Лекція 20. Інструменти фінансового ринку

1. Класифікація та характеристика основних інструментів фінансового ринку

2. Кредитний ринок і ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку

1. Класифікація та характеристика основних інструментів фінансового ринку

Фінансові інструменти - це різноманітні фінансові до­кументи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ри­нку.

Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегмен­тах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю.

За окремими видами фінансових ринків розрізнять такі Інструменти, які їх обслуговують:

• інструменти грошового ринку та ринку позичкових капіталів - гроші, грошові сурогати, розрахункові докумен­ти, цінні папери, які обертаються на грошовому ринку та рин­ку позичкових капіталів;

• інструменти ринку цінних паперів - різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами);

• інструменти валютного ринку - іноземна валюта, роз­рахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок;

• інструменти страхового ринку - страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розра­хункові документи та окремі види цінних паперів, які обслу­говують цей ринок;

• інструменти ринку золота (срібла, платини) та дорого­ цінного каміння - названі види цінних металів та каменів, які купують з метою формування фінансових резервів і тезав­рації, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок;

• інструменти ринку нерухомості - цінні папери та до­кументи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

За термінами обігу виділяють такі види фінансових інстру­ментів:

• короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш численним і має обслуговувати операції на ринку грошей;

• довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року), у тому числі так звані безстрокові фінан­сові інструменти, кінцевий термін погашення яких не вста­новлено (наприклад акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інстру­менти поділяють на такі види:

• інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань), що як правило, є предметом самої фінансової операції, і при їх передачі покупцю не несуть додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо);

• боргові фінансові інструменти - які, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їхню номіналь­ну вартість і сплатити додаткову винагороду у формі процента (якщо він не входить до складу номінальної вартості боргово­го фінансового інструменту, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо;

• пайові фінансові інструменти, які підтверджують пра­во їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, про­цента тощо). Пайовими фінансовими інструментами є, як пра­вило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сер­тифікати тощо).

• Залежно від пріоритетної значимості розрізняють такі види фінансових інструментів:

• первинні фінансові інструменти (фінансові інструмен­ти першого порядку); як правило, цінні папери, що характе­ризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтвер­джують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т. ін.);

• вторинні фінансові інструменти, або деривативи (фі­нансові інструменти другого порядку), - виключно цінні па­пери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити чи продати первинні цінні папери, які обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. їх використовують для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхуван­ня цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу пер­винних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяють на фондові, валютні, страхові, товарні і т. ін. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструмен­ти є таких видів:

• фінансові інструменти з фіксованим доходом - фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх по­ гашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового процента (норми прибут­ку на капітал) на фінансовому ринку;

• фінансові інструменти з невизначеним доходом - фінан­сові інструменти, рівень дохідності яких "може змінюватися залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти з плаваю­чою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої об­лікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо).

За рівнем ризику виділяють такі види фінансових інстру­ментів:

• безризикові фінансові інструменти - державні корот­кострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифі­кати найбільш надійних банків, "тверда" іноземна валюта, золото та інші цінні метали й каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, оскіль­ки потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перелічених видів фінансових інструментів; вони слугують лише для формування точки відліку вимірювання рівня ризи­ку за іншими фінансовими інструментами;

• фінансові інструменти з низьким рівнем ризику - це, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "пер­шокласний позичальник");

• фінансові інструменти з помірним рівнем ризику - група фінансових інструментів, рівень ризику за якими при­близно дорівнює середньоринковому;

• фінансові інструменти з високим рівнем ризику - фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво пере­вищує середньоринковий;

• фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні") - ті, що характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з висо­ким рівнем процента, емітовані підприємством, що перебуває в кризовому фінансовому стані; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.

Відповідно до часової ознаки фінансовий ринок поділяють на два основних елементи:

1. грошовий ринок - ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;

2. ринок капіталів - це ринок середньо - та довгостроко­вих капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

2. За організацією торгівлі та інституціональною ознакою фінансовий ринок поділяється на кредитний ринок (сукупність фінансово-кредитних інститутів) і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший до­ступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитного рин­ку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку - комерційних банків, які не тільки опосередкову­ють рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх.

Сукупність фінансово-кредитних інститутів складається з таких сегментів фінансового ринку:

• банківський сектор (дворівнева банківська система: НБУ та комерційні банки);

• небанківський сектор (спеціалізовані небанківські фі­нансово-кредитні установи);

• страховий сектор (страхові компанії, пенсійні фонди та ін.).

Ринок цінних паперів структурується за двома ознаками: стадіями та місцем торгівлі.

За стадіями торгівлі розрізняють:

• первинний ринок - первинний випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію; тор­гівля ведеться між емітентами з одного боку та інвесторами і фінансовими посередниками - з другого;

• вторинний ринок - характеризується операціями пе­репродажу раніше випущених цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяють:

• на біржовий ринок, що включає угоди, які укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках первинне розміщення цінних па­перів може здійснюватись через фондову біржу;

• позабіржовий ринок, що охоплює угоди, які укладають­ся і здійснюються поза біржею; він пов'язаний насамперед з первинним ринком, однак позабіржові операції можуть здій­снюватись і на вторинному ринку.

Ринок цінних паперів складається з акцій, облігацій, каз­начейських векселів, депозитних та інвестиційних сертифі­катів, комерційних паперів, що є інструментами цього ринку. Певною мірою до цінних паперів належить комерційний век­сель, однак його слід розглядати насамперед як інструмент комерційного кредиту. Крім того, є так звані деривативи - похідні інструменти (опціони, ф'ючерси та ін.), які відобра­жають різні види контрактів з торгівлі цінними паперами. У зв'язку з цим, як правило, розрізняють ринок цінних паперів і ринок похідних інструментів. Однак останній за своїм змістом не відображає самостійних фінансових ресурсів, а показує форми і методи торгівлі ними.

Акція - це документ, який засвідчує право на певну час­тину власності у статутному капіталі акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом. Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються заснов­ники акціонерних товариств.

Облігація — це боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов'язання позичальника відшкодувати кре­дитору номінальну вартість облігації у визначений строк з виплатою доходу у вигляді процента або дисконту. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, тер­мінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.

Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондо­вою біржею.

Емітент - це юридична особа чи уповноважений держа­вою орган, що здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залеж­но від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних това­риств) і державні цінні папери.

Інвестор - це юридична чи фізична особа. В окремих ви­падках - держава, яка, купуючи цінні папери певного емі­тента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність. Маючи широкий вибір різних видів цінних паперів великої кількості емітентів, інвестори обирають найкращі, на їхній погляд, ва­ріанти розміщення своїх коштів.

Посередники відіграють роль сполучної ланки між емітен­том та інвестором. Посередників на фінансовому ринку поділя­ють на фінансових, якими є інституційні інвестори, та обслуговуючих - реєстратори, депозитарії та ін. Інституційних інвес­торів розглядають як колективних інвесторів на ринку цінних паперів, які централізують фінансові ресурси індивідуальних інвесторів. Видами фінансових посередників є інвестиційні фонди, трести та компанії. Вони мобілізують кошти шляхом випуску власних цінних паперів - інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні фонди та трести здійснюють тільки мобіліза­цію коштів. Розміщують кошти спеціальні компанії - інвес­тиційні керуючі, а зберігання забезпечують депозитарії.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три ос­новні функції - посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торговельні угоди на біржі укладають брокери.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вар­тості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в орга­нізації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контро­лю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі.