12. Критерії оцінювання

Контроль за веденням конспектів лекцій, експрес-контроль підготовки студента до занять, оцінне виконання, проведення розрахунків і оформлення результатів соціологічних опитувань, оцінка роботи студента протягом заняття, виконання домашніх завдань, перевірка ведення конспекту першоджерел. Оцінка за навчальний проект. Підсумковий письмовий тест.

Розподіл балів, що присвоюються студентам Шкала оцінювання:

90 – 100 балів – відмінно (А);

75 - 89 балів - добре (ВС);

60 - 74 бали - задовільно (DE);

35 - 59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

34- 50 балів - незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

1. Ведення конспекту лекцій-10 балів;

2. Ведення конспекту підготовки до семінарських занять-15 балів;

3. Реферат –5 балів;

4. Поповнення словника термінів-5 балів;

5. Робота на семінарському занятті- (13 семінарів),

6. Наукеово дослідна робота студентів-5 балів.

Оцінка за кожний семінар:

на «відмінно» дорівнює-65 балів( 13 х 5);

на «добре»-52 бали (13х 4);

на «задовільно»- 39 балів (13х3 ).

Для підготовки до успішної здачі підсумкового кон­тролю необхідно повторити весь матеріал навчального ку­рсу. В цьому вам допоможуть тези лекцій, методичні реко­мендації до семінарських занять, завдання для самостійної роботи, словник термінів і понять, контрольні питання, ре­комендована до кожної теми додаткова література.

Підсумковий контроль проводиться у формі індиві­дуальної співбесіди шляхом постановки викладачем пи­тань, розв’язування студентом задач, вправ тощо. Щоб ус­пішно скласти його, студенти, повинні:

а) знати:

І. Термінологію міжнародного права, тобто тлумачення різних термінів. У цьому допоможе сло­вник термінів і понять, складений протягом всього періоду вивчення навчальної дисципліни.

ІІ. Програмні питання для самостійної перевірки знань, умінь, навичок студентів по дисципліні « Міжнародне публічне право »

б) вміти:

І. Порівнювати різні точки зору, робити власні ви­сновки.

ІІ. Класифікувати юридичні факти; проаналізувати міжнародні угоди, та дати їм оцінку.

ІІІ. Диференціювати або інтегрувати знання за окремими проблемами;

IV. Застосовувати правила, методи, принципи, нор­мативно-правові акти для вирішення конкретної ситуації.

V. Будувати схеми, графіки, діаграми, інтерпрету­вати їх.

13. КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

по міжнародному праву

Короткий словник термінів по міжнародному праву являє собою довідкову навчальну допомогу, у якому представлені основні термінологічні поняття, використовувані в міжнародному публічному праві.

Терміни розташовані за абеткою й супроводжуються науковими й правовими дефініціями.

Словник термінів буде корисний студентам, що вивчають міжнародне право для одержання необхідної інформації про зміст понять, використовуваних у сучасному міжнародному спілкуванні, а також у науці міжнародного права.

Навчальна допомога може бути використане при вивченні навчальних дисциплін теорія держави й права; кримінальне право; кримінально-процесуальне право; адміністративне право; кримінально-виконавче право та ін.

АГРЕМАН- ( фр. agrement, від agreer- схвалити) -згода держави прийняти конкретну особу як глава дипломатичного представництва іншого (аккредитирующего) держави. Без одержання агремана не можна офіційно призначити відповідну особу як дипломатичний представник у приймаючу державу.

АГРЕСІЯ- ( лат. aggressio- напад)- “Застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим образом, несумісним з Уставом Організації Об'єднаних Націй” (ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р. “Визначення агресії”).

АДАПТАЦІЯ- пристосування діючих внутрішньодержавних правових норм до нових міжнародних зобов'язань держави без внесення яких-небудь змін у його законодавство.

АЛЬТЕРНАТ- правило, відповідно до якого в екземплярі міжнародного договору, призначеному для даної договірної сторони, найменування цієї сторони в загальному переліку сторін, підпису її уповноважених, печатки, а також текст договору мовою даної сторони містяться на першому місці й для підпису залишається місце з лівої сторони або зверху, якщо підписи розташовуються одна над іншою.

