Британська модель трансформації соціально-економічних відно­син

Особливості британської моделі визначаються чинни­ками: збереженням основних позицій манчестерського лібералізму (захисту принципів абсолютної цінності ринку) та розвитком соціального лібералізму (визнає економічну свободу в усіх її формах і припускає необхід­ність державного втручання у розв'язання проб­лем економічного і соціального розвитку країни). Бри­танська модель економічного та соціального розвитку тяжіла до американської, у якій основною метою управлін­ської діяльності є максимізація доходів акціонерів на відміну від Європи, де економічний прогрес і соціальний захист розглядаються як єдине ціле.

Сучасна британ­ська модель соціальної орієнтації економіки почала формуватися значно пізніше, ніж в інших країнах континентальної Європи, піс­ля приходу до влади у 1997 р. лейбористів на чолі із Т. Блером.

Основними положеннями концепції нового лейборизму є:

- усунення негативних елементів в економічній та соціальній системі капіталізму; використання в інтересах усього суспільства таких переваг капіталізму, як ринок, конкуренція, вільні світогосподарські зв'язки;

- забезпечення переходу до справедливого суспільного устрою, що має базуватися на розвит­ку різноманітних форм участі громадян у розв'язанні економічних, соціальних і політичних проблем розвитку суспільства;

- забезпечення не рівності у доходах, а рівності можливо­стей, перетворення основної маси громадян країни у представників середнього класу;

- скорочення витрат на соціальну допомогу та орієнтація їх на розвиток освіти, професійного навчання, створення нових робочих місць.

Французька модель соціалізації економіки

Основними особливостями моделі розвитку Франції є надзвичайно велика роль держави у регулюванні національ­ної економіки, значна регламентація діяльності бізнесу, що не заважає цій країні утримувати першість щодо рівня й темпів зростання продуктивності праці відносно інших розвину­тих країн світу. Визначальну роль держава відіграє і в регулю­вання соціально-трудових відносин у країні.

Можна зробити висновки щодо перспектив і необхідності розвитку моделей соціалізації економічного життя: безпосереднім наслідком розроблення та запровадження різ­номанітних моделей соціального ринкового господарства у низці розвинутих європейських держав стало довготривале зростання ВВП та реальних доходів населення, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економіки в цілому та окремих її галузей, стабільність демократії, економічної свободи, соціальної захищеності, позитивна динаміка соціальних стандар­тів життя окремої людини, збільшення уваги до якості функціонування екологічної, духовної та інших підсистем метасоціальної системи. Проте існували також проблеми та суперечності, що виникають у про­цесі соціалізації економіки розвинутих країн, але вони не є свідченням хиб­ності потреби у подібній орієнтації господарських систем. Адже со­ціалізація має об'єктивний характер, вона пов'язана зі зміною ролі людини в економіці та зі зміною ролі економіки у житті кожної окремої людини, суспільства в цілому.

Можна також зробити висновок щодо найоптимальнішої за сучасних умов моделі соціальної держави: для підтримки ефек­тивного функціонування глибинних ринкових механізмів мотивації сьогодні більш підходить її ліберальна модель. Саме застосування моделі ліберальної соціальної держави дає змогу забезпечити рівновагу між потребою у свободі економічної діяльності та прагненням рівності й соціальної справедливості.

Орієнтація сучасної соціальної полі­тики, наприклад Німеччини, непослідовність, нерішучість реформаторської діяльності її владних політичних структур, зокрема у вдосконаленні та оптимізації податкової системи, си­стеми соціальних пільг та соціальних прошарків населення, що мають право на їх отримання, мотиваційних важелів до праці, ба­гато в чому схожа із орієнтирами та практичними кроками еко­номічної та соціальної політики України.