1.4. Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи

Економічна система — це сукупність певних підсистем діяльності, пов'язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього продукту відповідно до мети суспільства.

Важливими підсистемами в кожній економічній системі є фінансова підсистема, грошова, кредитна, підсистема цін, заробітної плати тощо.

Названі вище підсистеми пов'язані з фінансовою ознакою діяльності суспільства, її вартісною оцінкою, яка здійснюється за допомогою певних показників. Зв'язок між підсистемами є двостороннім, вони активно впливають одна на одну.

Фінанси виконують свою роль за допомогою форм і методів створення й використання фінансових ресурсів поряд з іншими економічними категоріями і передусім — з ціною. Ціна — це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту. Ціни визначаються на основі попиту й пропозиції, але це при реалізації товару. При формуванні ціни виробником враховуються всі витрати виробництва й збуту, а також певна сума накопичень у формі прибутку.

Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов'язані зі створенням та використанням валового внутрішнього продукту. До певної міри це так, тому що при реалізації товару, роботи чи послуги встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення виробничих фондів — основних і обігових.

Проте це лише візуальне враження, бо фінанси можуть впливати як на абсолютну величину ціни, так і на внутрішню її структуру найрізноманітнішими методами. Так, держава, використовуючи фінанси, може суттєво впливати на структуру ціни через зміну відрахувань до фонду амортизації, пенсійного фонду та фонду соціального страхування. Ціни можуть бути змінені завдяки введенню акцизного збору або податку на додану вартість.

Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах. Характерними щодо цього є дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків.

У теорії й практиці цінові та фінансові методи часто розглядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесів. Є підстави стверджувати, що ці методи доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації.

У розподільчих процесах поряд з фінансами та ціною бере участь і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника й використовується для задоволення особистих потреб.

Для виплати заробітної плати на підприємстві створюється фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв'язок фінансів і заробітної плати. Фінанси створюють умови для функціонування заробітної плати. Кошти, що надходять в розпорядження працівника, є свідченням того, що відбувся процес обміну товару — робоча сила на товар-гроші. У подальшому товар обмінюватиметься на інші види товарів, які необхідні для задоволення потреб людини. Тобто поки що відбувається простий товарообмін.

Проте, одержавши заробітну плату, використовує її не лише для обміну на товари першої необхідності. Вона створює фонди грошових засобів для придбання товарів тривалого користування, цінних паперів із метою одержання доходів тощо. У цьому разі згадані фонди є фінансами кожного громадянина.

Фінанси та заробітна плата перебувають у постійній взаємодії. Так, держава регулює заробітну плату за допомогою податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів стимулює розвиток окремих видів діяльності, надаючи субсидії, субвенції та інші форми фінансових дотацій.

Фінанси тісно пов'язані з кредитом, по суті, мають однакову економічну природу. Вони виражають рух вартості валового внутрішнього продукту. Проте кожна з них має свою специфіку участі в економічних процесах. При функціонуванні як фінансів, так і кредиту створюються й використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси готують передумови для функціонування кредиту.

Фінанси формують централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів на рівні підприємств і держави. У процесі використання цих фондів виникають ситуації, коли на одному підприємстві з'являються тимчасово вільні кошти, а па іншому — потреба в них.

При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний "час.

На рівні держави уряд при нестачі коштів для фінансування загальнодержавних потреб, а також місцевого самоврядування, може використовувати кредити банків, кошти населення і міжнародних фінансових організацій. Кредит подовжує перерозподільчі процеси, розпочаті фінансами, ціною, заробітною платою.

Між фінансами та кредитом існують певні відмінності. Фінанси здійснюють розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит обмежується лише перерозподілом, бо має справу тільки з тимчасово вільними коштами — акумулює їх і за плату надає в користування на умовах повернення. А для фінансів характерний рух без умови повернення.

За господарської практики доцільне комплексне використання економічних категорій з урахуванням відмінностей кожної з них.

Взаємовідносини фінансів і грошей мають свою специфіку та особливу систему зв'язків, яка часто призводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко визначають, передусім у побуті, як певну суму грошей, що знаходиться у розпорядженні юридичної або фізичної особи.

