4.1Прибуток як об’ єкт фінансового менеджменту.

Прибуток підприємства відіграє провідну роль у системі управління його фінансами .Звичайно прибуток розгляжається в трьог основних аспектах:

-прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності підприємства та винагорода за підприємницький ризик

-прибуток як вираження ефективності управлуння операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства

-прибуток як джерело самофінансування підприємства (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби піцдприємства у капіталі )

Прибуток є показником, що формується на мікрорівні. Узагаль­нюючи в собі фінансові результати різних видів діяльності, прибу­ток формує одне з джерел сплати податків та поповнює джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Управління при­бутком підприємства розподіляється на дві важливі підсистеми:

1) Управління формуванням прибутку;

2) управління розподілом прибутку.

Виконання фінансовим менеджером підприємства основних зав­дань управління формуванням прибутку підприємства спрямоване на врахування таких особливостей:

-потенційна різноманітність структури прибутку підприємст­ва;

-специфічність формування та обліку прибутку підприємства в часі;

-вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів окремих видів діяльності поточного і попереднього періодів гос­подарювання.

4.2 Управління формуванням прибутку

Процес управління формуванням прибутку містить етапи його аналізу в передплановий період і прогнозування обсягів та опти­мального складу його формування у плановому періоді. Основ­ними типовими елементами аналізу прибутку підприємства в пе­редплановий період виступають: аналіз загальної суми прибутку і показників рентабельності в динаміці; визначення складу загаль­ної суми прибутку за основними його видами; аналіз основних напрямів використання прибутку з метою оцінки достатності прибутку звітного періоду у фінансовому забезпеченні розвитку підприємства та ін. Прогнозування прибутку підприємства про­водиться лише в рамках його звичайної діяльності в розрізі ви­значення сум прибутку від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої звичайної діяльності. Особлива увага фінансо­вими менеджерами підприємства надається плануванню прибутку від основної діяльності. Останній є найвагомішим ре­зультуючим показником ефективності ведення обраного власни­ками підприємства бізнесу.

До методів планування формування прибутку підприємства від основної діяльності належать метод прямого поасортиментного розрахунку, аналітичний метод планування прибутку та система аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку».

На невеликих і середніх підприємствах найпоширенішим ме­тодом планування прибутку від реалізації товарної продукції є метод прямого поасортиментного розрахунку:

Пр=Р—С, (4.1)

де Пр — прибуток від реалізації товарної продукції;

Р — вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за оптовими (регульованими, договірними або ін.) цінами без ПДВ та акциз­ного збору;

С — собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг).

Основною позитивною рисою складання плану прибутку ме­тодом прямого розрахунку є простота і достовірність. Однак він обмежує можливості виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, оскільки дає лише кінцевий ре­зультат — план прибутку, не вказуючи впливу окремих факторів на планову величину прибутку.

Аналітичний метод планування прибутку від реалізації товар­ної продукції побудований на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді (оптималь-ність структурної побудови асортименту продукції, дотримання нормативів витрачання матеріалів і сировини, рівень ефективнос­ті виробництва, дотримання технічних та якісних параметрів по товарній продукції, що впливають на її оптову ціну, тощо) та фак­торів, які повинні мати місце в плановому періоді (зростання ви­робництва, зниження собівартості продукції, зміна ринкового рів­ня цін тощо). Алгоритм аналітичного методу планування прибутку можна подати таким чином:

1 Обчислюється очікуваний прибуток від реалізації товарної продукції за звітний рік (оскільки процес планування починаєть­ся до закінчення базового року):

Визначення планової рентабельності продукції підприємст­ва. Другий етап передбачає коригування очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції за факторами, які формували прибутковість і рентабельність підприємства у базовому періоді, та які слід враховувати як резерви росту прибутку у плановому періоді (або, навпаки, які не можуть бути враховані через певні умови при плануванні прибутку на плановий період).

Підприємство, плануючи прибуток на наступний рік, повинно з найбільш можливою точністю прогнозувати, як змінюватиму­ться ціни у плановому році на його продукцію, які зміни пере­дбачаються у ціноутворенні на сировину, матеріальні ресурси, враховувати заплановані зміни щодо оплати праці робітників та персоналу підприємства та інші зміни, що матимуть вплив на собівартість і рентабельність продукції. Така робота потребує об'єднаних зусиль працівників фінансових, планових, збутових, постачальницьких та інших економічних і виробничих служб підприємства.

