4. Відокремлені підрозділи господарських організацій — суб’єкти господарювання

Відповідно до ст. 55 ГК суб’єктами господарювання є філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), створені ними для здійснення господарської діяльності.

Зауважимо, що суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи господарських організацій, насамперед філії та представництва, можуть діяти тільки на підставі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Поняття філії та представництва визначено в ст. 95 ЦК. Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Самостійна робота – 1 години

1. Фізичні особи — суб’єкти господарювання.

До суб’єктів господарювання ГК відносить громадян України, іноземців та осіб без громадянства. За загальним правилом іноземці та особи без громадянства під час здійснення господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і громадяни України.

Відповідно до ст. 128 ГК громадянин визнається суб’єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

1) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

2) із залученням або без залучення найманої праці;

3) самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Слід зазначити, що правовий статус підприємців — фізичних осіб регламентовано також гл. 5 ЦК. Відповідно до ст. 50 ЦК право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає вести підприємницьку діяльність.

Привертає до себе увагу той факт, що в ГК фізична особа — суб’єкт господарювання визначається як «громадянин-підпри­ємець», а в ЦК використовується інший термін — «фізична особа — підприємець».

Крім того, ГК не зовсім вдало визначає правові форми підприємницької діяльності громадян. Так, положення ГК про здійснення громадянином підприємницької діяльності через приватне підприємство, що ним створюється, може сприйматись як умова попередньої реєстрації фізичної особи як підприємця за створення приватного підприємства. Але відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК умова державної реєстрації фізичної особи поширюється тільки на підприємницьку діяльність фізичної особи без створення юридичної особи. Отже, фізична особа, що є засновником приватного підприємства чи учасником господарського товариства, на наш погляд, не повинна реєструватись як підприємець.

До другої групи суб'єктів належать громадяни, котрі здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юри­дичної особи. Це найпростіша форма підприємництва, що здійснюється від власного імені, на власний ризик громадя­нами, котрі відповідають усім майном, яке належить їм за правом приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на котре, згідно зі за­коном, не може бути поширене стягнення). Вимоги креди­торів фізичної особи — суб'єкта підприємництва задоволь­няються за рахунок належного їй майна, на котре може бути звернене стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення, встановлюється Цивіль­ним процесуальним кодексом України. Він стосується громадян і підприємців. Ця форма, на відміну від інших, не припускає створення юридичної особи, об'єднання майна та внесків осіб, а ґрунтується на приватному господарю­ванні.

Фізичні особи - підприємці, які здійснюють господа­рювання без створення приватного чи індивідуального підприємства (юридичної особи) через реєстрацію індивідуаль­ної трудової діяльності й отримання патенту.

Обов'язковою вимогою до індивідуальних підприємців є державна реєстрація. Саме внаслідок державної реєстрації вони набувають статусу суб'єктів підприємництва. .Якщо гро­мадянин не пройшов державну реєстрацію як суб'єкт під­приємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу підприємця. Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб’єкта підприємництва. Навіть більше : якщо громадянин займається підприємницькою діяльністю без реєстрації, то вона порушує чинне законодавство і до неї можливе засто­сування правових санкцій.

Особливістю цієї категорії громадян є те, що вони можуть здійснювати підприємницьку діяльність без створення юри­дичної особи винятково як суб'єкти підприємництва. Крім цього, можливість здійснювати підприємницьку діяльність належить до складових елементів правоздатності громадян. ЦК України в ст. 10 регулює право громадян здійснюва­ти підприємницьку й іншу, не заборонену законодавством, діяльність.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути гро­мадяни, не обмежені законом у правоздатності або дієздат­ності.

У такий спосіб, підприємцями можуть бути особи, котрі досягли віку цивільного повноліття — 18 років, із яким за­кон пов'язує настання повної дієздатності (єдиним винят­ком є досягнення повної дієздатності до досягнення 18 років особами, які вступили у шлюб або одержали згоду батьків чи опікунів на підприємництво).

Чинним законодавством і, насамперед, Конституцією України (ч. 2 ст. 42) обмежується підприємницька діяльність де­путатів, посадових і службових осіб органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування.

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян:

- військовослужбовців, службових осіб органів проку­ратури, суду, державної безпеки, внутрішні х справ, державного нотаріату, а також органів державної вла­ди й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

- осіб, яким суд заборонив займатися певною діяльні­стю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду;

- осіб, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво й інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступа­ти співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, по­в'язані з матеріальною відповідальністю.