2. Склад і структура видатків Державного бюджету України. Регулювання бюджетних видатків

Видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Видатки бюджетів за функціональною структурою класифікуються у відповідності до основних функцій держави. Функції, що виконуються державою, можна поділити на три категорії.

До першої категорії видатків належать послуги державного призначення. До них належать:

• державне управління;

• судова влада;

• міжнародна діяльність ;

• фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

• національна оборона;

• правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

До другої категорії видатків належать суспільні і соціальні послуги, тобто це є видатки на:

• освіту;

• охорону здоров’я;

• соціальний захист і соціальне забезпечення;

• житлово-комунальне господарство;

• культуру та мистецтво;

• засоби масової інформації;

• фізичну культуру і спорт.

До третьої категорії видатків належать державні послуги пов’язані з економічною діяльність, тобто це є видатки на:

• промисловість та енергетику;

• будівництво;

• сільське господарство;

• транспорт;

• охорону навколишнього природного середовища;

• поповнення державних запасів і резервів;

• інші.

За економічними ознаками видатки поділяються на поточні видатки та видатки розвитку.

Поточні видатки – це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств та установ на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інші, що не належать до видатків розвитку.

До поточних видатків відносять:

• оплату праці працівників бюджетних установ;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів постачання і матеріалів;

• оплата послуг з утримання бюджетних установ;

• соціальне забезпечення окремих верств населення;

• інші.

Видатки розвитку – це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень, структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Лекція 12. Бюджетний дефіцит

1. Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення

2. Основні концепції збалансованості бюджету

3. Методи фінансування бюджетного дефіциту

1. Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення

Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини бюджету над дохідною. В умовах ідеального стану економіки таке явище відсутнє, оскільки держава може оптимально порівнювати обсяг своїх видатків відповідно з фінансовими можливостями без будь-якої шкоди для суспільства.

Однак на практиці така ситуація спостерігається рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюючих перерозподільчих відносин, його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспіль­ства взагалі.

Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання.

По-перше, визначення реальних обсягів доходів.

По-друге, оптимізацію структури видатків на основі кри­терію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб.

По-третє, збалансування бюджету. Проблеми збалансуван­ня полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого су­б'єкта, у тому числі держави, перевищують його можливості.

Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни взагалі, і тому цікавить усіх гро­мадян та кожну підприємницьку структуру. Він характери­зується трьома показниками:

• рівновага доходів і видатків;

• перевищення доходів над видатками;

• перевищення видатків над доходами.

Рівновага доходів і видатків є найбільш природним та до­цільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи —> видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, дер­жава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з Іншого - вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак будь-яке відхилення від цієї врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.

Перевищення доходів над видатками - бюджетний профіцит - взагалі відображає стабільну фінансову ситуацію, хоч і не є метою діяльності держави. Він може виявлятися в різних формах.

Можна виділити три основних форми бюджетного профіциту.

1. Бюджетний профіцит у вигляді свого роду бюджетних ре­зервів: заплановане перевищення використовується на фінан­сування непередбачених видатків у поточному році, а фактич­но отримане за підсумками бюджетного року переходить у до­ходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збіль­шені видатки, або скорочені доходи. Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад в Україні у складі державного бюджету виокрем­люється Резервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого неповинен перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду бюджету відповідно до Бюджетного кодексу.

2. Перевищення доходів над видатками, що виникає вна­слідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму "бюджет­ного надлишку" і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.

3. Бюджетний профіцит може бути результатом антициклічної політики держави в результаті збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановле­ного періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі - дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьо­му збалансовані.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це переви­щення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для дер­жави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими суб'єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінан­сової системи воно може оцінюватися по-різному.

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспіль­стві визначаються потужністю та ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті можливий і за достатнього забезпечення суб'єктів підприєм­ницької діяльності фінансовими ресурсами та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов не може йтися про фінансову кризу в тій чи іншій країні — це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, що спри­чинені певними об'єктивними чи суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути викликаний і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги вироблено­го ВВП і, відповідно, низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються всіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, причинами виникнення та напрямом дефіцит­ного фінансування:

1. за формою прояву виділяють плановий – запланований і затверджений у законі про Державний бюджет України, фактичний - це реальне перевищення, офіційно зафіксоване, та прихований дефіцити. Прихований дефіцит - це зани­жена величина фактичного бюджетного дефіциту і державно­го боргу, що нерідко робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігрищ (наприклад перед виборами, щоб підвищити свої заслуги і примусити виборців проголосувати за них ще раз), а також може бути результатом "жорсткого" курсу уряду на щороку збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою не зваженості та непродуманості фінансової політики держави;

2. за причинами виникнення розрізняють свідомий, виму­шений, циклічний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподат­кування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позико­вих фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробле­ного ВВП, коли оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит - це дефіцит, який є результатом цик­лічного падіння виробництва (скорочення національного дохо­ду та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит - це дефіцит, який є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що перед­бачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економіч­ного зростання і запобігання спаду виробництва в країні;

3) за напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер - спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, та активний - фінансу­вання бюджетних інвестицій, насамперед капітальних вкла­день у високоефективні інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету - неоднозначне явище. Пред­ставники кейнсіанської школи стверджують, що поміркова­ний бюджетний дефіцит - це благо, оскільки він дає мож­ливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінан­сування державних видатків.

Для відповіді на питання про бажаність бюджетного дефі­циту для суспільства треба вирішити дві проблеми:

1)визначити: дефіцит є наслідком спаду виробництва в країні чи фінансової політики держави;

2)визначити: дефіцит бюджету зменшує приватні інвестиції чи заохочує їх.

Характеризуючи бюджетний дефіцит, треба зазначити, що в його основі завжди лежить банальна причина - намагання використати коштів більше, ніж є реальних доходів. Теоретич­но вирішити проблему дефіциту досить просто - збільшити податки чи інші доходи або скоротити видатки. Однак насправді все набагато складніше: збільшувати податки або не доцільно, або не можливо, а скорочувати видатки теж не можливо, бо вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінан­сування державних потреб є досить звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями.

Основними причинами бюджетного дефіциту є:

• зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

• збільшення державних видатків;

• зменшення надходжень до державного бюджету;

• падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

• циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі та тривалі;

• непослідовна фінансово-економічна політика;

• зменшення податків з метою підвищення ділової актив­ності та стимулювання економіки (без відповідного

коригуван­ня бюджетних витрат).