Використовуючи відомі методи економічного аналізу, визна­чаються резерви, які не були використані підприємством у базо­вому році для зростання прибутку, а саме за рахунок:

-ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на собівартість продукції;

-ліквідації факторів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних та якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби, отже, прибутку від реалізації;

-структурних зрушень в асортименті продукції, що виро­бляється і реалізується, шляхом випуску рентабельнішої про­дукції.

Сума всіх неврахованих резервів збільшення прибутку за звіт­ні періоди поточного року визначається у розрахунку на рік та розраховується можливий приріст річного прибутку поточного року за умови використання визначених резервів:

3 На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації товарної продукції аналітичним методом розрахунок завершують множенням обсягу планової собівартості на планову рентабельність наступного року.

Розрахунок планової суми прибутку за допомогою системи аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реалізації і прибутку» включає оперування показниками маржового прибутку, валового прибутку та чистого прибутку. Крім того, у разі класи­фікації затрат підприємства залежно від обсягу реалізації проду­кції розрізняють постійні та змінні затрати.

До складу постійних належать затрати, сума яких не зале­жить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в рамках певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійс­нюються і за умови відсутності основної діяльності. Постійні ви­трати, у свою чергу, поділяються на абсолютно постійні (здійс­нення орендних платежів) та умовно-постійні (знос малоцінних та швидкозношуваних предметів).

Обсяг здійснення змінних витрат перебуває у прямій зале­жності від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції. За ха­рактером такої залежності змінні витрати можуть мати пропор­ційний, дегресивний або прогресивний характер росту.

З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний метод, графічний метод з побудовою кореляційного поля і т. ін. Розглянемо детальніше метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва:

1) по підприємству аналізуються дані звітного року в розрізі щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) вимірі та здійснених фактичних затрат у вартісному вимірі. Із су­купності даних вибирається два періоди з найбільшим і наймен­шим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень);

2) аналітиком будується таблиця для знаходження різниці в рівнях обсягу виробництва і затрат. Наведемо приклад:

Показники	Значення показників		Різниця між максимальними та мінімальними величинами
	max	min
1. Обсяг виробництва, тис.шт.	8,5	4,0	4,5
2. Питома вага, %	100	47,1	52,9
3. Сума затрат, тис.грн.	247,4	152,0	95,4

3) визначається розмір змінних витрат на одиницю виробу за Ктіп — мінімальний обсяг виробництва у процентах до макси­мального; Ктах — максимальний обсяг виробництва, у тис. шт.;

4) визначаємо суму постійних витрат:

Постійні витрати = 247,4 - 21,22 х 8,5 = 67,03 тис. грн.

5) складається рівняння загального обсягу витрат підприємст­ва, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва:

витрати = 67,03 + 21,22 х обсяг виробництва продукції.

На базі системи аналізу «взаємозв'язок затрат, обсягу реаліза­ції і прибутку» фінансовий менеджер підприємства вирішує такі завдання:

1 Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує без­збиткову діяльність підприємства (сума чистої виручки від ре­алізації продукції = сумі загальних витрат на реалізовану про­дукцію).

Виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку, назива­ється порогом рентабельності. У вартісному вимірі поріг рента­бельності визначається таким чином:

У натуральному вимірі поріг рентабельності визначаєть­ся так:

За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різ­ного асортименту порогова кількість товарів окремого асорти­менту визначатиметься як:

2 Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує без­збиткову діяльність підприємства протягом відносно тривалого періоду.

Тривалий період (протягом якого можливі зміни обсягів не лише змінних, але й постійних витрат, необхідних для діяльності підприємства, рівня ринкової ціни продукції підприємства та зміна безпосередньо значень порогу рентабельності) може бути представ­лений як певна послідовність окремих короткочасних періодів.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми валового прибутку (ВП) від основної діяльності.

У натуральному вимірі необхідний обсяг реалізації визнача­ється:

У вартісному вимірі необхідний обсяг реалізації визначається таким чином:

4. Визначення запасу фінансової міцності підприємства. Розраховується розмір можливого пониження обсягу реалі­зації продукції у вартісному вимірі за несприятливої ринкової кон'юнктури, що забезпечує прибуткову діяльність підприємства.

Якщо розрахувати отриманий обсяг запасу фінансової міцності у процентах до виручки від реалізації, то оптимальним значенням даного показника є 10% і більше.

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отри­мання запланованої (цільової) суми маржового прибутку (МП) від основної діяльності.