АНКЛАВ- ( від лат. inclavo- замикаю на ключ)- частина території однієї держави, повністю оточена сухопутною територією іншої держави або держав.

АНЕКСІЯ- ( від лат. annexio- приєднання)- насильницьке приєднання державою території іншої держави.

АНТАРКТИКА- міжнародна територія, район земної кулі, географічним центром якого є Південний полюс; охоплює південний полярний материк Антарктиду, що прилягають до нього острови й шельфові льодовики, а також частини Атлантичного, Індійського й Тихого океанів. Міжнародно-правовий режим Антарктики регулюється Договором про Антарктику, 1959 р.

АПАРТЕЇД- міжнародний злочин, спрямований проти людства, політика расової сегрегації, дискримінації.

ВІРЧА ГРАМОТА- документ, яким забезпечується глава дипломатичного представництва класу послів або посланників для посвідчення його представницького характеру й акредитування в іноземній державі.

ВНУТРІШНЄ ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ- сукупність норм, що регулюють структуру й порядок роботи органів міжнародних організацій міжурядових, взаємини між їхніми органами й підрозділами, а також порядок призначення й службовий статус їхніх посадових осіб і службовців.

ВНУТРІШНІ ВОДИ- вся водна частина території держави, за винятком територіального моря.

ВНУТРІШНЬОКОНТИНЕНТАЛЬНІ ДЕРЖАВИ- країни, що не мають виходу до моря.

ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ- у міжнародному праві особи зі складу збройних сил однієї воюючої сторони, захоплені під час збройного конфлікту іншою стороною й перебувають у її владі до закінчення воєнних дій.

ВИЗНАННЯ ДЕ-ЮРЕ- одна із традиційних форм офіційного визнання існуючими державами й урядами нової держави або уряду, що виникає в країні. У міжнародній практиці воно має місце звичайно у випадках, що коли визнає держава не сумнівається в законності походження визнаного або змушено в чинність обставин погодитися з необхідністю вступити в нормальні дипломатичні відносини й співробітничати з тим, кого воно визнає.

ВИЗНАННЯ МЕЖДУНАРОДНО - ПРАВОВЕ- визнання відповідно до міжнародного права існуючими державами нових держав або урядів або інших органів, що дозволяє встановити з ними офіційні або неофіційні, повні або неповні, постійні або тимчасові відносини. Розрізняють визнання міжнародно-правове держав, урядів, що повстала сторони, органів національного звільнення, органів опору й ін.

ВИЗНАЧЕННЯ АГРЕСІЇ- дано в резолюції 3314 29-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН як "застосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим способом, не сумісним з Уставом ООН".

ГЕНОЦИД- міжнародний злочин, чинений з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

ГРОМАДЯНСТВО- стійкий політико-правовий зв'язок фізичної особи з конкретною державою, що виражається в сукупності їхніх взаємних прав і обов'язків.

ДЕКЛАРАЦІЯ МАРТЕНСА- на Гаазькій мирній конференції 1899 р. за пропозицією російського професора Ф. Ф. Мартенса в преамбулу Конвенції "Про закони й звичаї сухопутної війни" було включено наступне положення: "У випадках, не передбачених у даній угоді, населення й воюючі залишаються під охороною й дією почав міжнародного права, оскільки вони випливають зі сталих між утвореними народами звичаїв, із законів людяності й вимог свідомості". Дане положення ввійшло в термінологію міжнародного права як Декларація Мартенса. Її значення полягає в тому, що вона поширює свою дію на всі ситуації, які ще не врегульовані міжнародним правом.

ДЕЛІКТ МІЖНАРОДНИЙ- чинене суб'єктом міжнародного права дія (бездіяльність), що представляє порушення міжнародно-правових норм і принципів або договірних зобов'язань, що спричиняє міжнародну відповідальність цього суб'єкта.

ДЕЛІМІТАЦІЯ КОРДОНУ ( від лат. delimitatio- установлення)- договірне встановлення лінії державного кордону, здійснюване по картах, як правило, великомасштабним, з докладним зображенням на них рельєфу, гідрографії, населених об'єктів. При делімітації договірні сторони проведену на карті лінію границі, як правило, супроводжують докладним її описом у самому договорі або в додатку до нього.

ДЕМІЛІТАРИЗОВАНА ЗОНА- частина території держави, на якій за міжнародним договором або внутрішньодержавним актом ліквідовані військові спорудження й інші об'єкти, заборонено зміст збройних сил. Демілітаризована зона, як правило, установлюється для роз'єднання потенційно ворожих сторін.

ДЕНОНСАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ- спосіб припинення дії двостороннього міжнародного договору або виходу з багатобічного міжнародного договору в порядку й строки, обумовлені в такому договорі.

ДЕПОЗИТАРІЙ ( від лат. depositum- річ, віддана на зберігання)- хоронитель справжнього тексту багатобічного міжнародного договору й всіх стосовних до нього документів (заяв, застережень, ратифікаційних грамот, документів про приєднання, прийняття, денонсацію й ін.). Депозитарієм можуть бути одне або кілька держав, міжнародна міжурядова організація або головна адміністративна посадова особа такої організації.

ДЕПОНУВАННЯ- (від лат. deponere- віддавати на зберігання)- передача на зберігання депозитарію оригіналу міжнародного договору, ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження договору, приєднанні до договору або інших стосовних до нього документів. Депонування ратифікаційної грамоти або інших документів, як правило, фіксується в протоколі про здачу на зберігання документа, складеному у відомстві іноземних справ держави-депозитарію або в секретаріаті міжнародної організації-депозитарію.

ДИПЛОМАТ- посадова особа держави, що веде роботу зі здійснення офіційних зносин даної держави з іноземними державами й обладающее необхідної для цього спеціальною підготовкою.

ДИПЛОМАТИЧНА ПЕРЕПИСКА- сукупність різних видів офіційної кореспонденції й документації дипломатичного характеру, за допомогою якої здійснюються зносини між державами, одна з основних форм зовнішньополітичної й дипломатичної діяльності держави.

ДИСКРИМІНАЦІЯ- загальправовий термін, що позначає звичайне обмеження прав держав, юридичних або фізичних осіб (у порівнянні з іншими державами, юридичними або фізичними особами).

ДИСМИСЛ- оголошення дипломата приватною особою. Юридичним наслідком дисмисла є поширення на відповідну особу юрисдикції країни перебування в тім же обсязі, що й на звичайних іноземних громадян. До погрози дисмисла прибігають звичайно в тих випадках, коли дипломат, оголошений персоною нон ґрата, без поважних причин продовжує перебувати в країні перебування.

ДУАЙЕН- протокольний глава (старшина, старійшина) дипломатичного корпуса (в англомовних країнах звичайно йменується деканом).

ЕКЗЕКВАТУРА- 1) приведення у виконання в даній країні судового рішення, винесеного в іншій країні; 2) офіційний документ, що засвідчує визнання консула урядом приймаючої держави.

ЕКОЦИД- нанесення навколишньому середовищу такої шкоди, що створює безпосередньо погрозу для життя й здоров'я окремих людських общностей або людства в цілому. Зізнається в цей час міжнародним злочином.

ЕМІГРАНТИ- особи, що виїжджають на постійне проживання в іншу державу, що покинули країну свого громадянства або постійного проживання.

ЕМІСАР- спеціальний представник держави або політичної організації, що направляє в іншу країну для виконання різних доручень (переважно секретних). Як правило його місія не носить офіційного характеру.

ІНТЕРВЕНЦІЯ- насильницьке втручання однієї держави або декількох держав у внутрішні справи іншої держави, спрямоване проти його територіальної цілісності або політичної незалежності або яким-небудь іншим способом, несумісним із цілями й принципами Уставу ООН.

ІНТЕРНУВАННЯ- примусове виселення іноземних громадян в особливі місця поселення воюючою або нейтральною стороною у зв'язку зі збройним конфліктом.

