2. Хімічні реактиви, прилади та посуд

Реактиви:

• спирт -100 мл;

• петройлерний ефір – 100 мл;

• хромова суміш – 100 мл;

• бензол – 100 мл;

• бензин -100 мл;

• соляр – 100 мл;

• дистильована вода - 1000 мл.

Прилади та посуд:

• пікнометр V = 5 мл - 2 шт.;

• віскозиметр ВПЖ-2 - 2 шт.;

• аналітичні ваги;

• термостат (водяна баня);

• секундомір;

• вимірні колби - 2 шт.;

• хімічні стакани - 2 шт.;

• піпетка V = 5 мл - 2 шт.

3. Опис лабораторної установки

Пікнометр - прилад, необхідний для визначення густини нафтопродуктів. Це невелика скляна посудина, типу вимірювальної колби, з кільцевою позначкою на шийці та притертою пробкою (рисунок 6.1),

Рисунок 6.1 – Пікнометр

Віскозиметр скляний капілярний типу ВПЖ-2 - це U - подібна трубка, в коліно 1 якої впаяно капіляр 4. Визначення в'язкості грунтується на визначенні часу витоку через капіляр певного об'єму досліджуваної рідини з вимірного резервуара.

4. Послідовність виконання роботи.

Визначення густини

Спочатку знаходять водяне число пікнометра. Для визначення його пікнометр старанно миють, сушать і зважують на аналітичних вагах з точністю до 0,0002 г. Потім заповнюють його дистильованою водою трохи вище позначки і поміщають в термостат, в якому видержують при температурі 20° С протягом 20-30 хв. Коли рівень рідини в шийці пікнометра перестане змінюватися, надлишок забирають за допомогою фільтрувального паперу. Пікнометр старанно витирають і зважують з точністю до 0,0002 г.

Водяне число пікнометра Μ визначається як різниця між його масою з водою Мг і масою пустого пікнометра Мі (формула (6.2))

Щоб визначити густину досліджуваної рідини, її наливають в чистий сухий посуд, закривають пробкою і витримують у термостаті при 20°С протягом 20 хв. Потім за допомогою піпетки продукт переносять в чистий, сухий і зважений пікнометр. Встановлюють рівень рідини і зважують на аналітичних вагах з точністю до 0,0002 г. При точних визначеннях роблять поправку на загублену масу (формули (6.3 - 6.4)).

Визначення в'язкості

Визначення в'язкості рідини виконується віскозиметром, старанно промитим і висушеним. Спочатку він промивається бензином, потім ефіром, водою і заливається на 5-6 годин хромовою сумішшю. Після чого його промивають дистильованою водою і сушать до постійної маси.

Для знаходження часу витоку досліджуваної рідини на відвідну трубку 6 готового до роботи віскозиметра одягають гумову трубку (рисунок 6.2). Потім коліно 5 закривають пробкою, перевертають віскозиметр і опускають коліно 1 в посудин}' з досліджуваною рідиною. Засмоктують її за допомогою груші (до позначки М₂ резервуара 3), слідкуючи за тим, щоб рідина була без бульок повітря. В той момент, коли рівень рідини досягне позначки М₂ резервуара 3, віскозиметр виймають із посудини і швидко повертають в нормальне положення. Знімають з зовнішнього кінця коліна 1 надлишок рідини і одягають гумову трубку.

1,5 - коліно; 2,3 - резервуар; 4 - капіляр; 6 - відвідна трубка; М₁, М₂ - верхня і нижня позначки.

Рисунок 6.2 - Віскозиметр

Віскозиметр встановлюють в термостат (водяну баню) так, щоб резервуар 2 був нижче рівня рідини в термостаті. Не менше ніж на 15 хвилин при заданій температурі засмоктують рідину в коліно 1 приблизно до 1/3 висоти резервуара 2. З'єднують коліно 1 з атмосферою і визначають час спуску меніска рідини від позначки М, до позначки М₂ за допомогою секундоміра.

За отриманими результатами та формулою (6.2) визначають в'язкість. Виконують декілька замірів і визначають середній час.