4. Облікова політика підприємства

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Процес формування облікової політики містить процедуру вибору конкретного способу ведення бухгалтерського обліку з їх переліку, запропонованого національними стандартами.

Новостворені підприємства розробляють облікову політику до початку своєї господарської діяльності. Кожне підприємство, розробляючи власну облікову політику, повинно враховувати специфіку діяльності, ті чи інші особливості, які притаманні лише даному суб’єкту господарської діяльності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді «Наказу про облікову політику», який після затвердження набуває статусу юридичного документу. Наказ про облікову політику є обов’язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Підприємство повинне забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності (як мінімум 1 рік). Зміна облікової політики підприємства може відбуватися у передбачених законодавством випадках (рис. 8).

Облікова політика

фактори, що не впливають на зміну облікової політики

- відбуваються події і операції, які раніше не мали місця; - відбуваються події і операції, які за змістом відрізняються від попередніх.

фактори, що впливають на зміну облікової політики

- зміна статуту підприємства; - зміна П(с)БО; - нові положення облікової політики, що забезпечують отримання більших економічних вигід .

Рис. 8. Зміна облікової політики

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність зміни, суму коригування перерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.

Вдало обрана облікова політика забезпечує роботу бухгалтерії та позитивно впливає на діяльність підприємства.

5. Об’єкти бухгалтерського обліку та його предмет

З метою здійснення господарської діяльності кожне підприємство має засоби. Бухгалтерський облік відображає їх надходження, наявність і використання. Таким чином, господарські засоби є об’єктом господарського обліку.

Господарські засоби формуються за рахунок різних джерел, які контролюються за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, джерела утворення господарських засобів також є об’єктом обліку.

Діяльність підприємства складається з наступних господарських процесів: постачання, виробництво, реалізація. Зазначені господарські процеси теж є об’єктами бухгалтерського обліку.

Визначення результатів господарської діяльності підприємства та розподіл отриманого прибутку здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку і є його об’єктом.

Таким чином, об’єктом бухгалтерського обліку є те, що він вивчає, тобто господарські засоби, джерела їх утворення, господарські процеси та результати діяльності.

Предметом бухгалтерського обліку є стан господарських засобів та джерел їх утворення, який узагальнюється у грошовому виразі з метою задоволення потреб управління підприємства.

Господарські засоби є активами підприємства.

Активи – це ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій; їх використання, як очікується, призведе до отримання економічного зиску в майбутньому. Вони поділяються на:

• оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом виробничого циклу чи 12 місяців з моменту складання балансу;

• необоротні активи – всі інші активи, строк утримання на балансі котрих більше 12 місяців або нормального операційного циклу на підприємстві.

В основу такого поділу активів покладено часовий критерій (строк, протягом якого активи мають бути реалізовані чи використані в господарській діяльності): календарний рік (12 місяців) або операційний цикл, тобто проміжок часу від моменту придбання запасів до моменту виготовлення з них продукції. Відповідно, актив зі строком використання меншим за 1 рік або операційний цикл зараховується до складу оборотних активів.

Джерела утворення господарських засобів відносяться до пасивів підприємства.

Пасиви – це джерела, за рахунок яких функціонують активи. У їх складі розрізняють:

• власний капітал (І, ІІ розділи балансу);

• зобов’язання (ІІІ, ІV, V розділи балансу).