Тести для самоперевірки знань до теми 6

1.Власний капітал підприємтва визначається як

а)різниця між активами підприємства та борговими зобовя заннями

б)сума активів та пасивів підприємства

в)сума дебіторської та кредиторської заборгованості

г)різниця між обіговим капіталом та поточними зобов язаннями

2. Для того. щоб зменшити середньозважену вартість капі­талу фірми, необхідно застосувати такі прийоми, як:

а) збільшення виплати дивідендів;

б) зменшення виплати дивідендів;

в) збільшення кредиторської заборгованості;

г) збільшення залучення довгострокових банківських кредитів.

3. Високий рівень лівериджу веде до фінансової стійкості?

а) так;

б) ні.

4. Власний капітал підприємства — це:

а) сума активів підприємства;

б) сума активів підприємства і статутного капіталу;

в) різниця між вартістю майна підприємства і борговими зо бов'язаннями;

г) немає вірної відповіді.

5. Власними джерелами формування капіталу підприємств виступають:

а) нерозподілений прибуток;

б) сума простих і привілейованих акцій;

в) кредиторська заборгованість, довгострокові зобов'язання;

г) немає вірної відповіді.

6. Збільшення власного капіталу підприємство може досягти за рахунок:

а) зростання довгострокових зобов'язань;

б) зростання кредиторської заборгованості;

в) реінвестування прибутку;

г) емісії корпоративних цінних паперів.

7. Які показники застосовуються для визначення показник «чистий капітал»?

а) довгострокові зобов'язання;

б) короткострокові зобов'язання;

в) статутний капітал;

г) сума оборотних активів;

д) нерозподілений прибуток.

8. Які показники застосовуються для визначення показника «ціна підприємства»?

а) рентабельність інвестицій;

б) сума коштів з обслуговування власного і залученого капіталу;

в) ціна авансованого капіталу;

г) сума сплачених дивідендів.

9 До складу позичкового капіталу входять такі елементи

а)статутний капітал

б)довгострокові фінансові зобов язання

в)короткострокові фінансові зобов язання

г)кредиторська зоборгованість

10. Чи впливає на фінансовий ліверидж ставка оподаткування ?

а)так

б)ні

Перелік програмних питань для самостійного вивчення

1. Капітал і його сутність.

2. Визначення вартості капіталу.

3. Сутність власного капіталу підприємства.

4. Складові власного капіталу та їх характеристика.

5. Визначення ціни капіталу.

6. Визначення ціни акціонерного капіталу.

7. Визначення ціни нерозподіленого прибутку.

8. Оптимізація структури капіталу.

9. Вплив структури капіталу на фінансування акціонерного товариства.

10. Структура капіталу та інвестиційна діяльність підприємства.

11. Основи теорії Міллера—Модільяні.

12. Сутність лівериджу (фінансового, виробничого).

13. Вимірювання фінансового лівериджу.

ТЕМА 7

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

7.1Економічна сутність інвестицій та їх класифікація

Підприємство в процесі функціонування поряд з операційною здійснює також і інвестиційну діяльність.Вивчення сутності інвестицій пов'язано перш за все з визначенням поняття «інвестиції». Необхідно чітко уявляти собі що інвестиції є вкладення капіталу в різних його формах з метою забезпечення його приросту в майбутньому періоді або вирішення соціальних завдань.

Згідно з Законом України „Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей ,що вкладаються в об єкти підприємницької та інших видів діяльності,в результаті чого створюється прибуток(дохід) або досягається соціальний еффект.

Наявність різних форм вкладення капіталу потребує класифі­кації інвестицій.

1За видами інвестицій :

-виробничі-вкладення у виробничі ресурси

-фінансові-вкладення у фінансові інструменти

-інтелектуальні-вкладення коштів у об єкти інтелектуальної власності.

2За цілями застосування:

-реінвестиції-заміна старих засобів

-нетто-інвестиції –придбання нових активів,розширення виробництва

3За характером участі в інвестуванні:

-прямі- у вкладенні коштів безпосередньо бере участь інвестор

-непрямі-це інвестиції,які пов язані з інвестуванням,що що опосередковуються інвестиційними або іншими посередниками

4 За терміном інвестування:

-короткострокові-вкладення капіталу на період до одного року

-довгострокові-це вкладення на строк понад один рік.

5 За формою власності:

-приватні- вкладення коштів фізичними особами або недержавними підприємствами

-державні-вкладення коштів центральними або місцевими органами влади за рахунок бюджету ,позабюджетних фондів та вкладення державних підприємств.

6 За рівнем інвестиційного ризику:

-безрискові –вкладення капіталу в такі об єкти інвестування,за яким відсутній ризик втрати капіталу та очикуваного доходу

-низькоризикові- рівень ризику за об єктами інвестицій наближаєтьмя до середньоринкового

-високоризикові- рівень ризику за об єктами інвестування перевищує середньоринковий

-спекулятивні-характеризують вкладення капіталу в найбільш ризикові інвестиційні проекти або інструменти інвестування ,за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу

7За місцем знаходження інвесторів

-національні-характеризуються вкладенням капіталу юридичними та фізичними особами даної країни в об єкти на цій самій території

-іноземні-це вкладення коштів іноземних громадян,юридичних осіб і держави в об єкти даної країни.

Ураховуючи класифікацію інвестицій та напрями їх здійснення,розробляють інвестиційну політику підприємства.

