Василик «Теорія фінансів (2000)»

Предмет «Фінанси»

Зміст

ПЕРЕДМОВА

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І ПРИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСІВ

1.1. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

1.2. Фінанси в економічній системі держави

1.3. Призначення та роль фінансів

1.4. Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

2.1. Теоретичні основи побудови фінансової системи

2.2. Структура фінансової системи

2.3. Правові та організаційні основи фінансової системи

2.4. Вплив фінансової системи на темпи й пропорції розвитку економіки

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВА НАУКА

3.1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки

3.2. Предмет і метод фінансової науки

3.3. Розвиток фінансової науки в Росії

3.4. Розвиток фінансової науки в Україні

3.5. Сучасна світова наукова фінансова думка

РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА

4.1. Фінансова політика як важлива сфера діяльності держави

4.2. Завдання і принципи фінансової політики

4.3. Форми і методи реалізації фінансової політики

4.4. Фінансова безпека держави

4.5. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави

4.6. Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її локалізації

РОЗДІЛ 5. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ

5.1. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

5.2. Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів

5.3. Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

5.4. Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі

РОЗДІЛ 6. ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

6.1. Призначення і роль фінансового механізму

6.2. Склад і структура фінансового механізму

6.3. Фінансові показники

6.4. Використання фінансового механізму для активізації економічного зростання й підвищення суспільного добробуту

РОЗДІЛ 7. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ Й ПРОГНОЗУВАННЯ

7.1. Зміст і принципи фінансового планування

7.2. Система фінансових планів

7.3. Зведене фінансове планування

7.4. Фінансові баланси в економічній системі держави

7.5. Баланс фінансових ресурсів і витрат регіонів

РОЗДІЛ 8. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ

8.1. Система державних фінансів

8.2. Призначення і роль державних фінансів

8.3. Правові й організаційні засади державних фінансів

8.4. Становлення та розвиток державних фінансів України

РОЗДІЛ 9. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

9.1. Бюджет в економічній системі держави

9.2. Бюджетна система

9.3. Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі

9.4. Бюджетний дефіцит

9.5. Бюджетна система України й напрями вдосконалення бюджетного процесу

РОЗДІЛ 10. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ

10.1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів

10.2. Місцеві бюджети — основа місцевих фінансів в Україні

10.3. Доходи й видатки місцевих бюджетів України

10.4. Міжнародні принципи і вимоги до фінансового забезпечення діяльності місцевого самоврядування

10.5. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні

РОЗДІЛ 11. ПОДАТКИ Й ПОДАТКОВІ СИСТЕМИ

11.1. Передумови виникнення та розвитку податків

11.2. Наука про податки як складова фінансової науки

11.3. Економічна сутність податків та їхнє призначення

11.4. Сучасні податкові системи зарубіжних країн

11.5. Становлення та розвиток податкової системи України

РОЗДІЛ 12. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

12.1. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур

12.2. Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності

12.3. Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів

12.4. Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів

12.5. Фінансове планування й прогнозування на підприємствах

РОЗДІЛ 13. ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

13.1. Система централізованих фондів цільового призначення

13.2. Пенсійний фонд

13.3. Фонд соціального страхування

13.4. Фонд сприяння зайнятості населення

13.5. Фонд сприяння конверсії

13.6. Державний інноваційний фонд

13.7. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування

РОЗДІЛ 14. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ НАСЕЛЕННЯ

14.1. Економічна природа і призначення соціальних гарантій

14.2. Види й форми соціальних гарантій

14.3. Джерела фінансового забезпечення соціальних гарантій

14.4. Становлення й розвиток системи соціальних гарантій в Україні

РОЗДІЛ 15. СТРАХОВІ Й РЕЗЕРВНІ ФОНДИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

15.1. Економічна природа і суть страхування

15.2. Ринок страхових послуг

15.3. Фінансові аспекти соціального страхування

15.4. Система страхування в Україні

15.5. Фінансові резерви

РОЗДІЛ 16. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

16.1. Економічна сутність і роль державного кредиту

16.2. Структура державного боргу та механізм його формування

16.3. Управління державним боргом і його обслуговування

16.4. Державний борг України та механізм його обслуговування

16.5. Вплив державного боргу на фінансове становище держави

РОЗДІЛ 17. ФІНАНСОВИЙ РИНОК

17.1. Призначення і структура фінансового ринку

17.2. Валютний ринок і валютні операції

17.3. Ринок кредитних ресурсів

17.4. Ринок цінних паперів

17.5. Ринок фінансових послуг

РОЗДІЛ 18. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

18.1. Зміст і призначення фінансового контролю

18.2. Організація й методи фінансового контролю

РОЗДІЛ 19. ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

19.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту

19.2. Менеджмент державних фінансів

19.3. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур

19.4. Податковий менеджмент

РОЗДІЛ 20. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

20.1. Економічна природа й призначення міжнародних фінансів

20.2. Міжнародні фінансові інститути

ПЕРЕДМОВА

Фінанси є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вони — ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці; антициклічне регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізацію економічного стану в державі.

За умов побудови ринкової моделі економіки дуже важливе значення має глибоке усвідомлення економічної природи й суті фінансів, їхньої об'єктивної необхідності, зв'язку з іншими економічними категоріями і ролі в економічній системі держави. У підручнику особлива увага приділяється вивченню теоретичних засад функціонування й розвитку фінансів, складових фінансової системи держави, форм і видів фінансових ресурсів, фінансової політики й науки, фінансового механізму, бюджету, податків, управління фінансами, фінансового ринку й фінансового контролю.