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для отримання запланованої (цільової) суми чистого прибутку (ЧП) від основної діяльності.

7. Визначення можливих результатів зростання обсягу вало­вого прибутку від реалізації продукції за оптимізації співвідно­шення постійних та змінних витрат на виробництво і реаліза­цію продукції.

Збільшення обсягу прибутку підприємства залежить від трьох основних факторів:

-збільшення обсягу реалізації продукції;

-підвищення ціни на продукцію;

-зниження затрат на виробництво і реалізацію.

Поширеними у фінансовому менеджменті способами щодо максимізації і темпів наростання прибутку є:

1. метод граничного аналізу з оптимізацією затрат, обсягу ви­робництва продукції і прибутку, в основу якого покладено зіста­влення граничної виручки з граничними витратами;

2. метод операційного лівериджу.

Метод операційного лівериджу побудовано на зіставленні ви­ручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Його зміст полягає в такому.

Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву виробничого (операційного) важеля, сила дії якого визначається за формулою:

Проте ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними затратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного лівериджу:

Чим більша питома вага постійних витрат у загальній сумі ви­трат (за постійної виручки від реалізації), тим сильніше діє виро­бничий важель, і навпаки. Проте слід враховувати втрату еласти­чності в управлінні затратами у підприємств, що мають високий коефіцієнт операційного лівериджу, — за роздутих постійних ви­трат зниження виручки призведе до набагато більшої втрати при­бутку..

С піввідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за певного коефіцієнта опе­раційного лівериджу, називають ефектом операційного ліве­риджу:

При застосуванні методу операційного лівериджу необхідно враховувати ряд особливостей:

-позитивний вплив операційного лівериджу може бути досяг­нуто лише за умови переходу підприємством порогу рентабель­ності основної діяльності;

-чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу, тим вищим буде його ефект при збільшенні приросту обсягу реаліза­ції продукції;

-за умови зниження обсягу реалізації продукції значною мі­рою знижуватиметься валовий прибуток;

-ефект операційного лівериджу може повністю виявлятись лише в короткотерміновому періоді.

Використовуючи механізм операційного лівериджу, підпри­ємства можуть цілеспрямовано управляти постійними та змінними витратами з метою визначення такої їх комбінації, за якої б отримувався найбільший з усіх можливих прибутків.

Особливість формування прибутку підприємства в часі має специфічний характер. Бухгалтерська звітність підприємства дозволяє визначити суму прибутку за певні проміжки часу станом на певну дату. Реально формування прибутку на під­приємстві відбувається постійно, що пов'язано з безперерв­ним процесом фінансової діяльності підприємства. За кож­ною реалізаційною операцією, пов'язаною з відвантаженням продукції, наданням послуг, виконанням робіт або ж над­ходженням коштів від здійснення тих чи інших видів діяль­ності, відбувається процес формування прибутку. Тому з метою оперативного управління формуванням прибутку фі­нансові менеджери розраховують його обсяг у складі вируч­ки від реалізації тих чи інших грошових надходжень. Даний розрахунок, як правило, проводиться з використанням показ­ників рентабельності чи показника витрат на грошову оди­ницю.

Вплив на прибуток звітного періоду збиткових результатів діяльності попереднього періоду господарювання підприємства зумовлений сальдовим методом його визначення, що і призво­дить до часткової втрати отриманого прибутку внаслідок раніше допущених збитків.

3.3Управління розподілом прибутку.

Отриманий прибуток підприємство розподіляє за двома основ­аними напрямами:

-на фінансування певних витрат на рівні держави шляхом сплати в державний та місцеві бюджети податку на прибуток;

-на формування на рівні підприємства фінансових ресурсів або грошових фондів, які мають певне призначення і виконують певні функції в його діяльності.

Відповідно управління розподілом прибутку підприємства пе­редбачає вирішення таких завдань:

1) забезпечити збільшення абсолютної суми прибутку після сплати податку на прибуток;

2) забезпечити збільшення абсолютної суми чистого прибутку підприємства;

3) визначення оптимального співвідношення у використанні чистого прибутку на споживання і накопичення;

4) визначення оптимального розміру прибутку, який спрямо­вується на виплату дивідендів.

Дані завдання фінансові менеджери вирішують, враховуючи особливості чинної податкової політики (шляхом оптимального зменшення оподатковуваної суми прибутку, використання діючих податкових пільг, оптимізації податкових платежів у часі, врахування чинних умов оподаткування дивідендних ви­плат тощо).