2. Класифікація суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Частина 2 ст. 55 ГК України містить загальний перелік суб'єктів господарювання, який можна застосувати і для класи­фікації суб'єктів підприємницької діяльності.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації — юридичні особи, створені від­повідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підпри­ємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані від­повідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи госпо­дарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності без створення юридичної особи (через які суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарсько­го відання, права оперативного управління).

Отже, суб’єкти комерційної (підприємницької) діяльності становлять три відносно відокремлені групи: 1) юридичні особи — суб’єкти господарювання; 2) фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства; 3) відокремлені підрозділи господарських організацій, насамперед філії та представництва.

3. Юридичні особи — суб’єкти господарювання.

Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК України, ч. 1 якої під юридичною особою розуміє організацію, створену і зареєстровану в установленому законом порядку. Вона наділя­ється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути по­зивачем та відповідачем у суді.

Правовий статус юридичної особи характеризується специфі­кою, що відрізняє юридичну особу від інших суб'єктів господар­ської діяльності.

По-перше, юридичною особою є організація, тобто колективне утворення, що характеризується наявністю організаційної єдності. Організаційна єдність дістає вияв насамперед у визначеній установчими цілями юридичної особи внутрішній структурі, ієрархії, підлеглості органів управління, що складають цю структуру, а також чіткій регламентації від­носин між усіма її складовими.

По-друге, як вже зазначалось вище, юридична особа має відокремлене майно, базою для формування якого є майно, що передається засновником під час її створення. Тому юридична особа несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями, крім випадків, встановлених законом та уста­новчими документами юридичної особи — суб'єкта підприємництва.

По-третє, для набуття статусу юридичної особи організація повинна пройти процедуру державної реєстрації, що випливає з визначення юридичної особи та підтверджено ч. 4 ст. 87 ЦК України. Саме після державної реєстрації організація набуває права виступати в цивільному обороті (укладати угоди та ін.) та інші права, а отже — цивільну право- та дієздатність.

Юридичні особи — суб’єкти господарювання мають три підстави створення: 1) юридичні особи, створені відповідно до ЦК; 2) юри­дичні особи — державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК; 3) інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.