ІНТЕРПОЛ- скорочена назва Міжнародної організації карної поліції. Рішення про створення Інтерполу було прийнято на конгресі в Монако в 1914 р. Фактично Інтерпол був створений тільки в 1923 м; коли був прийнятий його перший устав (нова редакція уставу прийнята в 1956 р.). З 1972 р. місцем перебування штаб-квартири Інтерполу визначена Франція (м. Ліон). Вищим органом Інтерполу є Генеральна асамблея, у якості постійних спеціальних органів діють Генеральний секретаріат і національні центральні бюро. Інтерпол виступає як міжнародний центр реєстрації злочинців, а також здійснює координацію міжнародного розшуку злочинців (підозрюваних; осіб, що пропали без звістки; викрадених цінностей). До теперішнього часу членами Інтерполу є більше 150 держав. Росія є членом Інтерполу як правонаступник СРСР, що вступив в Інтерпол в 1990 р.

КАПЕРСТВО ( від гол.-kaper- морський розбійник)- напад у відкритому морі збройних приватних торговельних судів (але під військовим прапором) воюючої держави з його дозволу (каперського свідоцтва встановленого зразка) на ворожі торговельні судна або судна нейтральних країн, що перевозять вантажі для ворожої держави. Каперство заборонене Декларацією про морську війну 1856 р.

КАПІТУЛЯЦІЯ- спосіб припинення воєнних дій у вигляді повного й остаточного припинення опору збройних сил однієї з воюючих сторін цілком або здача окремих гарнізонів, оточених угруповань внаслідок втрати рівності з переможцем. Капітуляція формально не припиняє стан війни між воюючими сторонами.

КЛАУЗУЛА- особливе положення в міжнародному договорі або угоді. застосовується для позначення різноманітних особливих положень і умов: про надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі, про загальну участь у договорі, про корінну зміну обставин, про обов'язкову юрисдикцію міжнародного судового органа й ін.

річ, що перебуває за кордоном, або юридичні факти, з якими зв'язані виникнення, зміна або припинення відносин, мають місце за кордоном.

КОМБАТАНТИ- особи, що входять до складу збройних сил сторін, що перебувають у конфлікті, і имеющие право брати безпосередню участь у воєнних діях.

КОМЮНІКЕ- офіційне повідомлення про події міжнародного характеру.

КОНСЕНСУС- (лат. consensus- згода, загальна думка)- ухвалення рішення або тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах і в міжнародних організаціях на основі загальної згоди учасників без проведення формального голосування, якщо проти нього не виступає жоден з учасників даного форуму.

КОНСУЛ- посадова особа держави, призначена в який-небудь район (округ) іншої держави з виразно вираженої згоди останнього для захисту там інтересів своєї країни, її юридичних осіб і громадян, сприяння розвитку політичних, економічних, наукових, культурних і інших зв'язків між що представляє й приймаючою державами, спостереження й інформації про економічне становище й соціально-політичні процеси в районі свого перебування. Діяльність консула контролитруется посольством держави, що представляє, і, якщо такий є, генеральним консулом.

КОНСУЛЬСЬКА ЕКЗЕКВАТУРА- дозвіл держави перебування, звичайно видаване через відомство зовнішніх зносин, на допуск консульської установи до виконання його функцій у межах консульського округу, яку б форму такий дозвіл не мало.

КОНСУЛЬСЬКІ КОНВЕНЦІЇ- угоди, що укладають між державами, що містять норми консульського права, що визначають порядок установи консульських представництв, призначення й відкликання, коло діяльності, права, привілеї й імунітет консульських посадових осіб і співробітників консульства.

КОНТРАБАНДА- міжнародне правопорушення в сфері митної справи.

геноцид іноземного населення.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ- підтвердження дійсності наявних на документах підпису. Легалізації, як правило, підлягають документи, складені за кордоном або призначені для дії в закордонній державі. Провадиться у формі удостоверительной напису консула ("Консульська легалізація").

