2 Рис. 21.5. Опорні вузли вала черв’яка: а - за схемою “врозпір”; б – з фіксуючою опорою 1.3. Кріплення підшипників на валах

Конструктивне рішення вузла кріплення підшипників на валах залежить від схеми установки підшипників. Способи кріплення підшипників на валах у тому випадку, коли на вал діє значне осьове навантаження в обох напрямках, показано на рис. 21.6, а - г.

Кріплення підшипників шліцьовою гайкою і багатолапчастою стопорною шайбою надійне і безпечне (а). Стопорна шайба має один внутрішній виступ і шість зовнішніх виступів-лапок. Внутрішній виступ шайби заходить у спеціально виконаний на валу паз, а один із зовнішніх виступів - лапок відгинається в шліц гайки.

К

Рис. 21.6. Способи кріплення підшипників: а - шліцьовою гайкою і багатолапчастою стопорною шайбою; б - торцевою шайбою; в - центрування відносно отвору підшипника; г - центрування підшипника по валу

ріплення підшипників торцевою шайбою просте та надійне (б) . Шайбу від повороту відносно вала фіксує штифт. Торцеву шайбу центрують відносно отвору підшипника (в) або по валу (г), щоб не виникло дисбалансу при високих частотах обертання.

У всіх випадках необхідно передбачати стопоріння гвинтів, які кріплять шайбу, від самовідгвинчування. Для цього використовують стопорну шайбу з лапкою (б, в); деформівну шайбу, яка встановлюється під обидва гвинти відразу і відгинається на грані головок гвинтів (г).

Кріплення підшипників пружинним упорним плоским кільцем може забезпечити передачу значного осьового навантаження (рис. 21.7). Між підшипником і пружинним упорним кільцем 1 ставлять компенсаторне кільце 2 для усунення можливого зазору між ними.

П

Рис. 21.7. Кріплення підшипників пружинним упорним плоским кільцем

ри встановленні вала на двох фіксуючих опорах за схемою “врозпір” внутрішнє кільце підшипника встановлюють з упором в бурт вала (рис. 21.8, а). Додаткового кріплення внутрішнього кільця підшипника з протилежної сторони не роблять.

П

Рис. 21.8. Кріплення підшипників за схемою “врозтяжку”: а - встановлення внутрішнього кільця підшипника з упором в бурт вала; б - шліцьовою гайкою з стопорною багатолапчастою шайбою

ри встановленні підшипників за схемою “врозтяжку” торець внутрішнього кільця підшипника опирається на шліцьову гайку із стопорною багатолапчастою шайбою (рис. 21.8, б). З протилежної сторони торець внутрішнього кільця не повинен контактувати з деталями вала. При недостатній висоті буртиків її підвищують штучними методами.

21.4. Кріплення підшипників у корпусі

Н

Рис. 21.9. Способи кріплення підшипників фіксуючих опор у корпусі: а – накладною; б - врізаною кришкою; в, г - пружинним упорним плоским кільцем

айбільш поширені способи кріплення підшипників фіксуючих опор у корпусі показано на рис. 21.9, а - г. Кріплення підшипників у корпусі накладною (а) або врізаною кришкою (б) найбільш просте і надійне. Якщо підшипники мають на зовнішньому кільці канавку, то їх кріплять пружинним упорним плоским кільцем (в). Підшипники без канавки також можуть кріпитися в корпусі пружинним упорним плоским кільцем (г).

Для усунення можливого зазору між стопорним кільцем 1 і підшипником ставлять компенсаторне кільце 2.

Точне встановлення підшипників у корпусі забезпечується наявністю буртиків у гнізді опори, які створюються при роз­точуванні гнізда. Оброб­ка отвору спрощується при штучному створенні буртиків (рис. 21.10, а - г). Буртик може бути виконаний у стакані, який вводиться для спрощення монтажу або для вирішення іншої конструк­торської задачі (а). Більш просте рішення - установка пружинного упорного кіль­ця, яке може передавати значні осьові навантаження (б). У рознімних корпусах упорний буртик створюють цілим кільцем, яке закладають до канавки гнізда підшипника (в).

Буртик може бути створений двома півкільцями Г-видного перерізу, які закладають до канавки отвору в корпусі (г).

Рис. 21.10. Способи штучного створення буртиків: а – установка підшипників у стакані; б – за допомогою пружинного упорного кіль­ця; в - кільцем, яке закладають до канавки гнізда підшипника; г - двома півкільцями Г-видного перерізу