналізі технологічних, виробничих, трудових і управлінських процесів, форм організації, предметів і засобів праці, робочого місця тощо. Переважно використовуються у масовому і серійному виробництві.

Дослідницько-статистичні методи нормування базуються на використанні минулого досвіду нормувальника, його знань та інтуїції, використанні простих статистичних методів екстраполяції тощо. Використовуються у одиничному виробництві.

Мал. 10.1. Об‘єкти нормування праці.

10.3. Методи нормування та етапи розробки норм часу

Інший підхід [4. с. 222] передбачає виділення сумарного методу нормування з його різновидами: досвідний, статистичний, метод аналогій.

Досвідний метод нормування полягає у тому, що норма часу на відповідну роботу встановлюється на підставі особистого досвіду нормувальника і грунтується на фактичних витратах часу на таку ж роботу у минулому.

Статистичний метод нормування передбачає визначення норми часу з урахуванням його витрат у минулому і звітних статистичних даних.

Метод нормування за аналогією полягає у встановленні аналогії з нормами, визначеними раніше на подібні роботи або операції.

До специфічних методів нормування праці відносяться: фотографія робочого часу; хронометраж; метод моментних спостережень.

Детально методи нормування праці вивчають у курсі “Нормування праці”.

З організаційної точки зору виділяють такі етапи розробки норми часу з використанням розрахунково-аналітичного методу:

1. вивчення об‘єкту нормування з точки зору логічності, повноти, точності, обґрунтованості і ефективності інженерних рішень;

2. вивчення параметрів зовнішнього середовища об‘єкту нормування: особливості типу виробництва, технологічного обладнання, вимог до кваліфікації робітника, норм охорони і безпеки праці, виробничого процесу у просторі і часі, комплексного обслуговування робочого місця, системи оплати праці тощо;

3. вивчення особливостей організації виробництва, праці і управління виробництвом, пов‘язаних з об‘єктом нормування;

4. вивчення і вибір додаткових методів нормування;

5. аналіз трудових процесів;

6. розділення трудових процесів на елементи;

7. проектування раціональних режимів роботи обладнання;

8. проектування параметрів організації обслуговування робочого місця;

9. розрахунок витрат штучного часу на виконання елементів операції;

10. розрахунок елементів штучно-калькуляційного і допоміжного часу;

11. розрахунок, погодження і затвердження норм часу;

12. організація впровадження норми і стимулювання її виконання;

13. вивчення стану справ у даній області та облік змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства для коректування норми у майбутньому.