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ- принцип, застосовуваний у міжнародних договорах, у чинність якого юридичним і фізичним особам однієї держави, що договорює, надаються на території іншого договірної держави такого ж права, пільги й привілеї, які надаються його власним юридичним і фізичним особам. Національний режим може бути встановлений у законодавстві окремих держав.

НЕВОЮЮЧА ДЕРЖАВА- країна, що формально не оголосила себе в стані війни, однак, на відміну від нейтральної держави, вона не зв'язує себе рівним відношенням до воюючих сторін.

НЕДРУЖНІЙ АКТ- дії однієї держави проти іншої держави або його юридичних або фізичних осіб, що не обов'язково носять протиправний характер, але являющиеся по суті недружелюбними.

декларативним.

НЕКОМБАТАНТИ- вхідні до складу збройних сил особи, функції яких зводяться лише до обслуговування й забезпечення бойової діяльності збройних сил і які мають право застосовувати зброя тільки з метою самооборони (медичний, інтендантський персонал, військові юристи, кореспонденти, репортери, духовні особи).

НОТА- документ дипломатичної переписки.

НУНЦІЙ- дипломатичний представник Ватикану. По Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. нунцій прирівнюються за рангом до посла. Нунцій акредитується при главі держави.

ПРОБЪЕКТ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА- матеріальні й нематеріальні блага, дії або утримання від дій, що не ставляться винятково до внутрішньої компетенції держав, із приводу яких суб'єкти міжнародного права можуть вступати в правовідносини.

ПАРЛАМЕНТЕР- особа, уповноваженим військовим командуванням на ведення переговорів з ворогом.

ПЕРСОНА НОН ҐРАТА (панцира.- persona non grata)- небажана особа. Оголошення персоною нон ґрата- заява держави в тій або іншій формі про те, що подальше перебування даного дипломата, члена його родини або якого-небудь іншого співробітника дипломатичного представництва на його території небажано. Найважливішим правовим наслідком такої заяви є виникнення в держави обов'язку, що представляє, відкликати відповідну особу в строк, зазначений у заяві, або, якщо певний строк не встановлений, протягом розумного строку. Якщо особа проте не покине країни, то місцеві влади можуть удатися до дисмислу.

ПІРАТСТВО -(морський розбій)- неправомірний акт насильства, затримки або грабежу у відкритому морі або в місці , що перебуває поза юрисдикцією якої-небудь держави, чинений з особистими цілями екіпажем або пасажирами приватновласницького судна або літального апарата й спрямований проти осіб або майна, що перебувають на їхньому борті. Піратство є злочином міжнародного характеру (ст. 100-103 Конвенції ООН по морському праву 1982 р.).

ПРЕВЕНТИВНІ МІРИ- колективні міри, застосовувані співтовариством держав на основі Уставу ООН і спрямовані на попередження погрози миру, порушення миру або акту агресії.

моменту він уже набутив чинності або якщо інше не передбачене в ньому самому.

ПРОТЕКТОРАТ (заступництво)- існуюча раніше напівколоніальна форма залежності, при якій формально зберігалася видимість державності, але за протектором визнавалися широкі права й повноваження на втручання у внутрішні справи протежируемого держави. Протектор, як правило, привласнював собі такі сфери державної діяльності, як зовнішні зносини, верховне командування, правосуддя, стягнення деяких податків.

ПРОТОКОЛ (договірний)- офіційний документ (нерідкий додаток до основного договору), за допомогою якого міжнародний договір доповнюється, уточнюється. Протоколом може називатися й окрема міжнародна угода, як правило, з питань менш важливим, чим дозволяють у договорах і конвенціях. Однак іноді протоколом називається й важлива політична угода.

РЕПАРАЦІЇ (від лат. reparatio- відновлення)- одна з форм матеріальної відповідальності суб'єкта міжнародного права за збиток, заподіяний у результаті зробленого їм міжнародного правопорушення іншому суб'єкти міжнародного права. Виплата репарації може провадитися в натурі, у вигляді грошової або іншої матеріальної компенсації або одночасно реституції й компенсації збитків.