Звісно, в цьому немає крамоли, навпаки, є певна істина. Справа в тім, що фінанси, як правило, завжди мають грошовий вимір. Проте певна сума грошей — це ще не фінанси. Фінанси — це процес формування доходів і видатків, і залежно від того, в яких грошових одиницях проходитиме цей процес, відповідним буде й величина вашого доходу або видатку.

Спершу це якось не сприймається. Але якщо взяти, наприклад, дохід фізичної особи в розмірі 1000 грн. і 1000 дол. США, то зрозуміло, що величина доходу тут буде різна, а відповідно сума витрат і фінансове становище теж.

Гроші — це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях.

Щодо фінансів, гроші завжди є технічним засобом вираження величини доходу фізичної чи юридичної особи. Словом, вони є обліковими одиницями цього доходу або видатку. Кількість грошей не дає відповіді на запитання про те, якою величиною доходу володіє суб'єкт економічних відносин. Тому виникають додаткові запитання. А саме: в яких грошових одиницях вимірюється дохід? Яке співвідношення даної грошової одиниці з іншими? Чим забезпечується стабільність даної грошової одиниці, ким і як?

Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються. Відповідно зменшуються доходи й обсяги витрат кожного. Але це тільки один бік явища. Інший полягає в тому, що держава якраз і є ініціатором цього розладу. Не володіючи необхідною кількістю доходів, держава провадить витрати, випускаючи в обіг додаткову кількість грошей. Лише рішучі дії з обмеження витрат держави та збільшення доходів можуть забезпечити стабілізацію фінансового становища.

Будучи тісно пов'язаними між собою, фінанси й гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини, що має певний сенс, адже не можна досягти поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу в державі. У свою чергу, якщо держава не здійснює свої витрати відповідно до наявних доходів, то це розладить грошовий обіг.

Треба завважити, що як на грошовий обіг, так і на фінанси впливають також інші стабілізаційні і дестабілізаційні фактори Так, на розлад фінансів може вплинути кредитна політика, особливо надання інфляційних кредитів, відсутність резервних фондів іноземної валюти, зростання цін на продукцію, що імпортується, негативне сальдо зовнішньої торгівлі, зростання собівартості продукції тощо.Зміст

1. Взаємозв'язок фінансів з іншими категоріями. 2 1.1 Взаємозв'язок ціни і фінансів. 2 1.2 Взаємозв'язок заробітної плати та фінансів. 3 1.3 Взаємозв'язок фінансів і кредиту. 5 2. Використання фінансів для регулювання економіки. 8 3. Тести .. 15 Список використаних джерел. 16

1. Взаємозв'язок фінансів з іншими категоріями

Процес вартісного розподілу суспільного продукту, в ході якого створена у виробництві вартість ділиться між суб'єктами господарювання, а у кожного з них - за цільовим призначенням, досить важкий, тому він здійснюється за допомогою різних економічних категорій, кожна з яких виконує специфічну, тільки їй притаманну роль . Фінанси, які беруть участь у вартісному розподілі взаємодіють з такими категоріями як ціна, зарплата, кредит. Первинним моментом виникнення фінансових відносин є процес первинного розподілу створеної вартості на складові K = C + V + m, а також процес утворення різних грошових фондів і нагромаджень. Розподіл отримує форму руху товарів, тобто має місце односторонній рух вартості. Цей рух набуває форму фінансів, зарплати, кредиту.