7.2 Управління реальними інвестиціями

Реальне інвестування є головною формою реаліза­ції стратегії економічного розвитку підприємства. Реальне інвесту­вання включає: нове будівництво, реконструкцію, 'модернізацію, технічне переозброєння підприємства та інші напрями поповнен­ня основних засобів. Метою управління реальними інвестиціями с оцінка найефективніших реальних інвестиційних проектів і за­безпечення реалізації окремих інвестиційних програм.Управління інвестиціями охоплює кілька етапів основні з яких відображено у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1-Етапи управління реальними інвестиціями

Етапи управління інвестиціями	Сутність етапу
Аналіз інвестиційного клімату країни	На цьому етапі здійснюється моніторінг та аналіз наступних прогнозів: -динаміки валового внутрішнього продукту та динаміки його розподілу -розвитку приватизаційних процесів в країні -законодавчого регулювання державою інвестиційної діяльності -розвитку окремих інвестиційних ринків -демографічної ситуації
Вибір конкретних напрямів інвестиційної діяльності	На цьому етапі підприємство обирає галузеву спрямованість своєї інвестиційної діяльності та визначає інвестиційну привабливість окремих галузей економіки
Вибір конкретних об єктів	Ций етап починається з аналізу пропозицій на інвестиційному ринку,відбіру окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів,що відповідають основним напрямам інвестиційної діяльності й економічній стратегії підприємства
Оцінка ліквідності інвестицій	За кожним об єктом інвестування оцінюють ступінь ліквідності інвестицій і перевагувіддають тим із них,які мають необхідний потенційний рівень ліквідності
Визначення необхідного обсягу інвестиційних ресурсів	На цьому етапі прогнозується загальна потреба підприємства в інвестиційних ресурсах,а на її основі визначаються джерела їх формування
Управління інвестиційними ризиками	На цьму етапі виявляються ризики,з якими може зіткнутися підприємство в процесі реалізації кожного з об єктів інвестування і розробляються заходи щодо мінімізації інвестиційних ризиків

Особливу увагу треба приділити вибору інвестиційних проек­тів. Для цього застосовуються різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів, зокрема метод окупності, метод розрахун­ку віддачі на вкладений капітал (рентабельність капіталу); методи дисконтування грошових надходжень; метод визначення чистої поточної вартості (сальдо приведених витрат і надходжень); метод визначення дохідності дисконтування грошових надходжень; ме тод прогнозування внутрішньої ставки дохідності.

7.3 Управління фінансовими інвестиціями

Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефекгивного використання тимчасово віль­ного капіталу. У зв'язку з цим здійснення фінансових інвестицій має ряд особливостей, основними з яких є:

-фінансові інвестиції — самостійний вид господарської дія-иьності, яка стосується як операційної діяльності підприємства, Іак і процесу реального інвестування

-фінансові інвестиції використовуються підприємством з ме­тою отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі ви­користання вільних грошових коштів;

-процес обґрунтування управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням фінансових інвестицій, порівняно з реальними інве­стиціями є простішим і не таким трудомістким.

Фінансове інвестування здійснюється в та­ких основних формах:

-вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств;

-вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів;

-вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж.

Основними фондовими інструментами є боргові цінні папери,

державні цінні папери, цінні папери муніципальних органів, цінні папери, емітовані комерційними банками, цінні папери підпри­ємств та інш.

Сукупні вкладення інвестора в цінні папери розглядають як його портфель.структура останнього відображає інтереси інвесторів,а також консолідацію ризиків за видами цінних паперів.Це дає змогу розглядати портфель як цілісний об єкт управління,щ ,у свою чергу,передбачає необхідність визначення завдань щодо управління портфелем та розроблення і реалізації стратегії і тактики вирішення завдань.

Тип портфеля-це узагальнена його характеристика з урахуванням виду паперів,які входять до нього.Виділяють такі типи портфелів цінних паперів:

-портфель зростання.Він орієнтований на акції,курсова вартість яких швидко зростає.Мета формування портфеля - приріст капіталу інвесторів.

-портфель доходу.Метою його формування є отримання високих поточних доходів.

-портфель рихзикового капіталу.Це портфель,що складається переважно з цінних паперів молодих компаній агресивного типу,які обрали стратегію швидкого зростання.

-збалансований портфель.Він формується частково з цінних паперів із швидкозростаючим курсом,частково –з високодохідних.

-спеціалізований портфель.У ньому цінні папери об єднані за окремими критеріями (за видами ризиків,видом цінних паперів,галузевою чи регіональною належністю).

Типи портфеля не є постійним,він змінюється залежно від стану ринку і зміни цілей інвесторів.Кожний власник намагається сформувати оптимальний портфель цінних паперів.

Оптимальний портфель цінних паперів – це такий портфель ,який би відповідав вимогам підприємства як за дохідністю,так і за ризикованістю,що досягається збільшенням кількості цінних паперів у портфелі.

Основний принцип оптимізації портфеля цінних паперів – це диверсифікація вкладень ,тобто придбання різних за інвестиційними якостями типів (видів) цінних паперів з метою зниження ризику втрат і підвищення сукупної прибутковості.Диверсифікація заснована на розбіжностях у коливанні доходів – цін на об єкти інвестування.Диверсифікація веде до зниження ризику втрат за рахунок того,що можливі низькі доходи за одними цінними паперами будуть компенсовані високими доходами від других фондових цінностей.Чим більша кількість типів цінних паперів ,тим складніше управляти фондовим портфелем.

Управління портфелем цінних паперів включає:

-формування його складу та структури;

-регулювання складу порфеля на основі моніторінгу.

Управління формуванням портфеля фінансових інвестицій має особливе значення,тому що єдині підходи для різних підприємств відсутні.Кожне підприємство,що намагається розмістити вільні кошти на фондовому ринку,має свою шкалу оцінки ризику й доходності.Висока доходність для одного підприємства може бути низькою для іншого.