РЕПАТРІАЦІЯ- повернення в країну громадянства, постійного проживання або походження тих осіб, які виявилися в чинність різних обставин на території іншої держави.

РЕПРЕСАЛІЇ- правомірні примусові дії держави, спрямовані на відновлення своїх прав, порушених іншою державою, за допомогою дій, інших, чим застосування чинності або погроза її застосування. Міри, використовувані в якості репрессалий, повинні бути пропорційні їхньому правопорушенню, що викликало, і припиняються з моменту відновлення положення, йому попереднього.

РЕСТИТУЦІЯ- у міжнародному праві повернення майна, неправомірно захопленого й вивезеного одним з воюючих держав у території іншої держави, що являлись його військовим супротивником.

РЕТОРСІЯ- правомірні примусові дії держави, зроблені у відповідь на недружній акт іншої держави. Реторсія має на меті відновлення принципу взаємності у відносинах відповідних держав. Міри, використовувані як реторсія, повинні бути пропорційні їхньому акту, що викликав, і припиняються з моменту відновлення колишнього положення. Як і репресалії, реторсія не передбачає застосування збройної сили або погрози її застосування.

РЕЦЕПЦІЯ ( від панцира.- receptio)- у теорії права- запозичення. У міжнародному праві цей термін звичайно застосовується для позначення точного відтворення у внутрішньодержавних нормативних актах формулювань міжнародно-правових актів. Іноді під рецепцією розуміється забезпечення державою за допомогою свого законодавства виконання своїх міжнародних зобов'язань.

САТИСФАКЦІЯ- форма відповідальності міжнародно-правовий, що виражається в тім, що держава-порушник надає задоволення постраждалій державі.

СЕГРЕГАЦІЯ (від лат. segregacio- відділення)- відділення або ізоляція раси або етнічної групи шляхом насильницького або добровільного поселення на обмеженій території, або шляхом установлення перешкод для соціального спілкування, або роздільного навчання й виховання, або інших дискримінаційних мір. Сегрегація- особливий вид дискримінації.

СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА- сукупність взаємозалежних галузей міжнародного права, що мають свої принципи й підрозділяються на інститути й подотрасли, що складаються з діючих норм міжнародного права.

СИТУАЦІЯ МІЖНАРОДНА- різновид міжнародних розбіжностей, характеризуемая станом напруженості між двома або декількома державами.

СТАТУС-КВО- стосовно до міжнародного права: положення в якійсь області міжнародних відносин або у взаєминах держав, що існує в цей момент або існував у який-небудь час у минулому.

ТЕАТР ВІЙНИ- сухопутна, повітряна й морська територія держав, а також відкрите море й повітряний простір над ним, у межах яких відбувається збройний конфлікт.

ТРАНСФЕРТ- обмін населенням між державами на основі міжнародної угоди, автоматична зміна громадянства.

ТРАНСФОРМАЦІЯ- один зі способів перетворення, перетворення норм міжнародного права в норми внутрішньодержавного права.

УНІЯ- різновид складної держави. Особистою унією називається об'єднання двох або декількох держав під владою єдиного глави держави. Суб'єктом міжнародного права виступає не Унія, а кожне із вхідних у її склад держав.

УМОВИ ДІЙСНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ- вимоги міжнародного права, дотримання яких надає договору правомірність, у чинність чого він є обов'язковим для виконання його учасниками й поваги іншими державами.

ФІЛІАЦІЯ- придбання громадянства по народженню.

ФОРС-МАЖОР- непереборна чинність,надзвичайне й невідворотне за даних умов подія у вигляді повеней, землетрусів, ураганів і інших стихійних лих, а також воєнні дії. У міжнародному праві форс-мажор означає обставину, що звільняє державу від міжнародно-правової відповідальності.

ЦЕСІЯ- передача території однієї держави за згодою між ними. Припускає відповідну компенсацію, що може бути виражена в різній формі. Здійснюється на основі міжнародного договору між відповідними державами, що повинен відповідати всім основним принципам сучасного міжнародного права.