- •1.1. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів
- •1.2. Фінанси в економічній системі держави
- •1.3. Призначення та роль фінансів
- •1.4. Взаємозв'язок фінансів з іншими елементами економічної системи
- •2.1. Теоретичні основи побудови фінансової системи
- •2.2. Структура фінансової системи
- •2.3. Правові та організаційні основи фінансової системи
- •2.4. Вплив фінансової системи на темпи й пропорції розвитку економіки
- •3.1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки
- •3.2. Предмет і метод фінансової науки
- •3.3. Розвиток фінансової науки в Росії
- •3.4. Розвиток фінансової науки в Україні
- •3.5. Сучасна світова наукова фінансова думка
- •4.1. Фінансова політика як важлива сфера діяльності держави
- •4.2. Завдання і принципи фінансової політики
- •4.3. Форми і методи реалізації фінансової політики
- •4.4. Фінансова безпека держави
- •4.5. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави
- •4.6. Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її локалізації
- •5.1. Економічна суть і призначення фінансових ресурсів
- •5.2. Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів
- •5.3. Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави
- •5.4. Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі
- •6.1. Призначення і роль фінансового механізму
- •6.2. Склад і структура фінансового механізму
- •6.3. Фінансові показники
- •6.4. Використання фінансового механізму для активізації економічного зростання й підвищення суспільного добробуту
- •7.1. Зміст і принципи фінансового планування
- •7.2. Система фінансових планів
- •7.3. Зведене фінансове планування
- •7.4. Фінансові баланси в економічній системі держави
- •7.5. Баланс фінансових ресурсів і витрат регіонів
- •8.1. Система державних фінансів
- •8.2. Призначення і роль державних фінансів
- •8.3. Правові й організаційні засади державних фінансів
- •8.4. Становлення та розвиток державних фінансів України
- •9.1. Бюджет в економічній системі держави
- •9.2. Бюджетна система
- •9.3. Бюджет у регулюванні економічних і соціальних процесів у державі
- •9.4. Бюджетний дефіцит
- •9.5. Бюджетна система України й напрями вдосконалення бюджетного процесу
- •10.1. Теоретичні основи становлення та розвитку місцевих фінансів
- •10.2. Місцеві бюджети — основа місцевих фінансів в Україні
- •10.3. Доходи й видатки місцевих бюджетів України
- •10.4. Міжнародні принципи і вимоги до фінансового забезпечення діяльності місцевого самоврядування
- •10.5. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні
- •11.1. Передумови виникнення та розвитку податків
- •11.2. Наука про податки як складова фінансової науки
- •11.3. Економічна сутність податків та їхнє призначення
- •11.4. Сучасні податкові системи зарубіжних країн
- •11.5. Становлення та розвиток податкової системи України
- •12.1. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур
- •12.2. Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності
- •12.3. Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основних фондів
- •12.4. Фінансовий аспект формування і використання обігових коштів
- •12.5. Фінансове планування й прогнозування на підприємствах
- •13.1. Система централізованих фондів цільового призначення
- •13.2. Пенсійний фонд
- •13.3. Фонд соціального страхування
- •13.4. Фонд сприяння зайнятості населення
- •13.5. Фонд сприяння конверсії
- •13.6. Державний інноваційний фонд
- •13.7. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
- •14.1. Економічна природа і призначення соціальних гарантій
- •14.2. Види й форми соціальних гарантій
- •14.3. Джерела фінансового забезпечення соціальних гарантій
- •14.4. Становлення й розвиток системи соціальних гарантій в Україні
- •15.1. Економічна природа і суть страхування
- •15.2. Ринок страхових послуг
- •15.3. Фінансові аспекти соціального страхування
- •15.4. Система страхування в Україні
- •15.5. Фінансові резерви
- •16.1. Економічна сутність і роль державного кредиту
- •16.2. Структура державного боргу та механізм його формування
- •16.3. Управління державним боргом і його обслуговування
- •16.4. Державний борг України та механізм його обслуговування
- •16.5. Вплив державного боргу на фінансове становище держави
- •17.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •17.2. Валютний ринок і валютні операції
- •17.3. Ринок кредитних ресурсів
- •17.4. Ринок цінних паперів
- •17.5. Ринок фінансових послуг
- •18.1. Зміст і призначення фінансового контролю
- •18.2. Організація й методи фінансового контролю
- •19.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту
- •19.2. Менеджмент державних фінансів
- •19.3. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур
- •19.4. Податковий менеджмент
- •20.1. Економічна природа й призначення міжнародних фінансів
- •20.2. Міжнародні фінансові інститути
14.2. Види й форми соціальних гарантій
Розвиток соціального забезпечення, види й форми соціальних гарантій у державі визначаються двома основними факторами — рівнем економічного розвитку та станом розвитку демократичних засад. Водночас світовий досвід підтверджує, що соціальні гарантії повинні здійснюватися за такими напрямками.
Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному громадянинові, який здійснює трудову діяльність, прийнятний рівень добробуту за допомогою мінімального рівня заробітної плати, її індексації, помірних податків і невтручання у підприємницьку діяльність.
Другий напрямок — це задоволення так званих пріоритетних потреб суспільства, опікування якими держава не може довірити кожному громадянину самостійно. До них належать потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи, підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавчо гарантує задоволення зазначених потреб за рахунок бюджету за мінімально достатніми обсягами у формі безплатних послуг.
Третій напрямок має на меті зближення рівнів життя різних груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути підвищене навантаження утриманців на працездатних; стан здоров'я; вік; втрата роботи; кризові явища в економіці. У цьому разі формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомоги, стипендії, грошові виплати, їхня індексація, матеріальна допомога, пільги з податків, платежів і послуг. Наведені форми соціальних гарантій сприяють тому, що стає можливим підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібностей людини незалежно від її матеріального становища, рівня заробітної плати і впливу економічних та інших зовнішніх факторів щодо громадян.
Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадянам — це об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій є мірилом її цивілізованості.
Перехід до ринкової економіки завжди потребував зміни підходів до соціальних проблем, які склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. Правду кажучи, з'явилася зовсім нова галузь економічних відносин між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб'єктами господарювання.
За умов розмаїття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів і методів державного втручання у господарську діяльність певних ланок економіки необхідні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій населенню з боку держави. Вони гарантують кожному певний рівень благ і послуг як за рахунок внесків самого громадянина, так і через перерозподіл ресурсів між населенням на потреби його матеріального забезпечення.
Гарантії держави полягають у тому, що вона, по-перше, створює умови дія самозабезпечення життєво необхідними благами для задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними доходу, повертає їм (поза зв'язком із вилученою частиною) блага й послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування та забезпечення; по-третє, за рахунок вилучення у деяких громадян частини їхнього доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за станом фізичного здоров'я не спроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам із дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).
Загальна сума благ і послуг, що споживаються населенням за відповідний проміжок часу, становить фонд споживання. Його обсяг завжди обмежений розмірами створеного валового внутрішнього продукту, а також іншими обов'язковими вирахуваннями, які покликана здійснювати держава. Мається на увазі оборона, наукові дослідження, відшкодування збитків від стихійного лиха тощо.
Розмір коштів, які спрямовуються на соціальні гарантії населенню, повинен мати науково обґрунтовану величину в загальному обсязі фонду споживання, а будь-яке нове збільшення ресурсів, які спрямовуються на ці потреби, слід порівнювати з реальними можливостями кожного конкретного часу. В іншому разі необґрунтоване збільшення ресурсів, які спрямовуються на соціальний захист населення, потребуватиме додаткового вилучення податків із фонду оплати праці, що в кінцевому підсумку лише розширить масштаби перерозподілу і не збільшить обсягу фонду споживання.
За нинішніх умов піднесення матеріального добробуту народу може відбуватися лише за рахунок оплати праці. Подальше збільшення фондів соціального захисту в загальному обсязі фонду споживання може порушити пропорції у його структурі, призвести до негативних наслідків у функціонуванні фінансового механізму.