Курс "Теорія фінансів" є обов'язковою дисципліною за навчальними планами економічних вузів і спеціальностей. Підручник написаний відповідно до програми курсу, затвердженої вченою радою економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор підручника поставив собі за мету сприяти активнішому вивченню цієї дисципліни і професійному зростанню студентської молоді.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І ПРИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСІВ

1.1. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово "фінанси" мало негативне значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін "фінанси" став застосовуватися у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

У XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а фінанси — формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.

Форми одержання коштів союзами публічного змісту були зумовлені, в свою чергу, формами господарства. При натуральному господарстві переважали податки у натуральній формі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності держава задовольняла потреби експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів було незначним, існувало переважно загальне майнове оподаткування. З розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

У XIX столітті спостерігається бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння фінансів. Від спрощеного поняття фінансів як державного господарства переходять до розуміння_с!?інансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із винаходом парової машини, колеса тощо. До певної міри це справедливо. Нині мало не всі знають, що невміле використання фінансів призводило навіть до загибелі цивілізацій. Так, Римська імперія занепала через непосильний тягар податків і зборів. Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, занепаду, або навпаки — до процвітання деяких економічних систем.

У фінансах можна відшукати ключ до розуміння історії: чому суспільство або яка-небудь його частина стали спрямовувати свій розвиток і економічне життя у тому чи іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів суті фінансів і не засвоїв кращих методів їх використання, завжди програвав.

Вчення про фінанси порівнюють із вченням про хліб насущний, про те, чому в одних його достатньо, а в інших нема, і в чому полягають найкращі способи добування хліба. Нині значення фінансів в історії й суспільному житті незаперечне: за ними визначається як політична доля держави, так і економічні та соціальні умови певної країни. Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояснювалося зміцненням держави та боротьбою за її існування. Однак сутність і форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві. Способи ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються боротьбою їхніх інтересів.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного рівня суспільного добробуту. Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси — це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Фінанси перетворилися на універсальний і надзвичайно активний елемент економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою задоволення потреб населення, удосконалення виробничих та соціальних процесів.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено тим, що їх функціонування визначає кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати діяльності.

Обов'язковою ознакою участі фінансів у економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, задоволенні населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає створення грошових фондів для задоволення різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно та якісно характеризує масштаби діяльності й фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

Громадянин, який одержує доходи у формі оплати праці чи з інших джерел, має у своєму розпорядженні певну суму грошей, але вони не є фінансами. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, надасть кредит фізичній особі або зробить щось інше, завдяки чому матиме певний дохід.

Фінанси за своїм економічним змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення меж фінансів у економічній системі держави. Так, більшість економістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи їм роль знарядь розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі відтворення. Це зумовлено тим, що у теоретичному плані в комуністичному суспільстві фінанси як елемент економічної системи повинні були відмерти. На стадії будівництва комуністичного суспільства сфера функціонування фінансів має звужуватися разом зі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово відмирати. Слід зазначити, що за існування єдиної соціалістичної форми власності теоретично надто складно розкрили економічну суть фінансів, оскільки в межах єдиної державної власності вони справді виконують роль інструменту розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Однак цим їх роль не обмежується.

Трактування фінансів як системи економічних, грошових чи навіть виробничих відносин і на сьогодні переважає в економічній і фінансовій теорії, що існує й розвивається в пострадянських країнах. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, виробничі, грошові відносини, створюється їхня структура, потім на неї накладається категорія фінансів або інша економічна категорія, з яких і виводиться їх економічна суть. Однак економічні відносини — це наукова абстракція, яка не має чітких економічних характеристик, насамперед кількісних і якісних.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці й державному будівництві і є невід'ємною частиною ринкової економіки.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій. У кінцевому підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту як держави, так і окремого громадянина.

У практичному плані фінанси — це складова економічної системи будь-якої держави, використання якої дає змогу успішно реалізовувати кінцеву мету економічного та соціального розвитку. Історичний досвід переконує, що фінанси успішно можна використовувати як у тоталітарних системах для задоволення вузькокласових, партійних чи особистих інтересів, так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і підвищення життєвого рівня громадян.

Свого найвищого розвитку й досконалості фінанси досягають в умовах ринкової економіки, фундаментальною основою якої є різні форми власності. При їх обмеженості фінанси не можуть виявити всіх своїх потенційних можливостей, оскільки їхнє функціонування жорстко обмежується відповідними державними законодавчими та нормативними актами.

З огляду на це щодо фінансів та інших економічних категорій слід вирізнити елементи об'єктивного та суб'єктивного змісту при їх функціонуванні. Як об'єктивне явище в економічному житті суспільства фінанси можуть успішно виконувати свою роль тільки за певних організаційних засад, тобто за наявності досконалої законодавчої бази та відповідних фінансових інститутів. Фінанси не тільки показник рівня економічного розвитку суспільства, а й важливий інструмент цього розвитку. Залежним від пізнання економічної суті й ролі фінансів у державі є їхнє використання для досягнення поставленої мети.

Перехід до ринкової економіки характеризується різкою зміною впливу фінансів на процес відтворення. Відбувається якісний і кількісний переходи на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави.

Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких структур і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методами створення, напрямками використання, інтересами суб'єктів економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.