1.1 Взаємозв'язок ціни і фінансів

Вихідним моментом появи фінансових відносин виступає процес первинного розподілу вартості на складові елементи (с, v, m), де с - фонд відтворення використаних засобів виробництва, V - необхідний продукт, m - додатковий продукт, а також створення різноманітних грошових доходів і накопичень. Щоб процес розподілу вартості міг відбутися, необхідні наступні умови: тобто новостворена вартість повинна бути реалізована. Економічним інструментом, завдяки якому вартість продукту отримує грошовий вираз і стає об'єктом розподілу, є ціна. Саме ціна зумовлює конкретну величину тих грошових коштів, які надходять в той чи інший сектор економіки або того чи іншому власнику. Але ціна не може забезпечити ні розподіл по суб'єктам власності ні функціонального відокремлення частин вартості (тобто виділення фонду відшкодування і оборотних коштів) і різних видів доходів, які розподіляються між учасниками виробництва (це прибуток, відрахування на соціальні потреби, зарплата). Саме завдяки їм процес вартісного первинного розподілу утворює різні види грошових доходів, накопичень і відрахувань. За допомогою ціни не можна забезпечити ні розподіл по суб'єктам власності ні функціонального відокремлення. Пояснюється це тим, що всі частини вартості як за величиною, так і за функціональним призначенням виділяються в певному розмірі не самі. А тільки після стадії обміну, тому обов'язково має відбутися обмін і має відбутися розподіл новоствореної вартості. Існує певний взаємозв'язок між ціною і фінансами: 1) основою фінансового методу розподілу вартості є ціна; 2) фінанси грунтуються на пропорціях розподілу, які склалися під впливом цін і самі виступають інструментом розподілу.

1.2 Взаємозв'язок заробітної плати та фінансів

На стадії розподілу перетворення прихованих частин вартості в явний відбувається за допомогою фінансів і заробітної плати. Як форма розподілу заробітна плата відособлена необхідним формуванням доходів конкретних працівників, а як економічна категорія заробітна плата виражає вартісні відносини, що виникають у процесі розподілу новоствореної вартості шляхом формування індивідуальних доходів, що у залежності від кількості і якості витраченої праці окремими працівниками. Заробітна плата стоїть в одному ряді з фінансами, має однакову з фінансами економічну основу, але разом з тим між цими категоріями є певні відмінності: сфера дії заробітної плати вже, ніж у фінансів. З допомогою фінансів розподіляється і перерозподіляється весь валовий внутрішній продукт, а з допомогою заробітної плати розподіляється необхідний продукт і частково доданий; розподільчі відносини, які становлять заробітну плату, матеріалізуються в грошові кошти, які надходять в особисте користування окремих громадян і використовуються на задоволення особистих потреб громадян; між тим фінансові ресурси перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання та держави і мають призначення задовольняти різноманітні суспільні потреби; функціонування заробітної плати - це двосторонній процес руху вартості, так як вона є компенсацією трудових зусиль робітників і повинна знаходитися в тісному зв'язку з кількістю і якістю витраченої роботи. Використання ж фінансових ресурсів передбачає, перш за все, авансування коштів на різноманітні цілі (в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), тобто односторонній рух коштів. Фінанси та заробітна плата тісно пов'язані між собою, що призводить до їх взаємодії в процесі вартісного распределенія.3 одного боку, фінанси "допомагають" заробітній платі формувати фонд оплати праці, відокремлюючи його від інших грошових фондів підприємства, а з другої сторони - заробітна плата, нарахування якої в часі не збігається з виплатою, виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів підприємства. (Таким чином, заборгованість по заробітній платі - це фінансовий ресурс, але не тому, що сама заробітна плата відноситься до фінансів, а тому, що нарахована заробітна плата не відразу потрапляє в руки її володаря). Фінанси та заробітна плата повинні мати комплексне використання. Але до недавнього часу цей взаємозв'язок піднімалася. Заробітна плата виплачувалася без належного обліку кількості та якості роботи, широке розповсюдження отримав зрівняльний підхід в оплаті праці, в цілому рівень заробітної плати був низьким і держава компенсувала громадянам більшість витрат із загальнодержавних фондів грошових коштів. Взаємозв'язок заробітної плати та фінансів: 1) фінанси "допомагають" заробітної плати, формують фонди оплати праці, відокремлюючи їх від інших фондів підприємства; 2) заробітна плата, нарахування якої за часом не збігається з її виплатою, сама виступає джерелом формування частини фінансових ресурсів. Заборгованість по заробітній платі - це фінансовий ресурс, але не тому, що сама заробітна плата відноситься до фінансів, а наслідок того, що нарахована сума заробітку не відразу потрапляє в руки власника.